Церква Святого Юрія (1625, 1867 рр.)

Об’єкт був включений в Державний реєстр постановою Ради Міністрів УРСР №970 від 24.08.1963 р. і отримав №402 (адреса згідно Державного реєстру: вул. Юріївська, 11). (Переданий УГКЦ рішенням виконкому Облради №430 від 20.08.1991 р.).

Споруда розташована на північний-захід від площі Ринок.

В рукописних матеріалах храм вперше згадується 3 та 18 травня 1628 р. Зокрема, в документі від 18 травня 1628 р. ідеться про надання грошей брідському міщанину Іванові Улечці з метою купівлі ним для цієї церкви дзвона в Гданську, що й дало підставу історику Івану Созанському (1881-1911) зробити висновок про її недавнє будівництво. Можливо через це традиційною датою спорудження храму вважається 1625 р. Фінансову допомогу для будівництва церкви могли надавати грецькі та вірменські купці. Згідно даних історика Венедикта Площанського (1834-1902) іконостас та царські ворота для церкви були виготовлені греком за кошти цих купців. Ці люди завжди опікувались станом храму, через що він й отримав назву «купецької церкви». Згодом церква почала виконувати функції парафіяльного храму для передмістя Малі Фільварки.

Опираючись на дані актів візитації церкви від 24 листопада 1783 р., а також ерекційної грамоти Юзефа Потоцького від 15 березня 1763 р. (з 1760 до 1770 р. він був співвласником м. Броди), можна стверджувати про побудову на місці старої, найймовірніше дерев’яної споруди, яка скоріш за все згоріла під час пожежі 1763 р., нового мурованого храму приблизно у 1763-1765 рр. Однак є альтернативна версія, згідно якої новий храм був збудований у 1749 р.

Згідно з опублікованими у 1860-х рр. описами храму, споруда мала один вхід у західному притворі, над яким була збудована вежа дзвіниці. При церкві не було ні каплиць, ні захристії. З внутрішнього убранства: головний вівтар з намальованим на полотні образом Христа, оздоблений херувимами. Перед вівтарем царські ворота, прикрашені зображеннями чотирьох євангелістів та єпископською митрою. Головний престол під балдахіном мав грецьку ікону Богородиці в посрібленій ризі, ікону Богоявлення і вгорі – ікону Розп’яття Христового. Окрім головного вівтаря було ще п’ять інших бічних вівтарів: св. Миколая (біля дверей), Введення Пресвятої Діви Марії, св. Теклі, св. Варвари і св. Онуфрія, останній можливо походив із розібраної церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста. При вході у храм з лівої сторони був видний престол Розп’яття Христового з іконою в людський зріст. З церковних приборів варта уваги була позолочена, мозаїчної роботи чаша з кутого срібла, пожертвувана церкві (за словами прибережного напису) брідською міщанкою Йосифівною Львівською та датована 1600 р.
Під час перебудови храму у ІІ пол. XIX століття вежу дзвіниці розібрали, тоді ж до північної стіни східної частини церкви зробили прибудову та південні двері. Через декілька років після Другої світової війни храм було закрито і розграбовано. Споруда була передана у власність міськторгу, який влаштував там склад. Згодом церкву було відновлено та урочисто посвячено 4 грудня 1990 р.

Основною цінністю храму є внутрішнє убранство, ікони, вівтарі виконані в стилі пізнього бароко.