Видавець бродівських поштівок – жертва «Титаніка»

Серед видових бродівських поштівок, які іноді зустрічаються у колекціях філокартистів або на  веб-сторінках (включно з інтернет-аукціонами), є серія поштівок надрукована на дуже якісному крейдованому світло-жовтому папері у зеленуватих або синьо-голубих тонах. Назви зображених локацій та вихідні данні видавців, набраних оригінальними шрифтами, й адресна сітка – насиченого червоного кольору. Однак не тільки зовнішній вигляд вирізняє ці поштівки, а якість та документальність самих зображень, відсутність будь-якої ретуші й вибір оригінальних сюжетів, які практично не зустрічаються у інших видавців бродівських поштівок.

Видавав ці поштові картки видавець з криптонімом «W. L. Bp» на замовлення бродівського підприємця Владислава Коциана (Włladysław Kocyan). Хронологічно це був, вірогідно, один з перших його контрактів на видання великої серії поштових листівок з видами Бродів.  Аналіз доступного масиву видових поштових карток Галичини та інших земель Австро-Угорщини показує, що  «W. L. Bp» друкував поштівки з міськими сюжетами та краєвидами багатьох міст імперії (у Галичині: Львів, Тернопіль, Станіславів, Золочів, Броди, Снятин, Самбір …; на Буковині – Чернівці; міста й містечка у тодішньому Угорському королівстві). Довгий час ім’я видавця було невідомо колекціонерам та дослідникам філокартії (дельтіології). Існувало єдине припущення  – «Bp» це загальноприйняте скорочення від «Budapest – Будапешт». Івано-франківські колекціонери називають свою серію поштівок  від  «W. L. Bp» – будапештською. Першим хто розшифрував цей криптонім був варшавський колекціонер та автор фундаментального двадцяти трьох томного видання «Słownik nakładców i wydawców pocztówek na Ziemiach Polskich, oraz poloników» Єжи Моргулець (Jerzy Morgulec) на початку 2000-х рр. Розшифровка Моргулеця – «Weisz Lipót, Budapest». Проте «Словник» Моргулеця давно вже став бібліографічною рідкістю та малодоступним для пересічного любителя поштових карток. Дослідниця міської історії Львова Ірина Котлобулатова у довідковому апараті до видання «Львів на давній поштівці» (2002 р.) також подала цю розшифровку. Відомо, що поштівки  Вейса видавались на протязі 1907 – 1910 рр. Але їх було видано у такій кількості, що на думку І. Котлобулатової іншим видавництвам треба було би 20-30 років. Сама ж постать Леопольда (в угорській традиції Ліпота) Вейса і дотепер остаточно не досліджена.

Щодо бродівської серії поштівок  Вейса, то вона має інвентарний номер 22895. До того ж кожний сюжет отримав ще й буквений суфікс, наприклад, 22895х. На час написання статті відомо 20 різновидів зображень. Серія має наскрізну нумерацію: поки що від 1246 до 1268. Кожне зображення було, зазвичай, видано два рази: один варіант коштом самого видавця (надписи німецькою мовою, другий – коштом Вл. Коциана (надписи польською та німецькою мовами). Переважна більшість зображень видавцем ніколи не перевидавалась. Є припущення, що Л. Вейс сам ще й фотографував. Однак деякі світлини (ймовірно негативи або типографські кліше), все таки, «пішли в люди» і вже пізніше неодноразово використовувались іншими видавцями.

Новий період дослідження «W. L. Bp» настав після виявлення у пресі 1912 року інформації про загибель у морській катастрофі, що сталася в ніч з 14 на 15 квітня 1912 р. під час зіткнення з айсбергом найбільшого судна у світі пароплава «Титанік», єдиного пасажира другого класу лайнера угорського походження містера Леопольда Вейса 37 років (первинно вік передбачали 42 роки). Тіло утопленика, при якому були знайдені золоті монети та банкноти США та Великобританії, було перевезено до Канади й поховано у Монреалі на кладовищі фундації барона де Гірша. На його надгробку написано: «Талановитий і багатообіцяючий скульптор, член торгової ради Бромсгроув, його роботами захоплюються як у Монреалі, так і за кордоном». Подальше дослідження виявило, що у списках «The Bromsgrove Guild of Applied Arts» вустерширського містечка Бромсгроув (Англія) є місце народження Вейса – угорське місто Веспрем (угор. Veszprém), а не Будапешт як передбачалось раніше. Ця інформація зацікавила угорських дослідників Олівера Рибара (Rybár Olivér) та Золтана Дьоре (Györe Zoltán) з рідного міста Вейса. Було встановлено, що народився Вейс, Ліпот (Лейб) у єврейський родині Веспрема в 1876 р. Невдовзі родина переїжджає до Будапешта, а відтак у Відень, де юнак навчався в Академії образотворчих мистецтв. Додаткову художню освіту Вейс отримав у Парижі та Мюнхені. З часом він залишає рідних у Відні та перебирається до Англії як ювелір і навіть набуває власний магазин. В 1905 р. митець приєднується до Гльдії прикладних мистецтв у Бромсгроуві. Перебуваючи у Бірмінгемі, він знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Матильдою Педе (Mathilde Françoise Pëde), з якою він одружився в 1909 р. Разом вони перетинали Атлантику на роковому лайнері в 1912 р. для початку нового життя у Канаді, де Вейс мав роботу та зарекомендував себе талановитим митцем. Але причім тут видавництво поштівок?

І. Котлобулатова вважає, що для остаточної відповіді на це питання бракує декількох документів (ліцензій) про видавничу діяльність Л. Вейса. Ймовірно їх вдасться відшукати у муніципальних архівах Веспрема чи Будапешта. Можна припустити, що під час свого навчання у художніх закладах Європи Леопольд Вейс заробляв фотографією для оплати навчання. Так чи ні, але історики, краєзнавці та дослідники урбаністики ще не раз згадають талановитого та підприємливого угорця за чудову іконографічна колекція поштових карток міст та містечок Австро-Угорщини, які тепер належать різним країнам Європи.

Література

  1. Kotłobułatowa I. Lwów na dawnej pocztówce. – Kraków, 2002. – 491 s.
  2. Kotłobułatowa I. Lwowskie pocztówki – ich wydawcy i nakładcy [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://kuriergalicyjski.com/lwowskie-pocztowki-ich-wydawcy-i-nakladcy/ (02.08.2023)
  3. Léopold Weisz// Encyclopedia Titanica [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.encyclopedia-titanica.org/titanic-victim/leopold-weisz.html (02.08.2023)
  4. Rybár, Olivér; Györe, Zoltán: A Titanic veszprémi áldozata – Weisz Lipót // Veszprémi szemle. – 2020/3. – s. 49-68.

Підготував Володимир Ульянов

 

 

 

XІV науково-краєзнавча конференція «Брідщина – край на межі Галичини й Волині»

Комунальна установа 

«Бродівський історико-краєзнавчий музей» 

Бродівської міської ради

запрошує взяти участь у XІV науково-краєзнавчій конференції

«Брідщина – край на межі Галичини й Волині»

(26 травня 2023 року)

Історична Брідщина – край, розташований на межі Галичини, Волині. Ця особливість позначилась на його історичному розвитку, культурі, традиціях, характері місцевого населення.

Конференція покликана представити нові наукові дослідження з історії міст і сіл Брідщини. Передбачається також висвітлення питань історії, культури та природознавства Галицько-Волинського пограниччя.

 Пропонується наступна тематика досліджень

  1. Музейна справа на Брідщині.

а) історія Бродівського історико-краєзнавчого музею;

б) музейні колекції, збірки, окремі предмети;

в) діячі музейної справи.

  1. Історія та краєзнавство.

а) археологічні дослідження;

б) суспільно-політичне та економічне життя краю;

в) видатні особистості;

г) культура (історичні пам’ятки, етнографія та фольклор Брідщини);

ґ) географія та природа краю.

  1. Воєнна історія. Національно-визвольні змагання на теренах краю. Брідщани – герої визвольної війни.
  2. Джерелознавство, історіографія.

За матеріалами конференції планується видання наукового збірника. Статті та розвідки до збірника приймаються до 15 березня 2023 р.

 

Вимоги до матеріалів

  • Обсяг роботи 6-8 сторінок тексту (Текст у форматі RTF, шрифт Times New Roman, 12 кегль, міжрядковий інтервал 1,5. Поля: зліва – 2,5 см, справа – 2 см, зверху – 2 см, знизу – 2 см. Оформлення списку літератури та джерел (відповідно до ДСТУ 8302:2015) – 12 кегль, інтервал – 1).
  • Посилання на джерела та літературу в тексті у квадратних дужках: [1, с.12], відповідно до списку використаних джерел та літератури (Джерела та література), що розміщується за абеткою наприкінці тексту.
  • До тексту можна додати не більше 5 ілюстрацій у форматі JPEG, TIF (не менше 300 dpi) з підписами до них.
  • Роботи подаються в електронному вигляді на електронну адресу музею bikm@ukr.net.
  • Необхідно подати відомості про автора: ім’я та прізвище автора; науковий ступінь, вчене звання, посада, місце роботи, контактні дані для зворотного зв’язку (телефон, емейл).
  • Матеріали, які не відповідають зазначеним вимогам або раніше публікувалися чи були отримані після зазначеного терміну, до збірника не увійдуть.
  • Редколегія залишає за собою право відбирати та редагувати надіслані матеріали.

 

За довідками звертатись:

Комунальна установа «Бродівський історико-краєзнавчий музей» Бродівської міської ради,

майдан Свободи, 5, м. Броди, Золочівський район, Львівська область, 80600

Тел. +38 (03266) 4-21-13

E-mail: bikm@ukr.net

https://www.facebook.com/bikmuseum

 

 

Оргкомітет

Краєзнавчий календар Брідщини 2023 року

На початку року пригадаємо деякі події, що відбувалися в минулому на теренах нашого краю. Для цього скористаємося календарем історичних і пам’ятних дат. Не всі зі згаданих нижче подій є рівнозначними і важливими. Однак цей помісячний календар (з кроком 5 років) допомагає нам краще й повніше зрозуміти історію рідного краю, пригадати відомих людей і задуматися над тим, що відбувалося тут в минулому і які наслідки мало для сьогодення.

Січень

2 січня минуло 95 років від дня народження кандидата фізико-математичних наук, краєзнавця Лева Савчина (1928-2006), який народився на х. Липник с. Ражнів на Брідщині. До його опублікованих краєзнавчих розвідок належать: «З історії села Ражнева», «Перші не були кращими», «Мазепа в Бродах», «Вони творили на Брідщині», «Брідщина на старих географічних картах», «Повстанські криївки», «Броди – пограниччя Волинського князівства в ХІ – на початку XII ст.», «Бродівський відрізок торговельного шляху з України у Європейські країни (XVII-XIX ст.)», «Вони виборювали нашу незалежність: повстанці з с. Ражнева полеглі в 1939–1952 рр.» та ін.

11 січня – 385 років тому, в далекому 1638 р., великий коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Конєцпольський (1591-1646), власник м. Броди, видав грамоту, якою взяв під опіку трьох вірменських купців та доручив їм завербувати до міста купців та ремісників, які будуть користуватися правами і свободами, наданими мешканцям Бродів. Ця дата формально вважається початком історії вірменської громади у м. Броди, пам’ять про яку до сьогодні береже одна з центральних вулиць міста – вул. Вірменська.

29 січня –  95 років тому в с. Голосковичі народився Євген Дацюк (1928-2005) – громадський діяч, політв’язень, письменник і поет, краєзнавець Брідщини.

30 січня 1938 р. (85 років тому) у приміщенні Українського кооперативного банку  в Бродах, за адресою вул. Церковна, 4 (нині – вул. Церковна,10), стараннями учасників повітового гуртка «Рідної школи» було відкрито «Велику Виставу Української Преси». Метою заходу була популяризація українських часописів серед громадськості повіту.

125 років тому (у січні 1898 р.) у бродівській книгарні Фелікса Веста, що на вулиці Золотій, у продажу з’явилися перші поштові листівки із видами Бродів.

Лютий

2 лютого – 160 років від дня народження о.Тимофія Бордуляка (1863 – 1936) – священника, педагога, громадського діяча та відомого українського письменника, уродженця села Бордуляки.

5 лютого – 435 років (1588 р.) від часу, коли Бродівський замок вперше згадується в давніх документах – актових книгах міста Любича-Броди.

115 років тому великі снігопади, що розпочалися у четвер 6 лютого 1908 р. спричинили так звану «снігову катастрофу». Одним із її наслідків стало припинення на 1 день (10 лютого 1908 р.) руху потягів зі Львова до Красного та Бродів і далі до Радивилова.

13 лютого 1673 р. (350 років тому) райці (члени виборної ради магістрату) м. Броди постановили, щоб жоден із старців, що перебував у місті, не тримав при собі каліку чи темного (незрячого), які б для нього просили милостиню. Кожен мав просити персонально для себе. В іншому ж випадку мав покинути Броди й свої добра.

25 лютого 1948 р. (75 років тому) у під час двогодинного бою з військами МДБ у передмісті Бродів Шваби загинули член Бродівського районного проводу ОУН Іван Іжевський – «Зубрицький», керівник Заболотцівського районного проводу ОУН Павло Романишин – «Крук» та референт пропаганди Заболотцівського районного проводу ОУН Антон Вавричук – «Явір».

Березень

1-2 березня 1878 р. (145 років назад) у нашому місті проведено «телефонічний експеримент» – першу спробу телефонного зв’язку між Львовом і Бродами. Дослід відбувся в приміщенні бродівського телеграфу, який знаходився на вулиці Золотій.

3 березня, 345 років тому (1678 р.), власник Бродів Станіслав Конєцпольський (після 1643-1682) виділив домініканському ордену на південній стороні бродівського Ринку місце для спорудження костелу Святого Станіслава і кам’яницю шотландського купця Найлянда для заснування монастиря. Кляштор діяв у Бродах близько ста років, а сама будівля проіснувала до Другої світової війни.

Квітень

19 квітня – 130 років тому (1893 р.) рішенням магістрату Бродів вулицю Лешнівську (сучасну Івана Франка) було названо іменем доктора Ґольдгабера в пам’ять про його благородний вчинок. Будучи бурмистром Бродів і лікарем за фахом, Пауль Ґольдгабер прийшов на допомогу людям, котрі хворіли на висипний тиф. Під час консиліуму, заразившись від хворого, лікар важко занедужав і через деякий час помер.

28 квітня минає 80  років від часу створення 14-ої гренадерської дивізії зброї СС «Галичина» (1943 р.), яка в липні 1944 р. брала участь у боях з радянською армією під Бродами. До цієї військової формації входили українці, переважно вихідці з Галичини, багато з яких полягло в боях на теренах сучасного Золочівського району. Дивізійники, які пережили воєнні лихоліття та емігрували в різні країни, продовжували боротьбу за українську державу в нових умовах та іншими засобами, поширюючи правду про Україну, її історію, культуру.

Травень

15 травня минає 175 років від часу скасування панщини в Королівстві Галичини та Володимирії (1848 р.). З цією подією пов’язано чимало пам’яток – фігур на честь скасування панщини у нас на Брідщині. Такі пам’ятки споруджувалися в рік скасування чи на наступний рік, а також в ювілейні річниці цієї важливої для селян краю події.

Червень

2 червня – 100 років тому (1923 р.)  у церкві Святого Миколая с. Смільне біля Бродів відбулось вінчання  старшини УСС та УГА, відомого українського видавця і редактора, засновника видавничого концерну «Українська преса» Івана Тиктора з жителькою цього села Марією Хом’як.

21 червня минає 115 років як у с. Полівці Чортківського повіту (тепер Чортківський район Тернопільської області) народився о. Ісидор Нагаєвський (1908-1989) – священник УГКЦ, капелан дивізії «Галичина», історик, громадський діяч. Він деякий час (1935-1943 рр.) був парохом сіл Берлин, Білявці і Бовдури та залишив цікаві спогади про наш край.

25 червня – 150 років тому (1873 р.)  у с. Глушин на Брідщині народився Андрій Гаєк (1873 – 1946) – український оперний співак (ліричний тенор), громадський та культурний діяч.

Липень

1 липня – 125 років від дня народження Ярослава Герасимовича (1898-1971) – вояка УСС, УГА, армії УНР, повстанських загонів Якубенка, Волинця, учасника І-го Конгресу Українських Націоналістів, секретаря ОУН в Чехословаччині. Діяч народився у сім’ї священника та відомого громадського діяча о. Миколи Герасимовича в с. Білявці Брідського повіту.

4 липня 1948 р. (75 років тому) у с. Конюшків Бродівського району в бою з відділом МДБ загинули повстанці Іван Мазурок – «Балаку» (із с. Конюшків) та Ілля Куючка – «Буйний» (с. Берлин).

23-28 липня – 30 років від часу проведення у Бродах ІІІ Всесвітнього з’їзду брідщан – події, яка відіграла важливе значення у піднесенні національно-культурного життя краю.

18 липня – минає 70 років (1953 р.) від часу загибелі керівника Підкамінського районного проводу ОУН Миколи Рудого – «Джмеля», який потрапив у засідку облавників у с. Попівці.

25 липня – 30 років тому (1993 р.) було відкрито пам’ятник Тарасу Шевченку на площі Ринок у Бродах. Автори пам’ятника: скульптор Б.Романець, архітектор О.Ярема.

Серпень

15 серпня минає 150 років  від дня народження о. Йосипа Застирця (1873-1943) – священника УГКЦ, доктора філософії, письменника, педагога, громадського діяча, який народився на х. Романці с. Конюшків. У листопаді 1915 р. о. Йосип Застирець представив Івана Франка на здобуття Нобелівської премії.

Вересень

4 вересня – 320 років тому (1703 р.) власник Бродів Якуб Собєський віддав місто і замок в оренду Гаврилу Виговському (очевидно, сину молодшого брата гетьмана Івана Виговського – Костянтина).

4 вересня – 140 років тому (1883 р.) розпочалось навчання у новозбудованій будівлі Цісарсько-королівської вищої реальної гімназії ім. архикнязя Рудольфа. Автором проекту споруди був львівський архітектор Адольф Мінасевич (1846-1894).

Жовтень

3 жовтня 1648 р. (375 років тому) в ході Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького козацькі війська підійшли під Броди, зайняли місто та два з половиною місяці тримали в облозі Бродівський замок. Участь в облозі брали два козацьких полки: брацлавський під командуванням Данила Нечая та уманський – Степана Байбузи.

6 жовтня 1908 р. близько 11 години ночі мешканці Бродів відчули сильний землетрус.

14 жовтня минає 90 років від дня народження Ярослава Дутчака (1933-1988) – українського фізика, доктора фізико-математичних наук, професора, автора близько 400 наукових праць. Діяч був родом  із с. Гаї Смоленські.

Листопад

12 листопада  минає 115 років (1908 р.) з часу урочистого освячення новозбудованого приміщення бурси ім. Юзефа Коженьовського (нині це будівля, де знаходиться пологове відділення Бродівської міської лікарні).

17 листопада 1928 р. (95 років) було зареєстровано філію товариства «Союз українських купців» у Бродах. Тривалий час організацію очолював відомий підприємець, меценат Гриць Швалюк (1891-1941?).

У листопаді відзначатимемо 105-ту річницю від часу проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Першим повітовим комісаром Брідщини став Северин Левицький, а військовим комендантом повіту був надпоручник Української Національної Ради Думін.

Також у листопаді минає 30 років (1993 р.) від часу відкриття пам’ятника Жертвам більшовицьких репресій на майдані Свободи. Скульптор пам’ятника Б.Романець, архітектор І.Тимчишин.

Грудень

1 грудня минає 80 років від часу загибелі підрайонного провідника ОУН «Флюса» – Володимира Гринаха, уродженця Гаїв Дуб’євських. В пам’ять про трагічну загибель повстанця народ склав пісню «Ой там, в лісі, над гаями сова закричала».

Ще один історичний ювілей може відзначатися у цьому році, хоча точної дати (дня і місяця) поки не встановлено. Це 175 річчя діяльності книгарні, яка відома багатьом як книгарня Фелікса Веста у Бродах. Однак вона не завжди так називалася і спочатку з’явилася не в Бродах, а в Самборі у 1848 р. Її власником був книгар Ян Розенгайм, який у 1863 р. заклав філію у Бродах (160 років тому), а через деякий час продав свій заклад у Самборі й повністю перебрався у Броди. З ним приїхав практикант – Фелікс Вест, який згодом став зятем Розенгайма і перейняв його справу та провадив до 1939 р.

Наведений «Краєзнавчий календар» є далеко неповним і періодично уточнюється, коригується і доповнюється новими датами та подіями.

Підготував Василь Стрільчук

Дослідження історії Бродів у дисертації Юрія Туреги

На початку листопада 2022 р. в історичних дослідженнях міста Броди сталася непересічна і дуже важлива подія.

4 листопада 2022 р. відбувся прилюдний захист дисертації «Управління та самоврядування міста Броди у кінці XVI–XVIII ст.» за спеціальністю «Історія та археологія» Юрієм Турегою. Результатом захисту стало присудження Спеціалізованою вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка дисертанту ступеня доктора філософії.

Слід зазначити, що Юрієм Турегою були опрацьовані найдавніші документи з історії міста Любич-Броди від 1587 і до 1772 р., це близько 60 актових книг бродівського магістрату ( 8350 аркушів різного формату, написаних старопольською та латинською мовами, різними почерками і різного стану збереження). Ще на поч. ХХ століття частину війтівсько-лавничих та раєцьких книг міста Броди досліджував професор гімназії в Бродах Іван Созанський (1881-1911), який за результатами вивчення написав чудову працю «З минувшини міста Бродів. (Причинки до історії міста в XVII в.)». У новому дослідженні охоплено значно ширший період і опрацьовано всі актові книги, що зберігаються в 24 фонді Центрального історичного архіву України у м. Львів. Хоча науковець обрав лише один з напрямків життя міста даного періоду – управління та самоврядування, однак попри те у роботі з’являється дуже багато нових, невідомих раніше і цікавих фактів з минулого міста Броди.

Ті, хто більше цікавиться історією нашого міста, пам’ятають Юрія Турегу із виступів на наших конференціях «Брідщина – край на межі Галичини й Волині», де відбувалася апробація окремих матеріалів дисертації.

За цим посиланням можна ознайомитися з самою дисертацією Юрія Туреги, подивитися відео процесу захисту, прочитати відгуки рецензентів та опонентів та висновок Спеціалізованої вченої ради.

Сподіваємося в найближчому майбутньому дисертація побачить світ у вигляді опублікованої монографії.

А пану Юрію бажаємо подальших успіхів, наукових здобутків та міцного здоров’я!

 

Василь Стрільчук

Бродівський гімназист – лікар Івана Франка

До 150-річчя від дня народження українського лікаря та мецената

Якова-Броніслава Овчарського (1872-1942)

 

Яків-Броніслав Овчарський народився у м. Броди 4 листопада 1872 р. в родині Антона і Анни Овчарських. Батько майбутнього лікаря працював канцеляристом у Бродівському повітовому старостві (1874-1882). Після закінчення початкової школи Якова віддають на навчання до цісарсько-королівської реальної вищої гімназії у Бродах. Очевидно, що він був серед тих учнів, які першими прийшли навчатися у новозбудоване приміщення гімназії (1883/84 навчальний рік). Яків Овчарський у той час був одним з небагатьох гімназистів-українців, які мали змогу навчатися у цьому закладі, адже така освіта коштувала чималих грошей. Серед його однокласників був також і Ярослав Вербицький – онук Михайла Вербицького(1815-1870), автора музики гімну України (батько Ярослава – Іван працював вчителем історії у цьому навчальному закладі). Однак навчання у гімназії для юного Якова виявилося проблематичним, помер його батько. У щорічному звіті Бродівської гімназії за 1886 р. серед учнів ми не знаходимо прізвища Овчарського. Пропустивши один рік, він таки поновлює навчання у гімназії. Цього разу його однокласником був згодом відомий оперний співак Андрій Гаєк (1873-1949). Проте вже у наступні роки його знову немає серед гімназистів. Очевидно, причиною цього були фінансові труднощі, з якими зіштовхнулася родина Овчарських.

Письменник і дослідник творчості Івана Франка Роман Горак, вивчаючи життєвий шлях Якова-Броніслава Овчарського, у своїй розвідці подає відомості про подальшу освіту майбутнього лікаря: «Врешті магістрат призначив йому опікуна в особі Яна Губая, який домігся від того ж магістрату невеликої суми грошей для сироти, і врешті, допоміг сам закінчити йому навчання. / З крайових фондів Броніславові Овчарському була виділена стипендія, яка дозволила йому після гімназії навчатися на медичному факультеті Львівського університету. Поступив Броніслав Овчарський на навчання у 1894 році, саме тоді, коли було створено медичний факультет. Броніславові Овчарськом судилося бути першим випускником цього факультету. Одному з небагатьох українців». Навчаючись у відомих на той час науковців, пройшовши добру школу з медицини, інтернатуру у відомого лікаря Опольського, Броніслав Овчарський у 1906 році отримав право (сертифікат) на медичну практику у Львові та відкрив свій кабінет на вулиці Пекарській, 39. Наступного року він одружився з дочкою покійного священика з с. Чепелі Бродівського повіту о. Йосипа Гулли – Іриною-Олександрою.

Працюючи за фахом і будучи першокласним спеціалістом з «внутрішніх недуг», Яків-Броніслав Овчарський ніколи не полишав поза увагою громадської роботи, він завжди був великим меценатом і підтримував різні ділянки життя української спільноти

У 1903 р. Броніслав Овчарський став одним із засновників Товариства Народна Лічниця у Львові, яке здійснювало амбулаторне лікування хворих. До Першої світової війни ця інституція успішно розвивалася ще й завдяки матеріальній підтримці митрополита Андрея Шептицького. Перша світова війна припинила діяльність Народної Лічниці, а інвентар і обладнання було розграбоване. У післявоєнні роки завдяки заходами лікарів Овчарського і Дрималика поновлено діяльність установи та закуплено нове медичне приладдя.

Броніслав Овчарський спричинився до організації Січового Стрілецтва, оскільки був у медичній комісії, яка визначала придатність майбутніх усусусів до військової служби. А згодом у «Захисті для Українських Січових Стрільців у Львові» він безкоштовно лікував поранених стрільців.

Однак чи не найбільше відомою є опіка Броніслава Овчарського над хворим Іваном Франком, який лікувався у цьому «Захисті». До останніх днів життя Каменяра, коли той залишив притулок, Овчарський підтримував його, призначив для догляду за ним медичну сестру, відвідував хворого, регулярно присилав обіди. Перед смертю Іван Франко передав Броніславу Овчарському на збереження свій архів, який лікар у 1926 р. віддав до Наукового Товариства Шевченка. Окремі речі родина Овчарських передала у 1940 р. меморіальному музеєві Івана Франка. Крім того, відомо про спогади лікаря про Франка: «У хворого Франка» («Вiльна Україна», 1940, 8 червня), «Останній рік життя великого Каменяра» («Радянська Україна», 1941, 21 травня).

Броніслав Овчарський також лікував у «Захисті» видатного українського митця – художника Олексу Новаківського. Свого часу підтримав відомого співака Михайла Голинського, допомігши здобути йому професійну освіту, а в складний період, коли артист втратив голос, залучивши фахівців, допоміг тому вилікуватися.  Опікувався знаними згодом художниками Левком Гецом та Модестом Сосенком.

Лікар і меценат дбав про театральне мистецтво. Зокрема, він фінансував  відому 1000-ну ювілейну виставу опери Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» та торжества, пов’язані з тією подією (1934 р.). У 1930-х роках фінансово підтримував театр Тобілевича, завдяки чому Західна Україна мала можливість познайомитися з драматургією Миколи Куліша. Броніслав Овчарський закупив два кінотеатри та надав можливість студентам Музичного інституту ім. Миколи Лисенка у Львові удосконалювати свої вміння та заробляти гроші на прожиття, озвучуючи музикою на фортепіано чи фісгармонії німе кіно. Багато майбутніх музикантів пройшло практику на імпровізацію в цих кінотеатрах.

Броніслав Овчарський був членом Наукового Товариства імені Тараса Шевченка  (лікарська секція), членом Лікарської комісії, членом державної медичної комісії для рекрутів. Входив до складу багатьох благодійних товариств. Він був авторитетним лікарем, якому завдячують своєму розвитку курорти Моршина та Трускавця. Лікарська діяльність Овчарського не обмежувалася Галичиною. Він ординував-лікував на відомих курортах Австрії, Німеччини, Італії та ін. Працював також і на курорті в Криниці (Бескиди).

Однак благодійна діяльність лікаря «муляла» очі тодішній владі. Його позбавили права приватної лікарської практики, створили проблеми, пов’язані з оподаткуванням кінотеатрів, які привели до банкрутства. Овчарський змушений був займатися лише малоприбутковою роботою в державних лікарнях. Після приходу в 1939 р «червоних визволителів» майже все набуте майно родини Овчарських було націоналізоване. В період німецької окупації лікаря призначили директором міської лікарні на вулиці Ужгородській у Львові. Однак довго попрацювати не судилося. Доктор Броніслав Овчарський «директор І. міської лікарні у Львові, бувший лікар і один з перших директорів Народної Лічниці, один з перших засновників і керівників Львівського Лікарського рятункового товариства, бувший лікар станиці УСС, великий меценат українського театру і мистецтва, член багатьох українських товариств» помер 28 липня 1942 р. (Роман Горак, на підставі метричного запису, подає дату 29.07.1942 р.). Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Підготував Василь Стрільчук

 

 

Література

 

Горак Р. Лікар і меценат Броніслав Овчарський. – Режим доступу:  https://nashlviv.io.ua/s2646666/lviv_i_vidatni_ukraenci (18.05.2020 р.)

Горак Р. Овчаський Яків-Броніслав // Енциклопедія сучасної України. Том 24. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-74825

Львівські вісті. 30 липня 1942 року. Ч. 169 (293). С.4.

Українська народна лічниця (шпиталь) у Львові // Діло. – 8 квітня 1923 р. – С.8.

Siebenter Jahresbericht des K. K. Real und Ober-Gymnasiums in Brody fur das schuljahr 1885. – Brody, 1885. – S.21.

Szematyzm królestwa Galicyi i Lodomeryi z wielkim księstwem krakowskiem na rok 1874, 1875, 1876, 1877, 1879, 1880, 1881, 1882. Lemberg.