120 років будівлі Торгово-промислової палати у Бродах

 

Серед історичних будинків міста Броди помітно виділяється архітектурний ансамбль вулиці Коцюбинського, де розташовані величні пам’ятки міста кінця ХІХ – початку ХХ ст. Поруч із спорудами давньої гімназії, яка нині носить ім’я Івана Труша, будівлею педагогічного коледжу ім. Маркіяна Шашкевича (давній повітовий суд), спорудою районного народного дому (колись – будівля «Сокола») знаходиться цікаве історичне приміщення Бродівської загальноосвітньої школи І ступеня №1. Це давня Торгово-промислова палата – пам’ятка, що нагадує жителям і гостям Бродів про минуле прикордонного торгового міста, яке називали «складом товарів Заходу і Сходу».

Торгово-промислова палата виникла в Бродах відповідно до розпорядження австрійської влади 25 вересня 1850 р. Це була одна з трьох палат, що існували на території Галичини (дві інші були у Львові та Кракові). Поява такої інституції була пов’язана з прикордонним становищем Бродів (на австро-російському кордоні), які від 1779 року і до 1879 р. користувалося правом «вільного торгового міста» (правом безмитного ввезення товарів). Територія дії торгово-промислової палати на період створення охоплювала чотири округи (Золочівську, Бережанську, Тернопільську та Чортківську) з територією 299,3 квадратних миль та населенням 1 033 137 людей. До складу палати у той час входили президент, віце-президент, 10 членів із купецького та ремісничого стану, 5 заступників, писар та возний.

Діяльність установи була пов’язана з розглядом і вирішенням питань розвитку торгівлі, фінансової справи, промисловості та ремесла в краї. При палаті діяли комісії: промислова, торгова, будівельна, господарча, для пенсійного фонду та ін. Бродівська торгово-промислова палата делегувала своїх представників у різні державні інституції: дорадчу раду для оподаткування спиртних напоїв, державну залізничну раду, постійну комісію торгівельних цінностей у закордонній торгівлі та ін. Керівники Бродівської торгово-промислової палати були депутатами Галицького сейму і австрійського парламенту. Установа сприяла відкриттю філії кредитного банку, надавала фінансову допомогу для професійних та промислових шкіл, що існували на підпорядкованій їй території. На початку ХХ століття керівництво палати спрямувало свої зусилля на створення торгівельної школи в Бродах, яку було відкрито в липні 1910 р. До Першої світової війни у палаті велися промисловий та торгівельні реєстри, перелік торгових марок (брендів) та патентів. Установа обстоювала інтереси купців і промисловців від утисків економічної політики австрійського уряду. Торгово-промислова палата прикордонного міста вимагала спрощеного перетину кордону з Російською імперією для підприємців. Інституція випускала власний бюлетень «Звіти Торгово-промислової палати в Бродах» («Berichte der Handelskammer Brody»), в якому висвітлювалися статистичні дані, відомості про діяльність палати, а також акцентувалася увага на актуальних проблемах, які перешкоджали розвитку торгівлі, ремесла та промисловості в краї.

Довгий час палата розміщувалася у винайнятих приміщеннях. І вже наприкінці ХІХ ст. гостро постало питання спорудження власної споруди. Таким чином, у 1899 р. було виділено земельну ділянку у східній частині середмістя Бродів і розпочалися будівельні роботи. Офіційно новозбудоване приміщення відкрило свої двері у листопаді 1901 року. Імпозантна двоповерхова будівля була декорована ліпниною із сюжетами давньогрецької міфології, що символізували ремесло і торгівлю та стала окрасою міста.

Згідно з статистичними даними на 1910 р., з 30 членів Бродівської торгово-промислової палати 6 було християнами, а 24 – іудеї.

До округу Бродівської торгово-промислової палати станом на 1914 р. входило 18 політичних повітів (Броди, Бережани, Бібрка, Борщів, Чортків, Гусятин, Кам’янка Струмилова, Підгайці, Перемишляни, Радехів, Рогатин, Скалат, Тернопіль, Теребовля, Заліщики, Збараж, Зборів, Золочів) з територією близько 300 кв. миль і населенням 1 453 591 чоловік.

Під час Першої світової війни установа припинила свою діяльність. Деякий час у приміщенні знаходився штаб військової частини, однак в ході воєнних дій будинок було сильно поруйновано. При цьому було знищено документацію, реєстри та бібліотеку установи. У 1920-х роках проведено відновлювальні роботи пошкоджених частин будівлі. Проте установа, не маючи достатніх ресурсів й можливостей, не змогла піднятися на попередній рівень і ще деякий час виконувала дорадчу функцію.

Після закриття палати (1929 р.) в приміщенні діяла торгівельна дворічна школа, яка згодом була реформована в купецьку гімназію. З приходом радянської влади в 1939 р. у будинку відкрили семирічну школу №2, де навчання проходило російською мовою. Під час німецької окупації тут розмістилася адміністрація Бродівського повіту (ляндкомісаріат). Із закінченням Другої світової війни будівлю знову передали для освітніх потреб. З 1945 по 1977р. тут знаходилась Бродівська середня школа №2 з російською мовою навчання. Згодом у приміщенні розмістились початкові класи Бродівської середньої школи №1. Рішенням виконкому Львівської обласної ради народних депутатів від 24.06.1986 р. № 330 споруду було включено до реєстру пам’яток архітектури місцевого значення (ох. № 676-м.). Тепер це приміщення Бродівської загальноосвітньої школи І ступеня №1 (вул. Коцюбинського, 8). Як і колись, так і сьогодні, споруда колишньої Торгово-промислової палати служить для розвитку міста Броди.

Василь Стрільчук

 

Свято Листопадового Чину в Бродах: погляд в історію

Від часу відновлення Української держави свято Листопадового Чину щороку відзначається у Брідській громаді. У нашому місті це вшанування має давню традицію та проводиться, зазвичай, біля могили четаря УГА Пилипа Ґардзілевича (1894-1919), розстріляного поляками у липні 1919 р. і похованого на міському цвинтарі Бродів. Це єдина відома нам на сьогодні могила вояка УГА, але вона є не одна. Наприклад, на сайті Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України є інформація про двох вояків УГА із с. Фитьків (Надвірнянський район Івано-Франківської області), похованих у Бродах:

  • Дмитрук Михайло Костянтинович. Стрілець УГА. Помер у м. Броди Львівської обл.
  • Стефурак Микола  Олексійович. Стрілець УГА. Похований у м. Броди Львівської обл.

Напевне, є ще поховання й інших героїв національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., про яких ми поки що не знаємо.

У період 1920-30-х років напередодні річниці Листопадового Чину місцеві патріоти завжди намагалися впорядкувати і прибрати могилу четаря УГА Пилипа Ґардзілевича, незважаючи на заборони і переслідування польської влади. Відомо, зокрема, що за впорядкування могили П.Ґардзілевича напередодні Листопадового свята 1930 р. «за порушення громадського спокою» до суду були притягнуті українські хлопці Євген Шуст, 23 роки, студент медицини та Петро Бурячок, 21 рік, студент права, обоє уродженці Бродів.

Під час вшанування Героїв Листопадового Чину у листопаді 1928 р. (10 річниця) була насипана символічна могила Борцям, поляглим за волю України біля церкви Святого Юрія в Бродах (сьогодні відновлена і впорядкована). У ході заходів, які відбулися 4 листопада 1928 р., дійшло до сутичок українців з поліцією, кілька студентів та членів товариства «Луг» було затримано (детальніше тут).

Дещо по-іншому, ніж в попередні роки,  відбулося відзначення свята Листопадового Чину в 1936 р. Напередодні, в суботу 31 жовтня 1936 р., в церкві Св. Юрія було відправлено панахиду за полеглими вояками УГА. Як описував очевидець: «Перед гарно прибраною алєгоричною могилою в церкві стануло до Панахиди усе місцеве Духовенство на чолі з о. Деканом Демчинським. Понеслись жалібні звуки похоронної відправи під акомпаніямент мужеського хору Читальні Просвіти з Фільварків Великих і віджили в душах приявних на панахиді ще свіжі спомини великих та світлих днів зриву українського народу. Пісня «Ви жертвою в бою» як закінчення поминок викликала помітне вражіння і схилились голови віддаючи поклін Тим, що палаючи безмежною любовю до Батьківщини і бажаючи всіми фібрами душі здобути Її незалежність і волю, віддали своє молодече і повне надій на світле будуче життя» (Перший листопад у Бродах// Брідські вісті. – листопад 1936. – С.4.).

Друга частина свята відбулася наступного дня – у неділю 1 листопада 1936 р. О 10-ій годині було відправлено Торжественне Богослужіння в наміренні українського народу. Отець Євген Лабінський, сотрудник храму, виголосив проповідь присвячену пам’яті листопадових подій. Під час Служби співав церковний мішаний хор під керівництвом Є.Тиблючинського. Далі в приміщенні товариства «Боян» (очевидно, в домівці товариства «Основи», сучасна вул. Пушкіна, 10) відбулася Академія. Програма заходу була підготовлена членами читальні «Просвіта» з Великих Фільварків, зокрема чоловічим хором під керівництвом голови читальні Володимира Чубатого. Академія розпочалася піснею «Коли Ви вмирали», яку всі присутні слухали стоячи. Опіс­ля магістр Степан Борщ виголосив ґрунтовний реферат про історію Листопадового Зриву, його уроки і наслідки для майбутнього. Далі в програмі виступав чоловічий хор, який виконав пісні «Гей у лузі червона калина», «Маєва нічка», «Кладочка і Жовнярські похорони», переплетені декламацією поеми Уляни Кравченко «В поході», що її гарно й емоційно виконала Марійка Сидорівна. Захід завершився виконанням гімну «Ще не вмерла Україна». В академії, за даними учасника, взяло участь близько 120 осіб з м. Броди і приміських сіл.

Традиція вшанування Героїв Листопадового Чину пережила не одну окупацію й не одного ворога, який намагався стерти пам’ять народу про своїх кращих синів і дочок. Вояки Української Повстанської Армії в умовах важкої боротьби 1940-50-х років з радянськими каральними органами намагалися зберегти пам’ять про звитяжців попередніх поколінь  і передати її наступникам, водночас вписуючи і свої імена до когорти героїв. У підпіллі друкувалися відозви, листівки (присвячені Листопадовому Чину, Акту Соборності), які поширювали серед населення. Пам’ять про Героїв зберігалася й «жила» у наступних генераціях, завдяки чому ми маємо власну державу Україну. Адже, як говорив патріарх Йосип Сліпий: «Нікчемний той народ, який не шанує своїх героїв, що віддали життя за свободу і незалежність своєї держави».

Переконаний, що добра традиція вшанування Героїв – борців за волю України житиме далі. Історія відкриватиме призабуті імена, а ми пам’ятатимемо колишніх і нинішніх Героїв нашого народу,  котрі віддали життя за незалежність Української держави.

Василь Стрільчук

Фотоколаж (зліва направо): Брідщани на могилі четаря УГА Пилипа Ґардзілевича, квітень 1931 р.; Брідські пластуни на могилі четаря УГА Пилипа Ґардзілевича, 1 листопада 2011 р.; Повстанський дереворит, присвячений 30-річчю Листопадового Зриву (1918-1948). Знахідка з повстанського бідона з документами; Відкриття символічної могили Борцям, полеглим за волю України, біля церкви Св. Юрія у Бродах. 4.11.1928 р.

Михайло Заяць – лицар Срібного хреста бойової заслуги УПА

(до 100-річчя від дня народження Героя)

Сьогодні минає 100 років від дня народження вояка УПА Михайла Зайця – «Зенка», «Влодка», «Нестора», «Тараса», охоронця Головних командирів УПА Романа Шухевича, Василя Кука, людини, яка вклала вагому лепту в боротьбу за Українську державу і поклала на вівтар свободи своє життя.

Михайло Заяць народився 28 вересня 1921 р. в присілку Лісові с. Берлин Брідського повіту в свідомій українській сім’ї Миколи і Теклі Заяць. Він був четвертою дитиною (Юстина, 1908р.н.; Володимир, 1911р.н.; Йосип, 1913р.н.), після нього народилася ще найменша – дочка Ірина, 1926р.н.

Михайло закінчив сільську семирічну школу, жив при батьках, допомагав по господарству. «Природа наділила його талантом. Був завжди веселий, співав, жартував, грав на балалайці і мандоліні. Ці музичні інструменти висіли над його ліжком завжди. Товариші за ним ходили юрбою. Шалено їздив ровером, робив різні трюки – в’їжджав у фіртку не відкриваючи її. Все йому вдавалось – він грав у виставах, співав (це в «Рідній школі» чи «Просвіті», де збиралася молодь)». Так про Михайла згадувала його рідна сестра Ірина Миколаївна Хименко-Заяць, активна учасниця національно-визвольного руху, заарештована і суджена, згодом проживала в м. Черкаси.

Ще юнаком Михайло включився у національне життя села, був членом товариства «Луг», вступив в ОУН. За активну політичну діяльність разом із старшим братом Володимиром (також членом ОУН, а пізніше вояком УПА, який під псевдом «Лісовий» діяв на теренах Брідщини; загинув 3 вересня 1950р.) ув’язнений польською владою в Березі Картузькій (1939 р.).

У 1940 р. Михайло Заяць закінчив підпільну «школу печаткарів» (підробки документів), що діяла в околицях с. Ясенів на Брідщині. З 1942 р., під виглядом виїзду на роботу до Німеччини, перейшов на нелегальне становище. Деякий час (1944 – поч. 1945 р.) Михайло брав участь у самооборонному кущовому відділі «Стефанівського» (Михайла Дутки із с. Берлин). До травня 1945 р.  повстанець працював співробітником невстановленого технічного осередку при Проводі ОУН. Згодом був стрільцем боївки охорони Головного командира УПА Романа Шухевича. У листопаді 1945 р. Роман Шухевич направив «Зенка» до Василя Кука. Там повстанець перебував до березня 1946 р., а відтак повернувся в боївку охорони Головного командира УПА. З 1948 р. і до дня загибелі «Чупринки» «Зенко» був командиром охоронної боївки Р. Шухевича. З березня до травня 1950 р. Михайло Заяць був бойовиком керівника Львівського крайового проводу ОУН Осипа Дяківа – «Наума». Після цього, аж до своєї загибелі – охоронець Головного командира УПА В. Кука та учасник кур’єрської групи, що його обслуговувала. Відзначений Срібним хрестом бойової заслуги 2-го класу (20 червня 1952 р.). Михайло Заяць є автором унікальних спогадів про Романа Шухевича «Мої спомини з життя командира УПА» та нарису «Поїздом через Львів». У травні 1951 р. Петро Федун – «Полтава» у своєму листі до Василя Кука запитував про «Зенка» і про можливість переведення його у свою боївку.

Загинув Михайло Заяць 3 грудня 1952 р. в с. Конюхи Козівського р-ну Тернопільської області у бою з відділом МГБ. Місце поховання невідоме.

Вічна слава Герою!

Підготував Василь Стрільчук

Перелік музейних екскурсій та заходів для учнів та вчителів навчальних закладів

Екскурсії залами музею

  1. Загальна оглядова екскурсія.
  2. Природа нашого краю.
  3. Найдавніша історія краю.
  4. Етнографія і побут Брідщини кін. ХІХ – початку ХХ ст.
  5. Брідщина в Національно-визвольних змаганнях 1917-1921 рр.
  6. Брідщина в часи ІІ світової війни (1939–1945 рр.).
  7. Національно-визвольна боротьба на Брідщині в 1940–1950-их роках.
  8. Твори брідських митців у музейній експозиції.

 

Екскурсії містом:

  1. Загальна оглядова екскурсія містом.
  2. Містичні історії Бродів.
  3. Оборонні фортифікації міста (Бродівський замок – міський земляний вал).
  4. Історія храмів та монастирів м. Броди.
  5. «Міське корзо» – екскурсія вулицею Золотою.
  6. Бродівські некрополі (єврейське і християнське кладовище).
  7. Пам’ятники міста.
  8. Броди в творах Йозефа Рота.
  9. Старі Броди.

Віртуальні екскурсії (проектор/інтерактивна дошка/сервіси інтернет відеозв’язку)

  • Бродівський замок – визначна пам’ятка оборонного зодчества XVII-XVIII ст.
  • Архітектурні особливості міста Броди.
  • Мандрівка вулицями міста (Золота, Стуса, Майдан Свободи, Юридика).
  • З історії Бродівського історико-краєзнавчого музею.
  • Сакральна каменерізна скульптура Брідщини.
  • Бродівський міський некрополь, а також Єврейський цвинтар.
  • Містичні історії Бродів.
  • Іван Франко і Броди.
  • Визначні діячі краю (Ю.Коженьовський, Ф. Вассиян, І.Труш, Ф. Вест, Петро Полтава та ін.).
  • Брідщина в національно-визвольних змагань 1917-1921 рр.
  • Театр в Бродах ХІХ – пер. пол. ХХ ст.
  • Одяг брідщан кін. ХІХ – поч. ХХ ст.

 Можливе проведення виїзних краєзнавчих екскурсій районом (за умови організації замовником автобуса).

 

Інтегровані екскурсії

Екскурсії-квести:

  • Знаряддя праці наших предків.
  • Історія зброї (від найдавніших часів до ХХ ст.).

 

Інтерактивні екскурсії:

  • Природа нашого краю.
  • Бродівський замок – цитадель нашого міста.

Проведення екскурсій відбувається за попереднім замовленням.

 

За довідками звертайтесь у КУ “Бродівський історико-краєзнавчий музей” Бродівської міської ради:

майдан Свободи,5, м. Броди

тел.: 03266 421 13.

E-mail:bikm@ukr.net

https://www.facebook.com/bikmuseum

 

 

Знайдений бідон з повстанськими документами передали до музею!

Сьогодні маємо приємну новину щодо збереження важливої сторінки історії нашого краю. Небайдужий мешканець Бродів Володимир Шелест повідомив у музей про випадкову знахідку бідону з літературою ОУН та УПА періоду 1940-50 рр. Оглянувши вміст бідона, виявлено, що це переважно ідеологічна література, листівки, агітки, а також повстанський звіт, щоденник 1950 р. тощо. Щодо хронологічних рамок матеріалів, то попередньо це період 1948 – березня 1951 р. Особливо вражає знахідка кількох світлин (чоловіка, трьох дівчат чи жінок і фото дитини), які, очевидно, повстанець носив при собі. На одному документі зазначено псевдо підпільника – «Степко», який, правдоподібно мав відношення до сховку цього архіву. За попередніми даними, мова йде про матеріали Лопатинського районного проводу ОУН.

Бідон, в якому були документи, проржавів у кількох місцях, внаслідок чого документи замокли. На даний час проведено переговори з Русланом Забілим, директором Національного музею «Тюрма на Лонцького», працівники якого мають досвід роботи з такого роду документами, їх збереженням і консервацією. Розглядається можливість передачі матеріалів фахівцям у м. Львів. Після консервації та оцифрування документи будуть представлені на виставці у Бродівському історико-краєзнавчому музеї.

Ще раз велика подяка пану Володимиру Шелесту за свідомий підхід і збереження нашої історії, унікального архіву часів українських національно-визвольних змагань 1940-1950-х років.

 

Василь Стрільчук