XVII краєзнавча конференція «Брідщина – край на межі Галичини й Волині»

Інформаційний лист

 

XVII краєзнавча конференція «Брідщина – край на межі Галичини й Волині»

 

Комунальна установа «Бродівський історико-краєзнавчий музей» Бродівської міської ради запрошує взяти участь у XVII-ій науково-краєзнавчій конференції «Брідщина – край на межі Галичини й Волині», яка відбудеться в червні 2026 р.

 

Пропонована тематика досліджень

  1. Історія та краєзнавство.

а) археологічні дослідження регіону;

б) суспільно-політичне та економічне життя краю;

в) видатні особистості;

г) культура (історичні пам’ятки, етнографія та фольклор Брідщини);

ґ) географія та природа краю.

  1. Музейна справа на Брідщині.

а) історія Бродівського історико-краєзнавчого музею;

б) музейні колекції, збірки, окремі предмети;

в) діячі музейної справи.

  1. Брідщина у боротьбі за незалежність України.

а) воєнна історія регіону;

б) визвольні змагання 1918–1923 рр.;

в) збройне підпілля ОУН та УПА;

г) новітня війна за незалежність та її герої.

  1. Джерелознавство, історіографія.

 

До конференції планується видання науково-краєзнавчого збірника.

Для участі в роботі конференції до 5 квітня 2026 року необхідно подати заявку та статтю, оформлену відповідно до встановлених вимог.

Вимоги до матеріалів

  • Обсяг роботи 6–8 сторінок тексту (Текст у форматі Word, шрифт Times New Roman, 12 кегль, міжрядковий інтервал 1,5. Поля: зліва – 2,5 см, справа – 2 см, зверху – 2 см, знизу – 2 см.
  • Оформлення списку літератури та джерел має відповідати усталеними державними вимогами до наукових публікацій.
  • Посилання на джерела та літературу в тексті у квадратних дужках: [1, с.12], відповідно до списку використаних джерел та літератури (Джерела та література), що розміщується за абеткою наприкінці тексту.
  • Ілюстрації в електронному варіанті в форматі JPEG, TIF (не менше 300 dpi) з підписом до них.
  • Роботи подаються в електронному вигляді на електронну адресу музею bikm@ukr.net.
  • Необхідно подати відомості про автора: ім’я та прізвище автора; науковий ступінь, вчене звання, посада, місце роботи, контактні дані для зворотного зв’язку (телефон, емейл).
  • Матеріали, які не відповідають зазначеним вимогам або раніше публікувалися чи були отримані після зазначеного терміну, до збірника не увійдуть.
  • Редколегія залишає за собою право відбирати та редагувати надіслані матеріали.

 

За довідками звертатись:

Комунальна установа «Бродівський історико-краєзнавчий музей»

Бродівської міської ради,

майдан Свободи, 5, м. Броди, Львівська область, 80600

Тел. +38 (03266) 4-21-13

E-mail: bikm@ukr.net

https://www.facebook.com/bikmuseum

Оргкомітет конференції

Скарбниця Бродів і Брідщини: 9 років сайту, що зберігає історію

Цьогоріч виповнюється дев’ять років з моменту створення сайту «Історична спадщина Бродів» – громадської ініціативи, започаткованої завдяки діяльності ГО «Край» у рамках міжнародного проєкту «CHOICE: культурна спадщина і сучасність».

Основна тематика сайту – культурна спадщина нашого давнього міста Броди та всього краю Брідщини, а також життя і діяльність Бродівського історико-краєзнавчого музею. Це некомерційний ресурс, без реклами, адже його матеріали орієнтовані на вузьку, але глибоко зацікавлену аудиторію. Тут немає «гарячих» новин, а оновлення відбуваються не так часто, як би хотілося. Водночас окремі публікації сайту передруковуються у районному часописі «Голос відродження» та на деяких інтернет-ресурсах.

Основний каркас сайту має англомовну версію, хоча новини та краєзнавчі статті публікуються лише українською. Сайт цікавий для гостей міста, туристів і всіх, хто прагне глибше пізнати історію Бродів. Тут можна знайти перелік пам’яток архітектури, історії, археології та монументального мистецтва з короткими описами, а також карту-схему міста з їхнім розташуванням.

Охочі можуть завантажити мобільний додаток «Navicup», у якому доступна інтерактивна карта «Броди: таємниці старого міста». Це навігатор, гід і квест одночасно, що працює як аудіогід українською, польською, англійською та німецькою мовами.

Безцінною частиною сайту є найбільша електронна бібліотека, присвячена історії, природі та архітектурі Брідщини. Тут можна прочитати або завантажити 15 краєзнавчих випусків збірника «Брідщина – край на межі Галичини й Волині», виданих Бродівським історико-краєзнавчим музеєм, матеріали конференцій у гімназії ім. Івана Труша, буклети, путівники, карти, статті та багато іншого. Найближчим часом заплановано поповнити бібліотеку сайту копіями літературно-краєзнавчого журналу «Брідщина» (№1–19) та іншими інформативними матеріалами.

Сайт не має стабільного фінансування і утримується завдяки приватній ініціативі. Раніше вдавалося оплатити домен і хостинг на кілька років наперед, але з часом вартість послуг зросла – збільшився мінімальний об’єм сайту, а ціни на домен і хостинг, прив’язані до долара, стали вищими.

Цьогоріч у листопаді вдалося продовжити життя сайту завдяки підтримці небайдужих людей. Особлива подяка Христині Пелих, Ярославу Мацвейку, Павлу Кулінцю, Миколі Ковальчуку, Олександру Покорі, а також усім, хто придбав книжечку «Броди: міська абетка». Кошти від її продажу спрямовано на підтримку краєзнавчого проєкту. Завдяки цьому сайт продовжить свою роботу у 10-ий, ювілейний рік.

oplataЯкщо вам близька історія Бродів – розкажіть про цей сайт, поділіться ним, підтримайте його життя. Кожен перегляд, кожне слово, кожна гривня – це вклад у збереження історичного спадку нашого міста і краю.

 

Триває підготовка ХVІ випуску науково-краєзнавчого збірника «Брідщина – край на межі Галичини й Волині»

Комунальна установа «Бродівський історико-краєзнавчий музей» Бродівської міської ради інформує, що продовжується збір матеріалів до ХVІ випуску науково-краєзнавчого збірника «Брідщина – край на межі Галичини й Волині»
Пропонована тематика досліджень
1. Музейна справа на Брідщині.
а) історія Бродівського історико-краєзнавчого музею;
б) музейні колекції, збірки, окремі предмети;
в) діячі музейної справи.
2. Історія та краєзнавство.
а) археологічні дослідження;
б) суспільно-політичне та економічне життя краю;
в) видатні особистості;
г) культура (історичні пам’ятки, етнографія та фольклор Брідщини);
ґ) географія та природа краю.
3. Воєнна історія. Національно-визвольні змагання на теренах краю. Брідщани – герої війни.
4. Джерелознавство, історіографія.
Матеріали до збірника приймаються до 15 вересня 2025 р.
Вимоги до матеріалів
• Обсяг роботи 6–8 сторінок тексту (Текст у форматі Word, шрифт Times New Roman, 12 кегль, міжрядковий інтервал 1,5. Поля: зліва – 2,5 см, справа – 2 см, зверху – 2 см, знизу – 2 см.
• Оформлення списку літератури та джерел має відповідати усталеними державними вимогами до наукових публікацій.
• Посилання на джерела та літературу в тексті у квадратних дужках: [1, с.12], відповідно до списку використаних джерел та літератури (Джерела та література), що розміщується за абеткою наприкінці тексту.
• Ілюстрації в електронному варіанті в форматі JPEG, TIF (не менше 300 dpi) з підписом до них.
• Роботи подаються в електронному вигляді на електронну адресу музею bikm@ukr.net.
• Необхідно подати відомості про автора: ім’я та прізвище автора; науковий ступінь, вчене звання, посада, місце роботи, контактні дані для зворотного зв’язку (телефон, емейл).
• Матеріали, які не відповідають зазначеним вимогам або раніше публікувалися чи були отримані після зазначеного терміну, до збірника не увійдуть.
• Редколегія залишає за собою право відбирати та редагувати надіслані матеріали.
За довідками звертатись:
Комунальна установа «Бродівський історико-краєзнавчий музей»
Бродівської міської ради,
майдан Свободи, 5, м. Броди, Львівська область, 80600
Тел. +38 (03266) 4-21-13
E-mail: bikm@ukr.net
Редколегія збірника

«Тут все йде своєю чергою»: Суходоли на листівці Першої світової війни

Цікавий артефакт з минулого нашого краю надійшов у фонди Бродівського історико-краєзнавчого музею перед Великоднем. Це поштова картка часів Першої світової війни із зображенням мисливського будиночка у с. Суходоли на Брідщині та коротким листом солдата німецької армії на звороті. Цей нині вже музейний предмет потрапив у наші фонди завдяки фінансовому сприянню нашого земляка, відомого лікаря Василя Матвіїва. До його придбання і доставки в Броди долучилися наші волонтери пан Микола Ковальчук та Марія Стрільчук. Щира подяка доброчинцям.

На лицьовій стороні поштівки – зображення сільського краєвиду з хатами під стріхами та сільською вулицею, обсадженою деревами. Підпис на поштівці зазначає, що це є суходільський мисливський будинок. Про те, що тут зображені наші Суходоли, свідчить ряд фактів. Брідщина довгий час знаходилася на лінії фронту Першої світової війни і на кінець 1917 р. фронт знову відкотився до австро-російського кордону. Військові кореспонденти, фотографи, люди, які відповідали за ідеологічну роботу, об’їжджали позиції вояків, робили світлини, з яких згодом друкували видові листівки. Незабаром ці поштівки потрапляли до вояків, що стояли на позиціях в даній місцевості. Таким чином військові надсилали картки з краєвидами, де вони служили, своїм рідним. У фондах нашого музею є ще дві подібних листівки із села Ражнів (подарунок Василя Дерка) та Ковпин Ставок. В інтернеті зустрічаються також поштівки з краєвидами сусідніх від Суходолів сіл – Голосковичі, Барчин, є декілька видів с. Заболотці, а також окрема серія із зображеннями позицій на річці Бовдурці та у с. Бовдури. Все це вказує на поширену практику документування та розповсюдження краєвидів прифронтової зони.

Внизу на білому полі лицьової сторони листівки, під зображенням зазначено коротку адресу відправника відкритки: «Abs: Ldstm. G. Heyer. Ldw. Jnf. Rgt. 12. Stab.» – «Відправник: Ландштурман Ґ. Гаєр, 12-ий піхотний полк ландверу, Штаб». Військове маркування вказує на приналежність полку до німецької армії (союзники Австро-Угорщини в складі коаліції Центральних держав), відділи якої тримали позиції західніше та південніше Бродів.

12-ий піхотний полк ландверу входив до складу 15-ої піхотної дивізії ландверу, яка брала участь в окопній війні західніше Бродів (01.04.1917 – 07.12.1917). З 7 по 17 грудня 1917 р. на цій ділянці тривало припинення вогню, а після настало перемир’я, що тривало до 18 лютого 1918 р. У той період, 13.01.1918 р., і був написаний лист Ґуставом Гаєром. Можливо, саме в мисливському будинку в с. Суходоли, що на зображенні, і містився штаб 12-го  полку, де служив автор листа.

На звороті поштівки – друкований напис: «Польова пошта» та штамп солдатської польової пошти із позначкою «Штаб 12-го  піхотного полку ландверу». Справа вказано одержувача: Родина Беліц, Берлін-Розенталь, Нідерштрассе № 9.

Зміст самого листа допомогли нам розібрати відвідувачка нашого музею пані Йоганна та її приятель Гюнтер, за що їм велика подяка.

«Галичина, 13 січня 1918 року

Любі друзі з Беліцгофу!

Ну як ви провели Новий рік? Сподіваюся, батько здоровим перейшов у новий рік, бо здоров’я – це найбільше багатство. Тут все йде своєю чергою. Росіяни сьогодні мають Новий рік, тож хотіли дістати алкоголю, але продаж шнапсу заборонено. Щирі вітання до здорової зустрічі. Ґустав».

Отже, як бачимо з листа, солдат резерву Ґустав звертається до своїх друзів, родини Беліц, які мешкають в фамільному маєтку Беліцгоф. Після запитання про зустріч Нового року, він цікавиться здоров’ям батька, зазначаючи відому істину, що здоров’я – це найбільший скарб. Окреслюючи своє повсякденне життя на фронті, він пише, що тут йде все своєю чергою. У той час на фронті тривало тимчасове перемир’я. А написати про будь-які деталі йому б не дозволила військова цензура, не пропустивши цей лист. Згадуючи росіян, автор міг мати й на увазі місцеве населення – українців, які в ніч з 13 на 14 січня святкували за юліанським календарем Новий рік. Хоча тут могла бути мова й про самих росіян, адже на той час відомим явищем на фронтах було братання солдатів ворогуючих армій, які втомилися внаслідок тривалої війни. Іноді вони приходили в гості один до одного, торгували між собою. Таким чином Ґустав міг бути проінформованим про те, що відбувається по той бік фронту. Згадка автора про бажання придбати алкоголь й існуюча заборона на це відображає суворі порядки воєнного часу. Лист закінчується типовим прощанням з побажанням зустрічі в доброму здоров’ї.

Це послання більш як 100-річої давності дає певне уявлення про повсякденне життя солдата-резервіста на Східному фронті під час Першої світової війни. А сама поштівка є цінним візуальним джерелом з історії нашого краю, зокрема с. Суходоли.

Якщо у Вас є поштівки із зображенням Брідщини чи фото – надсилайте нам. Адже навіть з коротких повідомлень чи речень можна відчитати історію.

Підготував Василь Стрільчук

Забутий спадкоємець: у Бродах руйнується могила сина Михайла Вербицького

(до 210 річниці від дня народження автора музики державного Гімну «Ще не вмерла Україна»)

Днями відзначали 210 річницю від дня народження о. Михайла Вербицького – автора музики державного Гімну України. Однак мало хто знає, що у місті Броди збереглася могила його сина Івана і невістки Емілії. Саме 7 березня минає 135 років з часу смерті Івана Вербицького (1839–1890) – професора цісарсько-королівської гімназії у м. Броди.

Запис в метричній книзі м. Броди про смерть Івана Вербицького (Джерело ЦДІАЛ України)

Запис в метричній книзі м. Броди про смерть Івана Вербицького (Джерело: ЦДІАЛ України)

Як зазначено в посмертній згадці, опублікованій в щорічному звіті гімназії за 1890 р., Іван Вербицький народився у Львові. Навчався у гімназіях Перемишля і Ряшева, а відтак на філософському факультеті Львівського університету.  У 1864 р. він отримав призначення асистента вчителя в цісарсько-королівській гімназії у Бережанах. Через два роки його перевели до Перемишля, а у 1867 р. знову направлений до Бережанської гімназії. У 1873 р. Крайова шкільна рада призначила його на посаду учителя ц.-к. гімназії у м. Броди, де він працював до самої смерті.

Повідомлення про смерть професора Івана Вербицького з короткими іограічними даними. Щоічний звіт дирекції ц.-к. гімназії ім. кронпринца Рудольфа у Бродах

Повідомлення про смерть професора Івана Вербицького з короткими біограічними даними зі Щорічного звіту дирекції ц.-к. гімназії ім. кронпринца Рудольфа у Бродах за 1890 р.

Іван Вербицький був викладачем історії, географії, вів додатковий курс краєзнавства (регіональної історії). Помер 7 березня 1890 р. від пневмонії та був похований 10 березня на міському цвинтарі м. Броди.

Повне висвітлення життєпису Івана Вербицького ще потребує подальших досліджень. В його біографії чимало суперечностей і білих плям. В Інтернеті можна зустріти непідтверджену згадку про те, що він був директором гімназії у Бродах, є відомості про 4 дітей подружжя Вербицьких (Ольгу, Герміну, Емілію, Ярослава). У Вікіпедії згадано, що дочка Ольга померла у віці 14 років, можливо, від того, що з’їла свіжовипечений хліб та редиску, і була похована у Бродах (могила на даний час не виявлена, можливо, знаходиться біля поховань батьків). Про сина Ярослава (внука композитора) написала Наталя Косиняк, молодший науковий співробітник відділу наукових досліджень музичних творів та фотодокументів Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБ України ім. В. Стефаника у своїй статті «Невідомі рукописи музичних творів Михайла Вербицького (із фондів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника)». «Вербицький Ярослав Іванович — внук композитора Михайла Вербицького. Народився 21.12.1872 р. у Бродах. Його батько Іван був директором Бродівської німецької гімназії. Закінчив спочатку цю гімназію, згодом два університети. Знав сім мов. Одружився з італійкою, донькою Карло Бенноні. Її бабця, Франціска Альгай Люстен, була угорською принцесою французького походження. Ярослав Іванович Вербицький помер на 81 році життя, похований 08.09.1953 р. на Личаківському цвинтарі».

 

Попри різні лихоліття і руйнації могила сина Великого Українця збереглася, хоча стан її досить печальний. Напис майже втрачений, читаються лише окремі букви прізвища, написаного польською  мовою (дружина, що померла 16 років пізніше, була полькою за походженням). На щастя, поруч збереглася в значно кращому стані могила жінки Івана – Емілії з Ярошевських Вербицької (1841–1906).

Знищений напис на пам'ятнику Івана Вербицького

Знищений напис на пам’ятнику Івана Вербицького

Пам’ятники подружжя Вербицьких виготовлені у формі обелісків, що стоять на п’єдесталах. Монумент на могилі Івана виконаний з каменю пісковика, правдоподібно, місцевого походження, він встановлений раніше й зазнав ерозії, внаслідок чого літери майже стерлися і погано читаються. Цікаво, що напис на пам’ятнику вибитий із західної сторони (зі спини), як зазвичай буває на похованнях священників. На могилі Емілії обеліск зроблений з теребовлянського каменю. Він зберігся краще. Проте на самому написі з’явилися колонії лишайників, які руйнують камінь. Проблемними є фундаменти надгробків, вимурувані з цегли, яка внаслідок потрапляння вологи і під вагою обелісків потріскала.

Колонія лишайників, що утворилася на пам'ятнику Емілії Вербицької

Колонія лишайників, що утворилася на пам’ятнику Емілії Вербицької

 

Стан фундаментів пам'ятників на могилі Івана та Емілії Вербицьких

Стан фундаментів пам’ятників на могилах Вербицьких

Монументи на могилі сина і невістки автора музики державного гімну потребують якнайшвидшого порятунку і реставрації. Сподіваюся, що дана публікація приверне увагу небайдужих людей, які забажають докластися до збереження цієї маленької частини великої української історії. Важливо, щоб 2025 рік на Львівщині, проголошений роком Михайла Вербицького, став і роком збереження пам’яток, пов’язаних з його пам’яттю і родиною.

Вигляд могили Івана та Емілії Вербицьких, сина та невістки автора музики до державного Гімну України Михайла Вербицького

Вигляд могили Івана та Емілії Вербицьких, сина та невістки автора музики до державного Гімну України Михайла Вербицького

Матеріал підготував Василь Стрільчук