Місто

XІV науково-краєзнавча конференція «Брідщина – край на межі Галичини й Волині»

Комунальна установа 

«Бродівський історико-краєзнавчий музей» 

Бродівської міської ради

запрошує взяти участь у XІV науково-краєзнавчій конференції

«Брідщина – край на межі Галичини й Волині»

(26 травня 2023 року)

Історична Брідщина – край, розташований на межі Галичини, Волині. Ця особливість позначилась на його історичному розвитку, культурі, традиціях, характері місцевого населення.

Конференція покликана представити нові наукові дослідження з історії міст і сіл Брідщини. Передбачається також висвітлення питань історії, культури та природознавства Галицько-Волинського пограниччя.

 Пропонується наступна тематика досліджень

  1. Музейна справа на Брідщині.

а) історія Бродівського історико-краєзнавчого музею;

б) музейні колекції, збірки, окремі предмети;

в) діячі музейної справи.

  1. Історія та краєзнавство.

а) археологічні дослідження;

б) суспільно-політичне та економічне життя краю;

в) видатні особистості;

г) культура (історичні пам’ятки, етнографія та фольклор Брідщини);

ґ) географія та природа краю.

  1. Воєнна історія. Національно-визвольні змагання на теренах краю. Брідщани – герої визвольної війни.
  2. Джерелознавство, історіографія.

За матеріалами конференції планується видання наукового збірника. Статті та розвідки до збірника приймаються до 15 березня 2023 р.

 

Вимоги до матеріалів

  • Обсяг роботи 6-8 сторінок тексту (Текст у форматі RTF, шрифт Times New Roman, 12 кегль, міжрядковий інтервал 1,5. Поля: зліва – 2,5 см, справа – 2 см, зверху – 2 см, знизу – 2 см. Оформлення списку літератури та джерел (відповідно до ДСТУ 8302:2015) – 12 кегль, інтервал – 1).
  • Посилання на джерела та літературу в тексті у квадратних дужках: [1, с.12], відповідно до списку використаних джерел та літератури (Джерела та література), що розміщується за абеткою наприкінці тексту.
  • До тексту можна додати не більше 5 ілюстрацій у форматі JPEG, TIF (не менше 300 dpi) з підписами до них.
  • Роботи подаються в електронному вигляді на електронну адресу музею bikm@ukr.net.
  • Необхідно подати відомості про автора: ім’я та прізвище автора; науковий ступінь, вчене звання, посада, місце роботи, контактні дані для зворотного зв’язку (телефон, емейл).
  • Матеріали, які не відповідають зазначеним вимогам або раніше публікувалися чи були отримані після зазначеного терміну, до збірника не увійдуть.
  • Редколегія залишає за собою право відбирати та редагувати надіслані матеріали.

 

За довідками звертатись:

Комунальна установа «Бродівський історико-краєзнавчий музей» Бродівської міської ради,

майдан Свободи, 5, м. Броди, Золочівський район, Львівська область, 80600

Тел. +38 (03266) 4-21-13

E-mail: bikm@ukr.net

https://www.facebook.com/bikmuseum

 

 

Оргкомітет

Січень 21, 2023 in Брідщина, Місто, Музей Коментарі (0)

Краєзнавчий календар Брідщини 2023 року

На початку року пригадаємо деякі події, що відбувалися в минулому на теренах нашого краю. Для цього скористаємося календарем історичних і пам’ятних дат. Не всі зі згаданих нижче подій є рівнозначними і важливими. Однак цей помісячний календар (з кроком 5 років) допомагає нам краще й повніше зрозуміти історію рідного краю, пригадати відомих людей і задуматися над тим, що відбувалося тут в минулому і які наслідки мало для сьогодення.

Січень

2 січня минуло 95 років від дня народження кандидата фізико-математичних наук, краєзнавця Лева Савчина (1928-2006), який народився на х. Липник с. Ражнів на Брідщині. До його опублікованих краєзнавчих розвідок належать: «З історії села Ражнева», «Перші не були кращими», «Мазепа в Бродах», «Вони творили на Брідщині», «Брідщина на старих географічних картах», «Повстанські криївки», «Броди – пограниччя Волинського князівства в ХІ – на початку XII ст.», «Бродівський відрізок торговельного шляху з України у Європейські країни (XVII-XIX ст.)», «Вони виборювали нашу незалежність: повстанці з с. Ражнева полеглі в 1939–1952 рр.» та ін.

11 січня – 385 років тому, в далекому 1638 р., великий коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Конєцпольський (1591-1646), власник м. Броди, видав грамоту, якою взяв під опіку трьох вірменських купців та доручив їм завербувати до міста купців та ремісників, які будуть користуватися правами і свободами, наданими мешканцям Бродів. Ця дата формально вважається початком історії вірменської громади у м. Броди, пам’ять про яку до сьогодні береже одна з центральних вулиць міста – вул. Вірменська.

29 січня –  95 років тому в с. Голосковичі народився Євген Дацюк (1928-2005) – громадський діяч, політв’язень, письменник і поет, краєзнавець Брідщини.

30 січня 1938 р. (85 років тому) у приміщенні Українського кооперативного банку  в Бродах, за адресою вул. Церковна, 4 (нині – вул. Церковна,10), стараннями учасників повітового гуртка «Рідної школи» було відкрито «Велику Виставу Української Преси». Метою заходу була популяризація українських часописів серед громадськості повіту.

125 років тому (у січні 1898 р.) у бродівській книгарні Фелікса Веста, що на вулиці Золотій, у продажу з’явилися перші поштові листівки із видами Бродів.

Лютий

2 лютого – 160 років від дня народження о.Тимофія Бордуляка (1863 – 1936) – священника, педагога, громадського діяча та відомого українського письменника, уродженця села Бордуляки.

5 лютого – 435 років (1588 р.) від часу, коли Бродівський замок вперше згадується в давніх документах – актових книгах міста Любича-Броди.

115 років тому великі снігопади, що розпочалися у четвер 6 лютого 1908 р. спричинили так звану «снігову катастрофу». Одним із її наслідків стало припинення на 1 день (10 лютого 1908 р.) руху потягів зі Львова до Красного та Бродів і далі до Радивилова.

13 лютого 1673 р. (350 років тому) райці (члени виборної ради магістрату) м. Броди постановили, щоб жоден із старців, що перебував у місті, не тримав при собі каліку чи темного (незрячого), які б для нього просили милостиню. Кожен мав просити персонально для себе. В іншому ж випадку мав покинути Броди й свої добра.

25 лютого 1948 р. (75 років тому) у під час двогодинного бою з військами МДБ у передмісті Бродів Шваби загинули член Бродівського районного проводу ОУН Іван Іжевський – «Зубрицький», керівник Заболотцівського районного проводу ОУН Павло Романишин – «Крук» та референт пропаганди Заболотцівського районного проводу ОУН Антон Вавричук – «Явір».

Березень

1-2 березня 1878 р. (145 років назад) у нашому місті проведено «телефонічний експеримент» – першу спробу телефонного зв’язку між Львовом і Бродами. Дослід відбувся в приміщенні бродівського телеграфу, який знаходився на вулиці Золотій.

3 березня, 345 років тому (1678 р.), власник Бродів Станіслав Конєцпольський (після 1643-1682) виділив домініканському ордену на південній стороні бродівського Ринку місце для спорудження костелу Святого Станіслава і кам’яницю шотландського купця Найлянда для заснування монастиря. Кляштор діяв у Бродах близько ста років, а сама будівля проіснувала до Другої світової війни.

Квітень

19 квітня – 130 років тому (1893 р.) рішенням магістрату Бродів вулицю Лешнівську (сучасну Івана Франка) було названо іменем доктора Ґольдгабера в пам’ять про його благородний вчинок. Будучи бурмистром Бродів і лікарем за фахом, Пауль Ґольдгабер прийшов на допомогу людям, котрі хворіли на висипний тиф. Під час консиліуму, заразившись від хворого, лікар важко занедужав і через деякий час помер.

28 квітня минає 80  років від часу створення 14-ої гренадерської дивізії зброї СС «Галичина» (1943 р.), яка в липні 1944 р. брала участь у боях з радянською армією під Бродами. До цієї військової формації входили українці, переважно вихідці з Галичини, багато з яких полягло в боях на теренах сучасного Золочівського району. Дивізійники, які пережили воєнні лихоліття та емігрували в різні країни, продовжували боротьбу за українську державу в нових умовах та іншими засобами, поширюючи правду про Україну, її історію, культуру.

Травень

15 травня минає 175 років від часу скасування панщини в Королівстві Галичини та Володимирії (1848 р.). З цією подією пов’язано чимало пам’яток – фігур на честь скасування панщини у нас на Брідщині. Такі пам’ятки споруджувалися в рік скасування чи на наступний рік, а також в ювілейні річниці цієї важливої для селян краю події.

Червень

2 червня – 100 років тому (1923 р.)  у церкві Святого Миколая с. Смільне біля Бродів відбулось вінчання  старшини УСС та УГА, відомого українського видавця і редактора, засновника видавничого концерну «Українська преса» Івана Тиктора з жителькою цього села Марією Хом’як.

21 червня минає 115 років як у с. Полівці Чортківського повіту (тепер Чортківський район Тернопільської області) народився о. Ісидор Нагаєвський (1908-1989) – священник УГКЦ, капелан дивізії «Галичина», історик, громадський діяч. Він деякий час (1935-1943 рр.) був парохом сіл Берлин, Білявці і Бовдури та залишив цікаві спогади про наш край.

25 червня – 150 років тому (1873 р.)  у с. Глушин на Брідщині народився Андрій Гаєк (1873 – 1946) – український оперний співак (ліричний тенор), громадський та культурний діяч.

Липень

1 липня – 125 років від дня народження Ярослава Герасимовича (1898-1971) – вояка УСС, УГА, армії УНР, повстанських загонів Якубенка, Волинця, учасника І-го Конгресу Українських Націоналістів, секретаря ОУН в Чехословаччині. Діяч народився у сім’ї священника та відомого громадського діяча о. Миколи Герасимовича в с. Білявці Брідського повіту.

4 липня 1948 р. (75 років тому) у с. Конюшків Бродівського району в бою з відділом МДБ загинули повстанці Іван Мазурок – «Балаку» (із с. Конюшків) та Ілля Куючка – «Буйний» (с. Берлин).

23-28 липня – 30 років від часу проведення у Бродах ІІІ Всесвітнього з’їзду брідщан – події, яка відіграла важливе значення у піднесенні національно-культурного життя краю.

18 липня – минає 70 років (1953 р.) від часу загибелі керівника Підкамінського районного проводу ОУН Миколи Рудого – «Джмеля», який потрапив у засідку облавників у с. Попівці.

25 липня – 30 років тому (1993 р.) було відкрито пам’ятник Тарасу Шевченку на площі Ринок у Бродах. Автори пам’ятника: скульптор Б.Романець, архітектор О.Ярема.

Серпень

15 серпня минає 150 років  від дня народження о. Йосипа Застирця (1873-1943) – священника УГКЦ, доктора філософії, письменника, педагога, громадського діяча, який народився на х. Романці с. Конюшків. У листопаді 1915 р. о. Йосип Застирець представив Івана Франка на здобуття Нобелівської премії.

Вересень

4 вересня – 320 років тому (1703 р.) власник Бродів Якуб Собєський віддав місто і замок в оренду Гаврилу Виговському (очевидно, сину молодшого брата гетьмана Івана Виговського – Костянтина).

4 вересня – 140 років тому (1883 р.) розпочалось навчання у новозбудованій будівлі Цісарсько-королівської вищої реальної гімназії ім. архикнязя Рудольфа. Автором проекту споруди був львівський архітектор Адольф Мінасевич (1846-1894).

Жовтень

3 жовтня 1648 р. (375 років тому) в ході Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького козацькі війська підійшли під Броди, зайняли місто та два з половиною місяці тримали в облозі Бродівський замок. Участь в облозі брали два козацьких полки: брацлавський під командуванням Данила Нечая та уманський – Степана Байбузи.

6 жовтня 1908 р. близько 11 години ночі мешканці Бродів відчули сильний землетрус.

14 жовтня минає 90 років від дня народження Ярослава Дутчака (1933-1988) – українського фізика, доктора фізико-математичних наук, професора, автора близько 400 наукових праць. Діяч був родом  із с. Гаї Смоленські.

Листопад

12 листопада  минає 115 років (1908 р.) з часу урочистого освячення новозбудованого приміщення бурси ім. Юзефа Коженьовського (нині це будівля, де знаходиться пологове відділення Бродівської міської лікарні).

17 листопада 1928 р. (95 років) було зареєстровано філію товариства «Союз українських купців» у Бродах. Тривалий час організацію очолював відомий підприємець, меценат Гриць Швалюк (1891-1941?).

У листопаді відзначатимемо 105-ту річницю від часу проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Першим повітовим комісаром Брідщини став Северин Левицький, а військовим комендантом повіту був надпоручник Української Національної Ради Думін.

Також у листопаді минає 30 років (1993 р.) від часу відкриття пам’ятника Жертвам більшовицьких репресій на майдані Свободи. Скульптор пам’ятника Б.Романець, архітектор І.Тимчишин.

Грудень

1 грудня минає 80 років від часу загибелі підрайонного провідника ОУН «Флюса» – Володимира Гринаха, уродженця Гаїв Дуб’євських. В пам’ять про трагічну загибель повстанця народ склав пісню «Ой там, в лісі, над гаями сова закричала».

Ще один історичний ювілей може відзначатися у цьому році, хоча точної дати (дня і місяця) поки не встановлено. Це 175 річчя діяльності книгарні, яка відома багатьом як книгарня Фелікса Веста у Бродах. Однак вона не завжди так називалася і спочатку з’явилася не в Бродах, а в Самборі у 1848 р. Її власником був книгар Ян Розенгайм, який у 1863 р. заклав філію у Бродах (160 років тому), а через деякий час продав свій заклад у Самборі й повністю перебрався у Броди. З ним приїхав практикант – Фелікс Вест, який згодом став зятем Розенгайма і перейняв його справу та провадив до 1939 р.

Наведений «Краєзнавчий календар» є далеко неповним і періодично уточнюється, коригується і доповнюється новими датами та подіями.

Підготував Василь Стрільчук

Січень 12, 2023 in Брідщина, Місто Коментарі (0)

Дослідження історії Бродів у дисертації Юрія Туреги

На початку листопада 2022 р. в історичних дослідженнях міста Броди сталася непересічна і дуже важлива подія.

4 листопада 2022 р. відбувся прилюдний захист дисертації «Управління та самоврядування міста Броди у кінці XVI–XVIII ст.» за спеціальністю «Історія та археологія» Юрієм Турегою. Результатом захисту стало присудження Спеціалізованою вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка дисертанту ступеня доктора філософії.

Слід зазначити, що Юрієм Турегою були опрацьовані найдавніші документи з історії міста Любич-Броди від 1587 і до 1772 р., це близько 60 актових книг бродівського магістрату ( 8350 аркушів різного формату, написаних старопольською та латинською мовами, різними почерками і різного стану збереження). Ще на поч. ХХ століття частину війтівсько-лавничих та раєцьких книг міста Броди досліджував професор гімназії в Бродах Іван Созанський (1881-1911), який за результатами вивчення написав чудову працю «З минувшини міста Бродів. (Причинки до історії міста в XVII в.)». У новому дослідженні охоплено значно ширший період і опрацьовано всі актові книги, що зберігаються в 24 фонді Центрального історичного архіву України у м. Львів. Хоча науковець обрав лише один з напрямків життя міста даного періоду – управління та самоврядування, однак попри те у роботі з’являється дуже багато нових, невідомих раніше і цікавих фактів з минулого міста Броди.

Ті, хто більше цікавиться історією нашого міста, пам’ятають Юрія Турегу із виступів на наших конференціях «Брідщина – край на межі Галичини й Волині», де відбувалася апробація окремих матеріалів дисертації.

За цим посиланням можна ознайомитися з самою дисертацією Юрія Туреги, подивитися відео процесу захисту, прочитати відгуки рецензентів та опонентів та висновок Спеціалізованої вченої ради.

Сподіваємося в найближчому майбутньому дисертація побачить світ у вигляді опублікованої монографії.

А пану Юрію бажаємо подальших успіхів, наукових здобутків та міцного здоров’я!

 

Василь Стрільчук

Листопад 27, 2022 in Місто Коментарі (0)

Бродівський гімназист – лікар Івана Франка

До 150-річчя від дня народження українського лікаря та мецената

Якова-Броніслава Овчарського (1872-1942)

 

Яків-Броніслав Овчарський народився у м. Броди 4 листопада 1872 р. в родині Антона і Анни Овчарських. Батько майбутнього лікаря працював канцеляристом у Бродівському повітовому старостві (1874-1882). Після закінчення початкової школи Якова віддають на навчання до цісарсько-королівської реальної вищої гімназії у Бродах. Очевидно, що він був серед тих учнів, які першими прийшли навчатися у новозбудоване приміщення гімназії (1883/84 навчальний рік). Яків Овчарський у той час був одним з небагатьох гімназистів-українців, які мали змогу навчатися у цьому закладі, адже така освіта коштувала чималих грошей. Серед його однокласників був також і Ярослав Вербицький – онук Михайла Вербицького(1815-1870), автора музики гімну України (батько Ярослава – Іван працював вчителем історії у цьому навчальному закладі). Однак навчання у гімназії для юного Якова виявилося проблематичним, помер його батько. У щорічному звіті Бродівської гімназії за 1886 р. серед учнів ми не знаходимо прізвища Овчарського. Пропустивши один рік, він таки поновлює навчання у гімназії. Цього разу його однокласником був згодом відомий оперний співак Андрій Гаєк (1873-1949). Проте вже у наступні роки його знову немає серед гімназистів. Очевидно, причиною цього були фінансові труднощі, з якими зіштовхнулася родина Овчарських.

Письменник і дослідник творчості Івана Франка Роман Горак, вивчаючи життєвий шлях Якова-Броніслава Овчарського, у своїй розвідці подає відомості про подальшу освіту майбутнього лікаря: «Врешті магістрат призначив йому опікуна в особі Яна Губая, який домігся від того ж магістрату невеликої суми грошей для сироти, і врешті, допоміг сам закінчити йому навчання. / З крайових фондів Броніславові Овчарському була виділена стипендія, яка дозволила йому після гімназії навчатися на медичному факультеті Львівського університету. Поступив Броніслав Овчарський на навчання у 1894 році, саме тоді, коли було створено медичний факультет. Броніславові Овчарськом судилося бути першим випускником цього факультету. Одному з небагатьох українців». Навчаючись у відомих на той час науковців, пройшовши добру школу з медицини, інтернатуру у відомого лікаря Опольського, Броніслав Овчарський у 1906 році отримав право (сертифікат) на медичну практику у Львові та відкрив свій кабінет на вулиці Пекарській, 39. Наступного року він одружився з дочкою покійного священика з с. Чепелі Бродівського повіту о. Йосипа Гулли – Іриною-Олександрою.

Працюючи за фахом і будучи першокласним спеціалістом з «внутрішніх недуг», Яків-Броніслав Овчарський ніколи не полишав поза увагою громадської роботи, він завжди був великим меценатом і підтримував різні ділянки життя української спільноти

У 1903 р. Броніслав Овчарський став одним із засновників Товариства Народна Лічниця у Львові, яке здійснювало амбулаторне лікування хворих. До Першої світової війни ця інституція успішно розвивалася ще й завдяки матеріальній підтримці митрополита Андрея Шептицького. Перша світова війна припинила діяльність Народної Лічниці, а інвентар і обладнання було розграбоване. У післявоєнні роки завдяки заходами лікарів Овчарського і Дрималика поновлено діяльність установи та закуплено нове медичне приладдя.

Броніслав Овчарський спричинився до організації Січового Стрілецтва, оскільки був у медичній комісії, яка визначала придатність майбутніх усусусів до військової служби. А згодом у «Захисті для Українських Січових Стрільців у Львові» він безкоштовно лікував поранених стрільців.

Однак чи не найбільше відомою є опіка Броніслава Овчарського над хворим Іваном Франком, який лікувався у цьому «Захисті». До останніх днів життя Каменяра, коли той залишив притулок, Овчарський підтримував його, призначив для догляду за ним медичну сестру, відвідував хворого, регулярно присилав обіди. Перед смертю Іван Франко передав Броніславу Овчарському на збереження свій архів, який лікар у 1926 р. віддав до Наукового Товариства Шевченка. Окремі речі родина Овчарських передала у 1940 р. меморіальному музеєві Івана Франка. Крім того, відомо про спогади лікаря про Франка: «У хворого Франка» («Вiльна Україна», 1940, 8 червня), «Останній рік життя великого Каменяра» («Радянська Україна», 1941, 21 травня).

Броніслав Овчарський також лікував у «Захисті» видатного українського митця – художника Олексу Новаківського. Свого часу підтримав відомого співака Михайла Голинського, допомігши здобути йому професійну освіту, а в складний період, коли артист втратив голос, залучивши фахівців, допоміг тому вилікуватися.  Опікувався знаними згодом художниками Левком Гецом та Модестом Сосенком.

Лікар і меценат дбав про театральне мистецтво. Зокрема, він фінансував  відому 1000-ну ювілейну виставу опери Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» та торжества, пов’язані з тією подією (1934 р.). У 1930-х роках фінансово підтримував театр Тобілевича, завдяки чому Західна Україна мала можливість познайомитися з драматургією Миколи Куліша. Броніслав Овчарський закупив два кінотеатри та надав можливість студентам Музичного інституту ім. Миколи Лисенка у Львові удосконалювати свої вміння та заробляти гроші на прожиття, озвучуючи музикою на фортепіано чи фісгармонії німе кіно. Багато майбутніх музикантів пройшло практику на імпровізацію в цих кінотеатрах.

Броніслав Овчарський був членом Наукового Товариства імені Тараса Шевченка  (лікарська секція), членом Лікарської комісії, членом державної медичної комісії для рекрутів. Входив до складу багатьох благодійних товариств. Він був авторитетним лікарем, якому завдячують своєму розвитку курорти Моршина та Трускавця. Лікарська діяльність Овчарського не обмежувалася Галичиною. Він ординував-лікував на відомих курортах Австрії, Німеччини, Італії та ін. Працював також і на курорті в Криниці (Бескиди).

Однак благодійна діяльність лікаря «муляла» очі тодішній владі. Його позбавили права приватної лікарської практики, створили проблеми, пов’язані з оподаткуванням кінотеатрів, які привели до банкрутства. Овчарський змушений був займатися лише малоприбутковою роботою в державних лікарнях. Після приходу в 1939 р «червоних визволителів» майже все набуте майно родини Овчарських було націоналізоване. В період німецької окупації лікаря призначили директором міської лікарні на вулиці Ужгородській у Львові. Однак довго попрацювати не судилося. Доктор Броніслав Овчарський «директор І. міської лікарні у Львові, бувший лікар і один з перших директорів Народної Лічниці, один з перших засновників і керівників Львівського Лікарського рятункового товариства, бувший лікар станиці УСС, великий меценат українського театру і мистецтва, член багатьох українських товариств» помер 28 липня 1942 р. (Роман Горак, на підставі метричного запису, подає дату 29.07.1942 р.). Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Підготував Василь Стрільчук

 

 

Література

 

Горак Р. Лікар і меценат Броніслав Овчарський. – Режим доступу:  https://nashlviv.io.ua/s2646666/lviv_i_vidatni_ukraenci (18.05.2020 р.)

Горак Р. Овчаський Яків-Броніслав // Енциклопедія сучасної України. Том 24. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-74825

Львівські вісті. 30 липня 1942 року. Ч. 169 (293). С.4.

Українська народна лічниця (шпиталь) у Львові // Діло. – 8 квітня 1923 р. – С.8.

Siebenter Jahresbericht des K. K. Real und Ober-Gymnasiums in Brody fur das schuljahr 1885. – Brody, 1885. – S.21.

Szematyzm królestwa Galicyi i Lodomeryi z wielkim księstwem krakowskiem na rok 1874, 1875, 1876, 1877, 1879, 1880, 1881, 1882. Lemberg.

Листопад 3, 2022 in Місто Коментарі (0)

Коркотяги у фондах Бродівського історико-краєзнавчого музею, або Матеріали до історії виноробства і виноградарства на теренах Брідщини

 

У фондах нашого музею зберігаються два музейних предмети: коркотяги (штопори) – пристрої для відкривання пляшок, закритих корком.  Один з них є давніший (1.) і може відноситися до ХІХ ст.  Його було знайдено у середмісті Бродів та подаровано Бродівському історико-краєзнавчому музею пані Марією Гром’як. Інший, дещо пізнішого часу (поч. ХХ ст.), зберігся в гіршому стані (2.). Цей коркотяг знайшов на своєму обійсті, що на Старих Бродах, Олександр Буряк і нещодавно подарував музею.

З однієї сторони, ці знахідки є звичними і закономірними. З давніх-давен люди споживали вино, яке зберігалося у різних посудинах, в тому числі у закоркованих пляшках. Для торгівельного і прикордонного міста Броди, де було багато різноманітних харчових закладів і корчм, споживання вина, й не лише, було буденним явищем. Крім того, на ринки нашого міста потрапляло різноманітне вино з інших країн і від різних виробників. Пляшки потрібно було чимось відкривати, для цього й виготовляли штопори чи коркотяги. З іншого боку, ці два артефакти наштовхнули нас на інші розмірковування – про індустрію місцевого виноробства. З якого часу воно почало розвиватися?

У наш час  вино роблять з різних видів ягід, але первісним продуктом виноробства є виноград. Вирощування винограду у нашому місті та довколишніх селах сьогодні є звичним явищем. Хоча ця культура більш пристосована до теплого клімату, однак наші природні умови теж є досить сприятливими для культивування багатьох сортів винограду.

Засновник міста Любича (Бродів) руський воєвода Станіслав Жолкевський у своїй локаційній грамоті 1586 р. надав міщанам право на  володіння  броварнями,  винницями, солодівнями. Однак в давніх документах не вдалося поки що відшукати більше матеріалів про перші бродівські винниці. Проте чимало є інформації про давні броварні й солодівні у Бродах. Цікавою згадкою про брідське виноробство може бути фрагмент вірша польського державного діяча, поета та перекладача Яна Анджея Морштина (1621-1693) «Do Stanisława Morsztyna Rotmistrza JKMości»[1], де є такі рядки: «…Не бажаючи встидати власну вітчизну, Чи пив ти ті вина, які дає земля брідська…» («I własnéj nie chcąc zawstydzić ojczyzny, Piłeś te wina, które daje żyzny grunt brodski …»). Ці рядки згадує у своїй монографії про вільне торгове місто Броди історик Садок Баронч (1814-1892), а також до них апелює і автор брошури «Ponikwa osiedle klimatycznie», згадуючи про традицію садівництва, в тому числі й виноградарства, в околицях села Поникви.

_____________________

Цікавий матеріал про вирощування винограду на поч. 1900-х років у передмісті Старі Броди подає нам єврейський часопис «Chwila», який видавався до Другої Світової війни у Львові. У №4066 від 21 липня 1930 року житель Бродів (можливо, Старих Бродів), колишній учень цісарсько-королівської гімназії ім. кронпринца Рудольфа, а на той час кореспондент цієї газети, дописувач рубрики «Література-Наука-Мистецтво», Генрик Адлєр написав замітку «Брідська екзотика. Португальський єврей – піонер виноградарства». Використовуючи у заголовку слово «екзотика», автор тим самим підкреслював щось незвичайне для даної місцевості, те, що здавалося дивовижним, надто мальовничим.

Журналіст зазначав, що від кількох десятків років знаходиться на території Старих Бродів виноградник, який щороку дає кількасот кілограмів цього шляхетного плоду різних сортів. Поява цієї брідської екзотики була пов’язана з енергійним переселенцем з Португалії, євреєм за походженням, Емануелем Карлосом Грійо, якого звичайний випадок долі переніс із теплої прийомної батьківщини в наші холодні краї. Генрику Адлєрові добре закарбувалося в пам’яті це ім’я, яке він ніби вчора прочитав на кольорових афішах, з яких більш як двадцять років тому цей португальський єврей закликав місцевих жителів запроваджувати виноградарство у своїх садах.

Для автора статті Емануель Карлос Грійо був найцікавішим персонажем з його дитинства. І в дитячих фантазіях Генриха Адлєра ця постать була пов’язана з іспанською інквізицією. І на цьому тлі ставлення до нього було досить різне. У певні моменти той здавався нещасним єврейським вигнанцем із цієї жорстокої землі. А коли деякі поголоски ставили під сумнів його єврейство, то він видавався нащадком трагічних маранів – іспанських євреїв-християн. Однак бувало й так, що поставав він у дитячій уяві автора іспанцем – одним з тих, хто спалював євреїв на вогнищі, і тепер він прийшов шукати покаяння в єврейських Бродах.

У місті до прибульця ставилися досить стримано. І хоча дружина португальця походила з відомої єврейської родини, проте до його єврейства ставилися з деякою недовірою. Він не сповідував жодних релігійних обрядів і жив ізольовано від єврейської громади. Сусіди розповідали про його шляхетність і доброту, висловлювали захоплення його працьовитістю.

Генрик Адлєр, згадуючи свої дитячі спогади і сприйняття, писав: «Однак цікавим для мене була не лише його романтична постать, але і його виноградник. Поняття виноградника для мене було нерозривно пов’язане з Палестиною. Виноградник у Старих Бродах – то Палестина в найближчому сусідстві. І коли я, тремтячи, спостерігав крізь шпарини у високій огорожі кремезну постать пана Грійо, який працював у своєму винограднику, мені здавалося, що я бачу якогось палестинського колоніста у винограднику в Рішон-ле-Ціон».

На завершення статті, написаної у 1930 році, автор зазначає, що з того часу минуло понад двадцять з лишком років. Виноградники Грійо пройшли різні випробовування, пережили лихоліття Першої світової війни і під захистом високих парканів, які у перших роках захищали їх від нищителів, процвітають самотньо у нашому краї.  Як тільки Грійо не намагався переконати місцевих селян, що наш клімат ідеально підходить для вирощування винограду, охочих займатися цією нелегкою справою не знайшлося. На той час виноградники, разом із їхнім господарем, якому все ж таки вдалося довести своє єврейське походження, залишалися чи не єдиною екзотикою «зубожілих одноманітних Бродів», якими наше місто стало після воєнних лихоліть 1914-20 рр.

Невідомо, як склалася подальша доля Емануеля Карлоса Грійо та його виноградників. Напевне, португальському єврею, як і більшості бродівських євреїв, не вдалося пережити Голокосту (якщо він дожив до того страшного часу). Виноградники могли зберегтися, однак чи до них було вцілілим мешканцям в розбитих і знищених Бродах в перше воєнне десятиріччя? Можливо, хтось із жителів Старих Бродів має якусь інформацію чи пам’ятає розповіді старших людей про цю «брідську екзотику» – виноградники єврея-португальця в першій третині ХХ ст. – і зможе щось додати до цього матеріалу.

Джерела і література

  1. Турега Ю. Оподаткування виробництва алкогольних напоїв у м. Броди в XVII ст. // ХІIІ міжнародна наукова конференція «Історія торгівлі, податків та мита». 24–25 жовтня 2019 р.: тези доповідей. Київ, 2019. С. 16–17.
  2. Adler H. Brodzki egzotyk. Portugalski żyd – pionierem kultury winnej latorośli // – 1930. 21 lipca. – №4066. – S.9.
  3. Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody.  Lwów, 1865. – S. 17.
  4. Ponikwa osiedle klimatyczne.
  5. Sokalski M. Rys geograficzno-statystyczny złoczowskiego okręgu szkolnego wraz z dokładnym opisem poszczególnych miejscowości obu powiatów (złoczowski i brodzki). – Złoczów, 1885. – S.236.

 

[1] У деяких публікаціях авторство цих рядків приписують Збігнєву Морштину (1628-1689) – польському поету і перекладачу.

Жовтень 31, 2022 in Брідщина, Місто, Музей Коментарі (0)