Останнє Свято Матері у довоєнних Бродах

Як відомо, свято Дня Матері відзначається у другу неділю травня – місяця Пречистої Діви Марії. В Україні ця традиція була запроваджена товариством «Союз Українок». Вважається, що вперше відзначення Дня Матері було організовано «Союзом Українок Канади» у 1928 р., а наступного року відзначалося і у Львові. Очевидно, що на теренах Брідщини святкування набули поширення у 1930-х роках. Ініціатором свята виступала брідська філія товариства «Союз Українок».

Гортаючи давню пресу, натрапив на цікавий  репортаж про відзначення Дня матері у 1939 р. На той час ніхто ні з організаторів, ані з учасників чи глядачів свята і не думав, що для більшості з них це буде останній День Матері у Бродах. Слід зауважити, що відзначення самого свята у цей рік проводилося у місяці липні, оскільки до заходу були залучені учасники дитячих садків (захоронок). Дитсадки організовувались товариствами «Рідною Школою» та «Союзом Українок» у літній період. Для підготовки свята вихователям (садівничкам) потрібен був час на вивчення окремих номерів, виступів та для проведення загальних репетицій заходу.

Отже, 18 липня 1939 р. у місті Броди філія «Союзу Українок» влаштувала «День Матері». Імпреза розпочалася співом гімну «Союзу Українок» (на сл. Ульяни Кравченко). Після цього Лідія Дідиківна виголосила гарно опрацьований реферат. Наступними у програмі йшли виступи дошкільної молоді, вихованців організаторки дитячих садків Стефи Захарчуківни. Увагу присутніх захопили дитячі вправи, танок ляльок та інсценізації. Далі був виступ пані Табановичевої, яка «відспівала милим сопраном» дві пісні «Сирітка» (Лопатинського) та «Не видавай мене замуж» (О. Нижанківського).

Другу частину програми розпочали дитячі вправи до пісні «Накрила нічка». Співав дует Марії Завидівської (сопрано) та Стефи Захарчуківни (альт). Далі була мелодекламація Старицького-Лисенка «Остання ніч» у виконанні Ірини Канторківної, яка справила дуже гарне враження на присутніх. С.Дуткевичівна виконала на фортепіано «Коломийку» Н.Нижанківського і «Скерцо» Т.Ґізе. Програму переплітав жіночий хор, який відспівав «Даремне, пісне» Д. Січинського і в’язанку «Рідний край». Увагу учасників заходу захопило соло М. Осадцівної, «що має сильний і добрий голос (сопран)» і Ст. Захарчуківної, у якої «замітний альт». Багато праці для підготовки хору вклала дириґентка Стефа Осадцівна і її старання були успішними. Загалом «День Матері» у 1939 р. вдався, в чому була велика заслуга і голови філії «Союзу Українок» Марії Сіркової та інших членів Виділу. Гості виходили зі зали задоволені. Ніхто не міг подумати, що через два місяці все кардинально зміниться. Більшовицький режим заборонить діяльність «Союзу Українок», «Просвіти», «Рідної школи» та інших національних організацій. Поза законом опиниться і свято «День Матері». Декого із учасників імпрези було заарештовано і знищено енкаведистами у тюрмах. А кому поталанило пережити першу більшовицьку і німецьку окупацію, той змушений був емігрувати на Захід (як, наприклад, дочки о. М.Осадци – Стефа і Марта, Стефа Захарчуківна з родиною та ін.). І лише з відновленням незалежності Української Держави, після 1991 р. свято День Матері поступово повертатиметься у нашу сучасну традицію.

 

За матеріалами газети «Діло» від 21 липня 1939 р.

підготував Василь Стрільчук

Іван Лесюк – винахідник з Брідщини

Брідська земля дала світові чимало відомих та талановитих людей, які відзначилися у різних галузях людських знань. Переглядаючи старий часопис «Діло» від 22 липня 1930 р., натрапив на цікаву інформацію про українця-винахідника Івана Лесюка з Брідщини, якого нелегка доля закинула далеко за океан – до Аргентини. Сталося це близько 1923-24 рр. Він був представником так званої другої хвили еміграції, спричиненої подіями Першої світової війни та, очевидно, поразкою національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. В цей час Україну залишали не лише селяни (як під час першої хвилі еміграції), але й робітники, науковці, митці, які виїздили за кордон не лише з економічних, але й з соціально-політичних причин. Частина емігрантів були безпосередніми учасниками національно-визвольного руху в Україні. Багато з них осіло в районі міста Буенос Айрес та його околицях. Це були переважно інтелігенція та заробітчани, які планували в майбутньому повернутися до України. Вони працювали на промислових підприємствах, часто виконуючи важку фізичну та низькооплачувану роботу, оскільки Аргентина не визнавала на той час дипломів іноземних держав, окрім Іспанії, Італії та деяких латиноамериканських країн. Одним з них був Іван Лесюк з Брідщини.

Український часопис «Діло» від 22 липня 1930 р.  у рубриці «Новини» повідомляв: «Іван Лесюк, інжинір винахідник, родом з Брідщини в Галичині, переселився перед 7 літами до Аргентини і там винайшов плинний ляк до печатання листів та до інших потреб у промислі. Він заснував при помочі другого аргентинця свою власну фабрику, опатентував свій винахід в 40 державах поцілому світі і приїхав перед 2 місяцями до Злучених Держав [Сполучених Штатів Америки – В.С.], а властиво до самого міста Ню Йорку, щоби тут продати свій патент. Знайшов відповідних підприємців, котрі зрозуміли, що в Злучених Державах іде мало ляку при листуванню, але зате побачили, що його винахід знаменито надається як т[ак] зв[аний] «пластик», себто матеріал до вироблювання орнаментальних фіґурок, плоско різьби і т[ому] п[одібних] річей. З ними заключив Лесюк контракт, на підставі якого дістає кількадесяти тисяч дол[арів] першої нагороди, а кромі цього 10 проц[ентів] від продажі ляку, який буде фабрикований в Злуч[ених] Державах. Лесюк виїздить до Буенос Айрес, столиці Аргентини, а за три місяці хоче вернутися знову до Злуч[ених] Держав і тут заложити власне підприємство з новими винаходами, які вже поробив».

Пошуки біографічних даних винахідника привели нас до с. Ражнів, де прізвище Лесюк є досить поширене. Співставляючи відомості з інших джерел, вдалося встановити, що Іван Лесюк народився у селі Ражнів 8 жовтня 1896 р. в сім’ї рільників Василя, сина Антона і Тетяни з дому Оляник, та Марії, дочки Івана Одуляка та Ксенії з роду Кісь.

Майбутній інженер-винахідник повинен був мати відповідну освіту. Доброю основою для цього могла бути цісарсько-королівська гімназія у Бродах. Серед учнів цього закладу дійсно знаходимо Івана Лесюка, який навчався тут впродовж 1908/09-1911/12 навчальних років, закінчивши 4 класи (згідно зі щорічними звітами гімназії). Однак, не можемо стверджувати, що мова йде саме про майбутнього винахідника, оскільки прізвище Лесюк було досить розповсюджене як в самому Ражневі, так і в сусідніх селах (Заболотці, Пониковиця, Чехи, Вовковатиця та ін.). Проте вік, з якого починали навчатися у гімназії (10-12 років), є цілком відповідним з віком майбутнього інженера. На жаль, немає даних про складання ним матури (випускних іспитів після завершення 8 років навчання), де, як правило, зазначалося дата і місце народження випускника та майбутній фах.

З початком Першої світової війни Іван Лесюк, очевидно, був призваний до лав Австро-Угорської армії. Брав участь у воєнних діях, а згодом, цілком ймовірно, був учасником національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. як і його земляки (наприклад, поручник УГА Павло Дубас). Не бажаючи залишатись під чужинецькою займанщиною, обрав шлях емігранта. Його винахідницький талант, підкріплений певною освітою, проявився в далекій Аргентині.

Серед винаходів, запатентованих Іваном Лесюком, є такі: «Хімічний склад для герметизації без полум’я або тепла листів, документів та інших предметів, які хочемо зробити непорушними» (1929), «Спосіб виготовлення герметизуючого воску з використанням холоду» (1930), «Гігієнічний прилад та захист для стіп» (1957).

Хочеться сподіватися, що дана публікація допоможе пролити більше світла на долю нашого земляка. Можливо, на Брідщині, у селі Ражнів чи десь інде живуть його родичі, котрі знають більше про життєвий шлях Івана Лесюка та зможуть доповнити дану розповідь. А ми, в свою чергу, продовжуємо пошуки інформації про відомих людей, які народилися, жили і працювали на Брідщині.

Джерела

  1. Книга реєстрації народження по церкві села Ражнів 1866-1938 рр.
  2. Новинки: Українець винахідник // Діло. –22 липня 1930 р. (вівторок). – Ч.159. – С.5.
  3. Пошукують // Свобода. – 14 червня 1946 р. (п’ятниця). – Ч.116. – Рік LIV. – С.4.
  4. Українці_Аргентини // Вікіпедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Українці_Аргентини
  5. https://patents.google.com/ – Пошук: inventor: Lesiuk Juan

Окрема подяка за допомогу в пошуку інформації бібліотекарці с. Ражнів п. Світлані Тивін

 

Матеріал підготував Василь Стрільчук

Новий краєзнавчий збірник «Брідщина – край на межі Галичини й Волині»

 

Сьогоднішні форс-мажорні обставини змінили багато планів і задумів у всіх галузях людської діяльності. Не винятком стала й культура, і, зокрема, музеї. Однак, такі обставини змушують шукати інших форм і методів роботи. Багато чого продовжує робитися дистанційно із подальшим сподіванням того, що ситуація з пандемією буде вирішена у найближчому майбутньому.

Ще минулого року Бродівський історико-краєзнавчий музей розпочав підготовку до організації чергової XI краєзнавчої конференції «Брідщина – край на межі Галичини й Волині», присвяченої Міжнародному дню пам’яток історії та культури. Впродовж тривалого часу відбувався збір і відбирання матеріалів до збірника конференції. Протягом лютого-березня тривала робота над самим збірником і підготовкою його макету для того, щоб він був вчасно надрукований і виданий до дати конференції, яка планувалася на 24 квітня. Зараз очевидним є те, що конференція в запланований час не відбудеться через ці форс-мажорні обставини. Однак збірник ( його макет) є скомплектований і підготовлений для друку та очікує сприятливих умов (фінансування), щоб вийти у світ. Отже, що ми маємо на даний час ….

Цьогорічний – 11 збірник – матеріалів краєзнавчої конференції «Брідщина – край на межі Галичини й Волині» містить багато матеріалів про історію, культуру та природу нашого краю. Для зацікавлених пропонуємо попередній огляд статей збірника, який, сподіваємося, в найближчому часі побачить світ у запланованому друкованому варіанті, а згодом і в електронній версії на нашому сайті – «Історична спадщина Бродів» (www.brodyhistory.org.ua), де вже поміщені 10 попередніх збірників та багато інших матеріалів з історії Брідщини.

Перший розділ традиційно присвячений найдавнішій історії краю та археологічним дослідженням. Стаття доктора історичних наук Ярослава Онищука написана за результатами археологічних досліджень в околицях Бродів 2017 р. Зокрема, серед віднайдених тоді артефактів – денце горщика періоду Київської Русі з зображенням тризуба. Матеріали старшого наукового співробітника музею Андрія Корчака пов’язані з цікавими спостереженнями – чому на території центральної Сербії є багато тотожних назв давніх населених пунктів таких як і на Брідщині і ці населенні пункти також розташовані поруч один біля одного?

У розділі, присвяченому місту Броди, вміщено статті дослідника Юрія Туреги зі Львова про релігійне життя нашого міста наприкінці ХVI – на початку XVII ст., директора музею Василя Стрільчука про історію однієї з головних вулиць нашого міста – вулиці Івана Франка. Також представлено роботу, підготовлену в рамках пошуково-дослідницької діяльності Бродівської Малої академії наук Любомира Лесоніна (нині студента ЛНУ ім. І.Франка) про класицистичну скульптуру ХІХ ст. на міському цвинтарі в Бродах. Про Бродівську гімназію в системі освіти Австро-Угорщини написала Наталія Мисак, кан. іст. наук., старша наукова співробітниця Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України. Відомий науковець зі Львова кан. іст. наук., доцент кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Андрій Сова відшукав і представив невідомі документи про діяльність УСК «Богун» у Бродах. І завершує розділ про місто цікава стаття співробітника музею Володимира Ульянова про історію Бродівської фортеці – «крєпості» – в радянський час.

В розділ про історію населених пунктів Брідщини увійшли статті Андрія Климчука. Редактора інтернет-порталу «Віртуальна Польща» про матеріали з історії Бродів і Брідщини у рукописних збірка Оссолінеума у Вроцлаві; Світлани Мостової, на превеликий жаль покійної багаторічної працівниці Замку-музею «Підгорецький замок», «Брідщина у спогадах Ґотгільфа Кона (1879 р.)»; матеріали суховільського краєзнавця Василя Романича (1949-2014) про історію Суховолі в період післявоєнних лихоліть 1914-1920 рр. Три статті присвячені історії шкільництва краю: про с. Підгірці дослідив кан. іст. наук., науковий співробітник державного історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» Богдан Гринюка;  історію школи в с. Нем’яч висвітлив Ігор Букало, студент ЛНУ ім. І.Франка, мол. наук. співр. Львівського музею історії релігії; про керівників школи у Підкамені в 1940-х – 2010-х рр. написав найстарший краєзнавець краю Теодор Зварич. Геральдику сіл Лешнівської сільської ради представив доктор істор. наук., голова Українського геральдичного товариства Андрій Гречило.

До розділу «Національно-визвольні змагання» увійшло дослідження про всіх відомих на сьогоднішній день нагороджених вояків ОУН і УПА з Брідщини канд. іст. наук., директора Центру незалежних історичних студій, завідувача відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І.Крипякевича НАН України Михайла Романюка. Трагічні сторінки історії  періоду Другої світової війни розкриває відомий історик, письменник, журналіст Дмитро Чобіт у матеріалі «Про вбивства і теракти скоєні бандитами Армії Крайової в окрузі Гути Пеняцької у січні – лютому 1944 року трагічні сторінки історії». Розділ завершує ще одна публікація Д.Чобота, присвячена 30-тій річниці підняття синьо-жовтого стягу на Брідщині, яка базується на особистих спогадах автора та архівних матеріалах того періоду.

У розділі «Постатті краю» про родинне дерево отця Юліяна Дзеровича, уродженця с. Смільно, написала Роксоляна Загайська, викладач-методист, завідувач бібліотекою коледжу ім.І.Труша, член Національної спілки краєзнавців України.  Про 90-річного ювіляра, вчителя-методиста, краєзнавця Теодора Зварича зібрала матеріали бібліотекар музею Наталія Ханакова, систематизувавши перелік основних публікацій відомого брідщанина. Ірина Грицюк, заслужений діяч мистецтв України, старший викладач кафедри дизайну костюма Львівської Національної Академії Мистецтв висвітлила основні акценти життя і діяльності ще одного нашого земляка, уродженця с. Глушин Михайла Безпальківа – живописця і графіка.

У рубриці «Природа краю» представлено матеріал про червонокнижну рослину Скрученик приємний та ур. Кемпа біля м. Броди, яке є єдиним місцем зростання у Європі цієї унікальної рослини. Його автором є Михайло Шишка – керівник відділу рекреації та туризму НПП «Північне Поділля». Результати унікального дослідження, яке провели старший науковий співробітник відділу науки НПП «Північне Поділля» Володимир Баточенко та учень Бродівської гімназії ім. Івана Труша Олександр Дутчак, викладені у статті «Перелік вікових дерев міста Броди». Особливість цієї розвідки в тому, що місто Броди є фактично першим і єдиним містом в Україні, у якому  проведено загальноміський, на  всій території міста, облік вікових дерев (яким понад 100 років). Пам’ятки антропогенного походження села Шнирів описав краєзнавець, вчитель біології, завідувач шкільним музеєм Шнирівської ЗОШ Василь Макар. Витоки і притоки ріки Стир дослідив краєзнавець Ярослав Миськів.

Загалом у збірнику вміщено 25 статей, які репрезентують працю 25 дослідників на 148 сторінках. Сподіваємось, майбутня книга буде корисна та цікава для науковців, краєзнавців, музейних працівників, викладачів і студентів, школярів та широкого кола шанувальників історії і культури рідного краю.

Василь Стрільчук,

директор Бродівського історико-краєзнавчого музею

Шевченківські дні у Бродах (1937-1938 рр.)

До вшанування пам’яті Тараса Шевченка у Бродах завжди ставилися з особливою увагою. Історичні документи зберегли чимало цікавих фактів про події, що відбувалися у нашому краї ще з кінця ХІХ ст. і до початку Другої світової війни. Адже для українців Шевченко був і є важливим символом національного духу.

Зазвичай Шевченківські свята відзначали в березні – травні. Їх ініціаторами виступали українські вчителі Бродівської гімназії, філія Товариств «Просвіта», Музичне Товариство «Боян» та ін. В цей час українська спільнота залучала найталановитіших акторів, співців, музикантів, місцеву українську молодь, запрошувала відомих артистів. Як правило, такі заходи відбувалися у приміщенні єврейського Музичного товариства (будинок не зберігся), яке спеціально винаймалося для заходу, рідше – у домівці Товариства «Основа» (сучасний будинок на вул. Пушкіна,4).

Ось як проходило «Свято в честь Шевченка в Бродах» у 1937 р.:

«В неділю, дня 4. квітня відбувся в Бродах концерт присвячений 76-тим роковинам смерти Кобзаря України Тараса Шевченка, що його улаштовано заходом Філії «Просвіти» при співучасти Музичного Товариства «Боян»і оперового тенора п. Андрія Гаєка.

Хор під управою голови Бояна о. проф. Михайла Осадци виповнив більшу частину програми концерту на яку зложилися на мішаний хор: «Заповіт», «Ой чого ти почорніло» з барітоновим сольом п. Д. Луканця та «Лічу в неволі» з теноровим сольо п. Дра Ізидора Сірка. На мужеський хор виконано поему «Гамалія» з теноровим та барітоновим солями та рецітацією п. Д.Островського, яка по мистецьки виконана була дуже ефектовним закінченням концерту.

Помітне вражіння викликав реферат абс. богосл. Акад. п. Ярослава Сірка, що його подаємо в цілості на іншому місці. По мистецьки виголошена деклямація п. мец. Марією Жолнірчуковою залишила незатерте вражіння у слухачів.

Гучними оплесками повитали приявні виступ оперового співака п. Андрія Гаєка, що мимо свойого старшого віку очаровує всіх своїм співом.

Відспіванням національного гимну закінчено свято». («Брідські вісті» – 1 травня 1937 р.).

А так виглядала Програма «Святочної Академії в 77-мі ро­ковини смерти Т. Шевченка в Бро­дах» (1938 р.): «В 77-мі роковини смерти Т. Шевченка уладжує Філія Т-ва «Просвіта» в Бродах при співучасти Музичного Т-ва «Боян» у неділю, 27-го березня ц. р., в год. 13-тій вполудне в салі «Музичного Товариства».

На програму скла­дається:

1) Шевченко – Стеценко: «Заповіт», міш. хор у супр. форт.;

2) Слово про Ґенія – п. П. Радкевич;

3) Думи, сольо на бандурі відіграє о. Із. Нагаєвський;

4) Шевченко – Колесса: «Було колись», муж. хор.;

5) Шевченко: «Мені тринадцятий», деклямація – Леся Панасівна;

6) Шевченко – Лисенко: «3а думою дума»;

7) Шевченко – Лисенко: «Доля» – тенорове сольо в супр. форт. п. А. Гаєк;

8) Шевченко – Січинський: «Думка про козака» і  

9) Шевченко – Колесса: «Якби мені черевики» – міш. хор у супр. форт.;

10) Я. Марченко: «На Тарасовій могилі» – сценічний прольоґ.

Хорами проводить о. проф. М. Е. Осадца. При фортепяні п. Ст. Осадцівна».

Інформація про захід була опублікована у Львівській газеті «Новий час» від 25 березня 1938 р., а по вулицях міста Броди було розклеєно афіші з програмою академії.

 

На історичній світлині, поданій до цього матеріалу, зафіксовано інтер’єр кімнати товариства «Основа» у Бродах станом на 1929 рік. В кутку кімнати на підставці стоїть погруддя Т.Г. Шевченка – єдиний предмет, який вцілів зі всього попереднього майна Філії Товариства «Просвіта» у Бродах. Все решти було знищено і втрачено у роки Першої Світової війни. Як цей бюст тоді, так і Шевченко тепер, є символом незнищенності української нації, її прагненням до свободи і соборності.

 

Підготував Василь Стрільчук

 

Краєзнавчий календар Брідщини 2020

На початку Нового року є нагода пригадати перелік історичних подій, пам’ятних ювілеїв чи «круглих» дат місцевої історії. Одні з них матимуть громадський відголос та відзначатимуться на певному рівні, інші ж – просто згадуємо, щоб показати багатогранність історії нашого краю. Героїчність і саможертовність наших земляків у боротьбі за Українську державу, громадські ініціативи, заснування інституцій, значення яких важко сьогодні переоцінити, відомі постаті та інше – усе це в краєзнавчому календарі 2020 р.

У січні, 155 років тому (1865 р.), почався новий етап в освітньому житті нашого краю: реальну школу було переформовано в «Цісарсько-королівську реальну гімназію» з  чотирма  класами. З цього часу веде своє літочислення сучасна Бродівська гімназія ім. Івана Труша.

15 січня – 115 років назад (1905 р.) у приміщенні Бродівської повітової ради, що знаходилася на сучасній вул. Івана Франка,  товариство «Промислова допомога» відкрило виставку-ярмарку виробів місцевих майстрів. Тут були представлені предмети кошикарства, бондарства, красиві краватки, сардаки, покривала та інше.

24 січня відзначатимемо 105 років від дня народження нашого славного земляка Василя Ящуна (1915-2001) – доктора філології та філософії, професора Пітсбурзького університету, славіста, перекладача, поета і громадського діяча, який народився у с. Шнирів.

2 лютого минає 265 років від часу (1755 р.) першої відомої на сьогодні писемної згадки про палац Бродівського замку. Ця подія пов’язана з весіллям дочки власника міста Станіслава Потоцького – Теофілії з коронним стольником Августом Мошинським.

26 лютого 135 років від дня народження українського художника, педагога, уродженця с. Голубиця Миколи Федюка (1885-1962).

27 лютого – 75 річниця героїчного бою самооборонного кущового відділу «Ґонти» (Степана Мигаля із с. Лешнів) з відділами НКВД, які за чисельністю значно переважали повстанців. В історії ця подія зафіксована як Грималівський бій 1945 р. В одному з підпільних видань «Літопису УПА» було опубліковане оповідання «17 проти 300» (автор – провідник Золочівського окружного проводу ОУН – Кирило Якимець, «Бескид», родом з Соколівки). В ході цілоденного бою у лісовому масиві поблизу села Грималівка, засівши в окопах часів І світової війни, повстанці відбили 9 атак ворога, втративши 5 побратимів. Понад 20 убитих було у більшовиків, в тому числі один майор, один капітан, один лейтенант та секре­тар райпарткому.

14 березня125-та річниця від дня народження о. Івана Прокопчука (1895-1941) – священика, громадського діяча, який походив з с. Корсів та був парохом у с. Вербівчик, Замордований більшовиками у період окупації Західної України (1939-1941).

1 квітня – 125 років тому вийшов перший номер польськомовного часопису «Газета Брідська», що видавався у Бродівській друкарні Фелікса Веста впродовж 1895-1897 рр. Редактором цієї газети був батько відомого львівського скульптора Антона Попеля – Антон Попель-старший, який працював керівником митного уряду в м.Броди.

2 квітня 1895 р. (125 років тому) було засновано Кредитне товариство з обмеженою відповідальністю «Самопоміч», до наглядової ради якого увійшла майже вся українська інтелігенція повіту. Ініціаторами створення цієї організації, що сприяла розвитку кооперативного руху в нашому краї, були парох м. Броди о. Анатолій Долинський, гімназійний професор Василь Санат, парох Поникви о. Іван Туркевич та ін.

22 червня – 195 років від народження графа Володимира Дідушицького (1825-1899) – відомого громадського діяча, мецената, колекціонера, природознавця, власника маєтку в Пеняках, засновника першого заповідника на території сучасної України – «Пам’ятка Пеняцька».

1 липня – 130 р. від дня народження о. Івана Татаринського (1890-1941) – пароха с. Гаї Дітковецькі, учасника національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., визначного громадського діяча краю, який був замордований більшовиками під час окупації Західної України в 1939-1941 рр.

У липні минає 75 років від того часу, коли у нашому місті почало працювати педагогічне училище, яке готувало вчителів початкових класів.

6 серпня виповнюється 25 років від часу освячення одного з найбільших храмів нашого міста – Собору Пресвятої Богородиці на Старих Бродах.

17 вересня – 90 років від дня народження видатного театрального художника Євгена Лисика (1930-1991), уродженця села Шнирів Бродівського району.

22 вересня – 85 років назад (1935 р.) у Бродах відбулося велике свято на честь 30-річчя філії «Сільського господаря», у якому взяло участь понад 7 тис. осіб.

25 вересня170 років тому було утворено Торгово-промислову палату в Бродах (1850 р.). Ця установа була покликана захищати і відстоювати права купців та промисловців краю. В Галичині існувало лише три таких заклади (Краків, Львів і Броди). У 1901 р. для інституції було побудоване приміщення (сучасна будівля Бродівської ЗОШ №1). Торгово-промислова палата діяла в Бродах до 1929 р.

6 жовтня – 130 років від дня народження Миколи Ґошка (1890-1941) – сотника УГА, військового коменданта міста Стрия та Станіславова часів ЗУНР, який у міжвоєнний період проживав у Бродах, працював у фінансовому уряді міста (Уряд акцизів і державних монополій). Він народився у с. Стариська на Яворівщині (нині с. Старичі Яворівського району Львівської області). У серпні 1940 року заарештований більшовиками і засуджений на «процесі 59» до розстрілу. Вирок виконано 14 квітня 1941 р.

19 жовтня – 130 річниця від дня народження Володимира Хроновича (1890-1973) –письменника, педагога, уродженця нашого міста, іменем якого названа вулиця, на якій він проживав.

15 листопада – 115 років тому в с. Накваша народився Леопольд Бучковський (1905-1989) – польський письменник, художник, різьбяр.

8 грудня – 130 років тому народився о. Степан Клепарчук (1890 – 1984) – священик, активний громадський діяч, автор праці «Дорогами і стежками Брідщини», яка має важливе краєзнавче значення, оскільки базується на численних спогадах і документах.

12 грудня – 125 років тому поважні мешканці Бродів підписали звернення до цісарсько-королівського намісництва з проханням дозволити заснувати «Товариство з прикрашення міста Броди». Серед ініціаторів-засновників були граф Владислав Русоцький, Владислав Янішевський, Фелікс Вест та Антон Попель (старший). У наступні роки ця організація зробила чимало важливих і корисних речей для благоустрою і прикраси нашого міста наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Зокрема, за кошти членів організації було закуплено саджанці і проведено озеленення Ринкової площі, міського парку, центральних вулиць Бродів, валових алей. На Райківці у 1902 р. було встановлено годинниковий павільйон.

28 грудня – 115 років назад (1905 р.) міська рада Бродів прийняла рішення про перехід міста на середньоєвропейський час з 1 січня 1906 р.

Також 155 років тому було надруковано першу монографію про історію м. Броди – книгу о. Садока Баронча «Вільне торгове місто Броди» (1865), а 150 років назад вийшла ще одна книга цього ж історика «Історія домініканського монастиря в Підкамені» (1870).

Крім цього, слід згадати і про зафіксовані пам’ятні дати національно-визвольних змагань:

75 років тому, 10 березня 1945 р. в селі Гаї Старобрідські загинув районний провідник ОУН Роман Паляничка – «Кочовик», а 7 листопада 1945 р., на присілку Сади с. Ясенів поліг легендарний командир сотні УПА, лицар Бронзового Хреста Бойової Заслуги УПА, поручник «Свобода» (ім’я та прізвище не відомі, уродженець Східної України).

70 років тому:

  • 18 січня 1950 р. загинув повстанець з с. Черниця Михайло Чернявський – «Збанок»;
  • 25 лютого 1950 р. у с. Вовковатиця загинув кущовий провідник ОУН, лицар Бронзового Хреста Бойової Заслуги УПА Михайло Лесюк – «Жук»;
  • 8 серпня 1950 р. у боротьбі з більшовиками поліг районний провідник ОУН Михайло Горбатюк – «Чупринка»;
  • 28 жовтня 1950 р. біля с. Яснищі в бою з відділом МГБ загинули 4 повстанці: кущовий провідник ОУН на псевдо «Мор» (ім’я та прізвище не встановлено), Михайло Ключинський – «Дунайчик» (с.Вербівчик), Василь Кутняк – «Кучерявий» (с.Стиборівка) та Іван Саган – «Страшний» (с. Стиборівка)
  • 2 грудня 1950 р. загинув районний провідник ОУН Підкаменеччини та Олещини Михайло Павлінський – «Верба», «Бродяга».

Наведений перелік дат є відкритим і впродовж року буде доповнюватись. Усіх охочих долучитися до формування Календаря історичних дат Брідщини запрошуємо до співпраці. А тих, хто бажає дізнатися більше про історію краю, запрошуємо у Бродівський історико-краєзнавчий музей.

Василь Стрільчук