15 серпня виповнилося 150 років від дня народження отця Йосипа Застирця. Народився він у 1873 році на хуторі Романці, поблизу с. Конюшків. Священник УГКЦ, письменник, краєзнавець, філософ, громадський та освітній діяч на теренах Галичини.
Його нащадки походили із литовсько-української родини Патрицьких, які були політично переслідуваними, тому один із його предків Грицько Патрицький поселився над річкою Стир та обрав собі прізвище Застирець. За переказами старожилів, Конецпольський чи Потоцький (точно не відомо) хотів дати кращу землю Грицьку, але він сказав: «Грицева воля остати над Стиром». Саме з предком о. Йосипа пов’язують історію заснування села Грицеволя на поч. ХVІІІ ст. Його син Ілля переселився на хутір Романці, де закріпився та провадив свою господарку.
Зокрема, серед спогадів є інформація про те, що родина Застирців мала у власності млин. Саме від Застирцевого млина отримала назву річка Застир, яка протікала повз нього. Дід Йосипа Василь мав богословську освіту, але не був висвячений на священника. На хуторі Романці він мав 115 моргів поля та лісу. Є ще одна історія пов’язана з млином Застирців. Місцеві пани вирішили позбавити їх млина й неодноразово велися збройні напади проти родини. Один із них трапився коли Йосипу було 7 років. Цей випадок настільки запам’ятався малому хлопчині, що він описав його у своїй поемі «Млин», використавши псевдонім Патрицький. Також серед дитячих спогадів яскраво закарбувалися розповіді селян про козацькі могили в с. Шнирів, запам’ятав пісню про Бондарівну тощо.
Великий вплив на формування світогляду Йосипа Застирця мала сім’я, яка була національно свідомою та користувалася неабиякою повагою серед місцевих селян. Він здобув початкову освіту в Бродівській гімназії. Саме в гімназії у нього відкрили дар до написання літературних творів. Після гімназії Й. Застирець вступив до богословської академії у Львові. Згодом висвятився на священника та мав парафії у Конюшкові, Берлині та Бережанах. У м. Бережани о. Йосип почав викладати у гімназії, де активно залучав українських дітей до здобуття освіти. Також за власний кошт оплачував навчання бідних дітей з Бродівського повіту. Зрозумівши важливість подальшого навчання він вступив до Львівського університету на філософський факультет, де слухав лекції з історії Михайла Грушевського.
Навчаючись в університеті у нього виникла ідея збудувати пам’ятник Маркіяну Шашкевичу на Білій горі в Підлиссі та перенести туди його тіло. Також на честь 100-ліття з дня народження М. Шашкевича перевидав альманах «Русалка Дністровая». Це видання «Русалки Дністрової» з дарчим автографом Й. Застирця та датою 10 березня 1910 р. зберігається у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника.
На початку Першої світової Застирця заарештувала російська окупаційна влада та ув’язнила у Бродах. З 1915 по 1917 рр. перебував у Відні, де став засновником і керівником української учительської семінарії. Поруч з цим займався науковою та громадською роботою. У 1915 р. Йосип Застирець захистив докторську дисертацію у Віденському університеті з філософії (праця «Beiträge zur Geschichte des Krimkriegs»). 26 листопада 1915 р. ним було висунуто кандидатуру «великого Провідника свого народу, міжнародного генія», «справді найвизначнішого письменника сучасної Європи» Івана Франка на здобуття нобелівської премії з літератури, акцентуючи увагу на політичних заслугах І. Франка.
Після повернення до Львова у листопаді 1917 р. о. Йосип Застирець поновив викладання історії, німецької мови та літератури у Львівській академічній гімназії, де працював до виходу на пенсію в листопаді 1929 року. Був головою читальні товариства «Просвіта» та гуртка «Рідна школа» у Львові. У період 1918-1919 рр. активний учасник листопадового чину в Галичині. З великим болем переживав поразку національно-визвольних змагань, але не здався та продовжив свою меценатську та видавничу діяльність. Добився дозволу на видання українського часопису «Рада», який був надрукований 31 серпня 1919 р. у Ставропігійській друкарні в Львові. Але не зважаючи на дозвіл, наклад журналу неодноразово було конфісковано, а Застирцю погрожували переведенням на периферію.
З ініціативи о. Йосипа Застирця було збудовано ряд пам’яток: на горі Могила біля Накваші було поставлено пам’ятник св. Володимиру з надписом: «Народе! З могил встане воля, всміхнеться доля. Дай це Боже!»; збудовано церкву в Тетильківцях; встановлено пам’ятні знаки в Звиженю та Шишківцях. Займався активно видавничою діяльністю, за його підготовки було видано збірку декількох тисяч народних пісень та написав свій «Спомин» про події 1918-1919 років тощо.
Останні роки життя хворів, мав інсульт та був паралізований. Помер Йосиф Застирець на 69 році життя 15 січня 1943 р. у м. Львові. На похоронах у катедрі святого Юра митрополит Йосиф Сліпий виголосив проповідь. Похований на Личаківському кладовищі.
Підготувала Стефанія Морозюк,
науковий співробітник Комунальної установи
“Бродівський історико-краєзнавчий музей” Бродівської міської ради