Краєзнавчий календар Брідщини 2020

На початку Нового року є нагода пригадати перелік історичних подій, пам’ятних ювілеїв чи «круглих» дат місцевої історії. Одні з них матимуть громадський відголос та відзначатимуться на певному рівні, інші ж – просто згадуємо, щоб показати багатогранність історії нашого краю. Героїчність і саможертовність наших земляків у боротьбі за Українську державу, громадські ініціативи, заснування інституцій, значення яких важко сьогодні переоцінити, відомі постаті та інше – усе це в краєзнавчому календарі 2020 р.

У січні, 155 років тому (1865 р.), почався новий етап в освітньому житті нашого краю: реальну школу було переформовано в «Цісарсько-королівську реальну гімназію» з  чотирма  класами. З цього часу веде своє літочислення сучасна Бродівська гімназія ім. Івана Труша.

15 січня – 115 років назад (1905 р.) у приміщенні Бродівської повітової ради, що знаходилася на сучасній вул. Івана Франка,  товариство «Промислова допомога» відкрило виставку-ярмарку виробів місцевих майстрів. Тут були представлені предмети кошикарства, бондарства, красиві краватки, сардаки, покривала та інше.

24 січня відзначатимемо 105 років від дня народження нашого славного земляка Василя Ящуна (1915-2001) – доктора філології та філософії, професора Пітсбурзького університету, славіста, перекладача, поета і громадського діяча, який народився у с. Шнирів.

2 лютого минає 265 років від часу (1755 р.) першої відомої на сьогодні писемної згадки про палац Бродівського замку. Ця подія пов’язана з весіллям дочки власника міста Станіслава Потоцького – Теофілії з коронним стольником Августом Мошинським.

26 лютого 135 років від дня народження українського художника, педагога, уродженця с. Голубиця Миколи Федюка (1885-1962).

27 лютого – 75 річниця героїчного бою самооборонного кущового відділу «Ґонти» (Степана Мигаля із с. Лешнів) з відділами НКВД, які за чисельністю значно переважали повстанців. В історії ця подія зафіксована як Грималівський бій 1945 р. В одному з підпільних видань «Літопису УПА» було опубліковане оповідання «17 проти 300» (автор – провідник Золочівського окружного проводу ОУН – Кирило Якимець, «Бескид», родом з Соколівки). В ході цілоденного бою у лісовому масиві поблизу села Грималівка, засівши в окопах часів І світової війни, повстанці відбили 9 атак ворога, втративши 5 побратимів. Понад 20 убитих було у більшовиків, в тому числі один майор, один капітан, один лейтенант та секре­тар райпарткому.

14 березня125-та річниця від дня народження о. Івана Прокопчука (1895-1941) – священика, громадського діяча, який походив з с. Корсів та був парохом у с. Вербівчик, Замордований більшовиками у період окупації Західної України (1939-1941).

1 квітня – 125 років тому вийшов перший номер польськомовного часопису «Газета Брідська», що видавався у Бродівській друкарні Фелікса Веста впродовж 1895-1897 рр. Редактором цієї газети був батько відомого львівського скульптора Антона Попеля – Антон Попель-старший, який працював керівником митного уряду в м.Броди.

2 квітня 1895 р. (125 років тому) було засновано Кредитне товариство з обмеженою відповідальністю «Самопоміч», до наглядової ради якого увійшла майже вся українська інтелігенція повіту. Ініціаторами створення цієї організації, що сприяла розвитку кооперативного руху в нашому краї, були парох м. Броди о. Анатолій Долинський, гімназійний професор Василь Санат, парох Поникви о. Іван Туркевич та ін.

22 червня – 195 років від народження графа Володимира Дідушицького (1825-1899) – відомого громадського діяча, мецената, колекціонера, природознавця, власника маєтку в Пеняках, засновника першого заповідника на території сучасної України – «Пам’ятка Пеняцька».

1 липня – 130 р. від дня народження о. Івана Татаринського (1890-1941) – пароха с. Гаї Дітковецькі, учасника національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., визначного громадського діяча краю, який був замордований більшовиками під час окупації Західної України в 1939-1941 рр.

У липні минає 75 років від того часу, коли у нашому місті почало працювати педагогічне училище, яке готувало вчителів початкових класів.

6 серпня виповнюється 25 років від часу освячення одного з найбільших храмів нашого міста – Собору Пресвятої Богородиці на Старих Бродах.

17 вересня – 90 років від дня народження видатного театрального художника Євгена Лисика (1930-1991), уродженця села Шнирів Бродівського району.

22 вересня – 85 років назад (1935 р.) у Бродах відбулося велике свято на честь 30-річчя філії «Сільського господаря», у якому взяло участь понад 7 тис. осіб.

25 вересня170 років тому було утворено Торгово-промислову палату в Бродах (1850 р.). Ця установа була покликана захищати і відстоювати права купців та промисловців краю. В Галичині існувало лише три таких заклади (Краків, Львів і Броди). У 1901 р. для інституції було побудоване приміщення (сучасна будівля Бродівської ЗОШ №1). Торгово-промислова палата діяла в Бродах до 1929 р.

6 жовтня – 130 років від дня народження Миколи Ґошка (1890-1941) – сотника УГА, військового коменданта міста Стрия та Станіславова часів ЗУНР, який у міжвоєнний період проживав у Бродах, працював у фінансовому уряді міста (Уряд акцизів і державних монополій). Він народився у с. Стариська на Яворівщині (нині с. Старичі Яворівського району Львівської області). У серпні 1940 року заарештований більшовиками і засуджений на «процесі 59» до розстрілу. Вирок виконано 14 квітня 1941 р.

19 жовтня – 130 річниця від дня народження Володимира Хроновича (1890-1973) –письменника, педагога, уродженця нашого міста, іменем якого названа вулиця, на якій він проживав.

15 листопада – 115 років тому в с. Накваша народився Леопольд Бучковський (1905-1989) – польський письменник, художник, різьбяр.

8 грудня – 130 років тому народився о. Степан Клепарчук (1890 – 1984) – священик, активний громадський діяч, автор праці «Дорогами і стежками Брідщини», яка має важливе краєзнавче значення, оскільки базується на численних спогадах і документах.

12 грудня – 125 років тому поважні мешканці Бродів підписали звернення до цісарсько-королівського намісництва з проханням дозволити заснувати «Товариство з прикрашення міста Броди». Серед ініціаторів-засновників були граф Владислав Русоцький, Владислав Янішевський, Фелікс Вест та Антон Попель (старший). У наступні роки ця організація зробила чимало важливих і корисних речей для благоустрою і прикраси нашого міста наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Зокрема, за кошти членів організації було закуплено саджанці і проведено озеленення Ринкової площі, міського парку, центральних вулиць Бродів, валових алей. На Райківці у 1902 р. було встановлено годинниковий павільйон.

28 грудня – 115 років назад (1905 р.) міська рада Бродів прийняла рішення про перехід міста на середньоєвропейський час з 1 січня 1906 р.

Також 155 років тому було надруковано першу монографію про історію м. Броди – книгу о. Садока Баронча «Вільне торгове місто Броди» (1865), а 150 років назад вийшла ще одна книга цього ж історика «Історія домініканського монастиря в Підкамені» (1870).

Крім цього, слід згадати і про зафіксовані пам’ятні дати національно-визвольних змагань:

75 років тому, 10 березня 1945 р. в селі Гаї Старобрідські загинув районний провідник ОУН Роман Паляничка – «Кочовик», а 7 листопада 1945 р., на присілку Сади с. Ясенів поліг легендарний командир сотні УПА, лицар Бронзового Хреста Бойової Заслуги УПА, поручник «Свобода» (ім’я та прізвище не відомі, уродженець Східної України).

70 років тому:

  • 18 січня 1950 р. загинув повстанець з с. Черниця Михайло Чернявський – «Збанок»;
  • 25 лютого 1950 р. у с. Вовковатиця загинув кущовий провідник ОУН, лицар Бронзового Хреста Бойової Заслуги УПА Михайло Лесюк – «Жук»;
  • 8 серпня 1950 р. у боротьбі з більшовиками поліг районний провідник ОУН Михайло Горбатюк – «Чупринка»;
  • 28 жовтня 1950 р. біля с. Яснищі в бою з відділом МГБ загинули 4 повстанці: кущовий провідник ОУН на псевдо «Мор» (ім’я та прізвище не встановлено), Михайло Ключинський – «Дунайчик» (с.Вербівчик), Василь Кутняк – «Кучерявий» (с.Стиборівка) та Іван Саган – «Страшний» (с. Стиборівка)
  • 2 грудня 1950 р. загинув районний провідник ОУН Підкаменеччини та Олещини Михайло Павлінський – «Верба», «Бродяга».

Наведений перелік дат є відкритим і впродовж року буде доповнюватись. Усіх охочих долучитися до формування Календаря історичних дат Брідщини запрошуємо до співпраці. А тих, хто бажає дізнатися більше про історію краю, запрошуємо у Бродівський історико-краєзнавчий музей.

Василь Стрільчук

Землетруси на Брідщині та околицях

Нещодавно багато інформаційних видань облетіла вістка про землетрус, який відбувся 3 грудня 2019 р. близько 23:26 з епіцентром в селі Станіславчик. За шкалою інтенсивності, це був невідчутний землетрус до 2 балів, інтенсивність коливань  якого лежить нижче межі чутливості людей (струси землі виявляються і реєструються тільки сейсмографами).

Цікаво, що такі події мали місце і в минулому. Зокрема історична література зафіксувала відомості про два землетруси, що відбулися в нашому краї у ХІХ ст.

Так, зокрема, 23 січня 1838 р. пізно увечері стався 15-хвилинний землетрус, який зруйнував частину Олеського замку. Потужні мури товщиною до 2,5 м і висотою до 7 м були дуже зруйновані зі східної сторони, звідки набігали сейсмічні хвилі. Від стихії потріскали і мури монастиря капуцинів в Олеську. Як встановили дослідники, що це був прояв землетрусу зони Вранча (сейсмоактивна зона розташована на ділянці стикування Південних (Румунія) та Східних (Українських) Карпат у повіті Вранча, Румунія), його сила становила 5 балів, а то й більше (6-7).

Ще одна сейсмологічна активність була зафіксована 17 серпня 1875 р. Як писав у своєму листі до доктора Яна Франке, ректора Львівської технічної академії, уродженець міста Броди, відомий згодом польський фізик (фахівець з теорії газів) Август Вітковський (1854-1913): «Броди, 17 серпня 1875 р. Год. 4:49 після полудня. Дворазовий струс землі спостерігався в Бродах, Белзі, Ожидові, Красному і Дубні». Подібні повідомлення надходили з різних куточків Галичини. Наприклад, у Лопатині у деяких домах столи, лавки та інші меблі попадали, а в одному шинку побилися склянки, які стояли на  полицях. Багато фактів було зафіксовано у Львові, коли трусилися кам’яниці, подекуди тріскали мури, у людей складалося враження, що руйнуються будинки. За свідченнями очевидців, було два поштовхи тривалістю 8-10 секунд. Епіцентр землетрусу, як було встановлено, знаходився у Великих Мостах.

І хоча наш край розташований на слабосейсмічних Східноєвропейській і частково на Західноєвропейській платформах, однак періодично такі природні явища тут трапляються й найчастіше пов’язані вони з тектонічними процесами.

Василь Стрільчук

100 років брідській гривні

Грошова одиниця є важливим атрибутом будь-якої держави. Після проголошення Третім універсалом Української Народної Республіки у листопаді 1917 р. Центральна Рада розпочала роботу над створенням своєї грошової системи, щоб розірвати свою залежність від Росії та створити власну фінансову систему. Перша грошова одиниця УНР отримала назву карбованець і була запущена в обіг 5 січня 1918 р. А вже 1 березня 1918 року Центральна Рада прийняла Закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів», яким було запроваджено нову грошову одиницю — гривню (поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця). Гривня і карбованець були грошовими одиницями держави і в період Гетьманату та Директорії. Після Акту Злуки 22 січня 1919 р. і об’єднання ЗУНР та УНР грошова одиниця поширилася на всю територію держави. Впродовж 1917-1919 р. були випущені банкноти номіналом 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців. У період 1918-1920 рр. були надруковані грошові знаки номіналом 2, 5, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. Грошова система України функціонувала у складних умовах національної революції, війни з більшовиками, поляками, денікінцями та ін. Попри різноманітні негаразди існувала нестача дрібної розмінної монети. У цей час деякі повітові міста друкували свої гроші, які були в обігу лише на конкретно визначеній території та підлягали обміну на державні гроші.

Серед таких міст, що мали свої власні грошові знаки – гривні – у квітні-травні 1919 р. були і Броди. Місто в той час входило до складу Західних областей Української Народної Республіки (ЗОУНР).

Випуском цих грошових знаків та підготовкою їх дизайну займалася спеціальна комісія при повітовому комісаріаті. Комісія працювала під головуванням повітового комісара Івана Герасимовича та посадника міста Броди (бургомістра) Станіслава Ріттля.  У результаті праці комісії було розроблено банкноти номіналом 1, 2, 5, 10 і 20 гривень. Гроші друкувалися у місцевій друкарні Пітча і Вайнштока на картонному папері однакового розміру близько 71 мм х 93 мм. Кожен з номіналів мав свій відтінок: 1 гривня була блідо-рожевого кольору, 2 гривні – рожеві, 5 гривень – ясно-бронзового забарвлення, 10 гривень – кремові, 20 гривнева купюра була ясно-жовтою.

Загалом було надруковано грошових знаків номіналом 1 гривня – 100 000 штук, 2 гривні – 50 000 шт., 5 гривень – 20 000 шт., 10 гривень – 10 000 шт., 20 гривень – 5 000 шт. Усі гроші були передані в міську касу, де на їх покриття покладено півмільйона гривень державного видання.  Каса здійснювала продаж та обмін дрібних грошей усім, кому це було потрібно. Лицева сторона кожної банкноти мала декоративне обрамлення (рамку). Купюри номіналом 1, 10 і 20 гривень були схожими. У верхньому правому й лівому куті рамки в квадратах зазначався номінал гривні – цифри 1, 10 чи 20. На полі поміж тими квадратами був напис «Одна гривня», «Десять гривень» чи «Двадцять гривень» (відповідно до номіналу банкноти). Гроші номіналом 2 і 5 гривні не мали таких квадратиків по кутах, а натомість вгорі посередині була велика цифра, що вказувала на номінал знаку. У 5-гривневої банкноти зліва від цифри був напис «пять», а справа – «гривень». У 2 гривнях  – зліва маленький квадратик з цифрою два і напис «дві», а справа – «гривнї». Далі у всіх банкнотах йшли однакові тексти. Візьмемо для прикладу 10 гривень: «Цей знак грошевий належить принимати в Повіті Броди за 10 гривень. Каса міста Броди виміняє кождого часу кожду скількість цих грошових знаків від 100 гривень почавши на гривні відповідно до їх вартости. Підроблюванє буде каране тяжкою вязницею до 20 літ.». Нижче посередині – «15 цьвітня 1919.». Під цим написом зліва: «Ствердив пов. Комісар:» нижче підпис «Герасимович», справа на тому ж рівні «Посадник міста:», нижче так само: «Ріттель». Між обома друкованими підписами кружок у вигляді печатки, де написано по колу «Магістрат Броди», а всередині – овал з зображенням тогочасного герба Бродів – п’ятираменного хреста Потоцьких – «Пиляви». Посередині прямокутної банкноти тиснений герб міста Броди. На зворотній стороні бродівських гривень, яка не мала поліграфічного друку, окрім номера купюри, стояли відбитки печаток Повітового комісаріату Бродів із зображенням лева (розміщувалась зліва) та відбитку печатки «Магістрат міста Броди» з гербом міста посередині (справа).

Незважаючи на мистецьку недосконалість, ці місцеві банкноти понад місяць виконували функцію грошових знаків на території Бродівського повіту. Слід зазначити також, що подібні гроші виходили  й в інших галицьких містах, таких як: Золочів, Тернопіль, Збараж, Сокаль та ін. Номінал їх, як правило, був від 1 до 50 гривень.

Український історик, колекціонер Микола Гнатишак (1903-1973), який перший описав гривні, що виходили в Бродах, зазначав, що ці грошові знаки були запровадженні 14 квітня 1919 року (хоча на самій банкноті стоїть дата 15 квітня 1919 р.). Брідські гроші були в обігу до захоплення міста і повіту поляками 22 травня 1919 р.

Сьогодні брідські гривні є важливим джерелом до вивчення історії Української національної революції 1917-1921 рр. та цінними музейними експонатами, цікавими для любителів боністики й краєзнавства.

 

Підготував Василь Стрільчук

Лонгин Цегельський і дуб на честь 100-річчя Шевченка у Бродах

(до 205-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка)

Вшанування пам’яті видатного українського діяча, просвітителя Тараса Шевченка у Бродах має давню традицію. Одним з осередків відзначення днів Кобзаря була Бродівська гімназія. Ще з кінця ХІХ ст. тут щороку проводилося дві урочисті академії: одна в пам’ять про Тараса Шевченка, інша зі вшанування Адама Міцкевича. На українській академії польський гімназійний хор співав одну польську пісню, а на польській – українські учні виконували один український твір. Зазвичай, під час вшанування Шевченка учень 7 чи 8 класу гімназії виголошував реферат про видатного українського поета. Громадськість міста і цілого Бродівського повіту теж намагалася якнайурочистіше вшанувати пам’ять Тараса Шевченка, постать і творчість якого відігравала неабияку роль у вихованні молодого покоління і самоідентифікації українців краю. Про ці та інші святкування днів великого Кобзаря дізнаємося із повідомлень тогочасних часописів та спогадів їх учасників.

Серед цікавих мемуарних матеріалів зі згадкою про Шевченківські дні у Бродах є спогади відомого історика, публіциста, педагога й громадського діяча Миколи Андрусяка (1902-1985). Він народився у с. Переволочна тодішнього Золочівського повіту (нині село в Буському районі Львівської області) і у період 1913-1914 років навчався у цісарсько-королівської гімназії імені кронпринца Рудольфа в Бродах. Як й інші учні-українці з віддалених від Бродів сіл, майбутній історик проживав у бурсі ім. Маркіяна Шашкевича (тепер стара частина споруди сучасної Бродівської СЗОШ №2). Саме навесні 1914 року українська громада Бродів відзначала 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Згідно зі спогадами, святкування відбувалися біля української бурси, на стіні якої було вмуровано пам’ятну таблицю. Ще одним заходом свята став висаджений пам’ятний дуб. Під час події виступав з патріотичною промовою відомий український громадсько-політичний діяч, адвокат і видавець Лонгин Цегельський (1875-1950).

Вже перебуваючи в США та дізнавшись про смерть видатного українського дипломата, автора тексту договору про об’єднання ЗУНР і УНР доктора Лонгина Цегельського, Микола Андрусяк під псевдонімом Никон Немирон написав статтю «З громадської діяльности пок[ійного]. Л.Цегельського» в українському часописі «Свобода» (27 грудня 1950 р.). У цій публікації й згадуються події, що відносяться до бродівського періоду навчання та Шевченківського свята 1914 р.

«Коли я почав учитися в гімназії, то мене як бувшого «сільського політика» не задовольняли дитячі оповідання в журналі для дітей «Дзвінок», видаванім Українським Педа[го]гічним Товариством у Львові (що за польської окупації мусіло змінити свою назву на «Рідна Школа»), який був у бібліотеці української бурси ім. М. Шашкевича в Бродах. Тимто я як був у мене зайвий гріш, біг до крамниці з розпродажею часописів при брідській «Золотій» вулиці й купував щоденник «Нове Слово», який у 1913-14 pp. видавав і за редакцію відповідав др Лонгин Цегельський…

Старший гімназист, що завідував бурсацькою бібліотекою, пізнавши моє зацікавлення, визичив мені недитячу лектуру, а саме видану львівською «Просвітою» книжку «Русь-Україна і Московщина» Л. Цегельського. Врешті в день повітового Шевченківського свята в Бродах у день латинського свята Вознесення я мав змогу одинокий раз в житті бачити пок. дра Л. Цегельського. Брідщина була в тому часі в більшості москвофільською, тільки села Дубє і Ясенів не мали ніодного москвофіла і тимто для пам’яті грядучим про це свято було влаштоване вмуровання пропам’ятної таблиці на будинку бурси та пoсадження пропам’ятного дуба на її подвір’ї. Головним промовцем при дубі був саме др Л. Цегельський, що своєю гремучою патріотичною промовою полонив серця всіх учасників. Цегельський не був послом округи Броди-Радехів-Сокаль; були послами в цій окрузі др Евген Петрушевич і москвофіл Димитрій Марков. Але з Брідщиною був зв’язаний Цегельський літами своєї молодости; його дід і згодом батько (помер на весну 1944 р) були парохами в с. Висоцьку, брідського повіту, де мали навіть своє власне господарство, яке продали, коли десь на переломі XІХ і XX ст. перенеслися Цегельські до Камінки Струмілової».

На превеликий жаль, до наших днів не збереглося пам’ятної таблички на приміщенні колишньої Української бурси імені Маркіяна Шашкевича, також немає сьогодні й жодного дуба на території Бродівської СЗОШ І-ІІІ ст. №2. Приміщення бурси було сильно понищене в період І світової війни. Можливо, і в той час пропала таблиця, про яку не знаходимо жодних відомостей у спогадах 1920-30их років, коли заклад відновив свою діяльність. Невідомо коли був знищений дуб, висаджений в пам’ять про відзначення 100-річчя від дня народження Т.Шевченка у Бродах. Це могло статися як під час І або ІІ світових воєн, чи в пізніший час, коли будувалися корпуси сучасної школи (у 1970-их роках). І якби не публікація Миколи Андрусяка про Лонгина Цегельського і його участь у Шевченківському святі в Бродах, то ця подія могла б стертися з народної пам’яті.

Підготував Василь Стрільчук

Нова книга про давню історію нашого краю

  На днях побачило світ монографічне дослідження відомого науковця, археолога, доцента кафедри археології Львівського національного університету ім. Івана Франка, уродженця Брідщини Ярослава Онищука.

Онищук Я. І. Населення Західної Волині та Західного Поділля у першій половині І тис. н. е.: культурно-історичний аспект : монографія / Я. І. Онищук.  – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2018. –  568 с. + вкл.

    Як відомо, Ярослав Іванович тривалий час займається дослідженням поселень вельбарської та черняхівської культур у верхніх течіях річок Ікви, Серету і Стиру. Також він досліджував пам’ятку Карів-І на Західному Побужжі. Науковець є автором понад 150 статей з археології України, військової археології та історичного краєзнавства.
     У виданій монографії розглянуто культурно-історичні процеси на території західних районів Волині та Поділля у першій половині І тис. н. е. Визначені основні напрямки міграцій і шляхи розселення слов’янської, гето-дакійської та германської людності, контактні зони, що сформувалися на цих теренах унаслідок тривалої комунікації різноетнічних племен. Через призму розвитку матеріальної та духовної культури пшеворського, липицького, зубрицького, вельбарського та черняхівського населення розглянуто особливості проживання, побуту, господарства, поховальної обрядовості, а також взаємовідносини цих спільнот з провінційно-римським світом. Окрему увагу звернено на культурно-історичні процеси, що відбувалися у верхів’ях рік Іква, Стир і Серет на Волино-Подільському пограниччі. В монографії, поміж іншим, описано багаторічні археологічні дослідження пам’яток римського часу, які автор проводив на території Бродівського р-ну Львівської області (в околицях м. Броди (ур. Заставки), сіл Дудин, Попівці, Накваша, Малинище, Суховоля та ін.) та матеріали з фондів Бродівського історико-краєзнавчого музею.
     Книгу рекомендовано для археологів, істориків, краєзнавців та усіх, хто цікавиться давнім історичним минулим України.