Про найдавніше минуле з уст археолога

У п’ятницю, 11 листопада 2022 р., у Шнирівській ЗЗСО І-ІІІ ступенів імені Петра Федуна «Полтави» відбулася цікава зустріч учнів старших класів із доктором історичних наук, завідувачем кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка Ярославом Івановичем Онищуком. Ініціатором заходу виступив завідувач шкільного історико-краєзнавчого музею, вчитель Василь Іванович Макар. Гість зі Львова розповів учням про археологічні знахідки та їх значення у вивченні стародавньої історії України. Археолог звернув увагу на те, що українська земля надзвичайно багата на унікальні пам’ятки, однак дуже багато втрачається через необізнаність та меркантильність окремих т.зв. чорних копачів, які завдають чималої шкоди археології, крадуть історію цілого суспільства, щоб отримати матеріальну вигоду. Під час розповіді науковця діти змогли ознайомитися з унікальними знахідками з теренів Брідщини, дізнатися, як вони були виявлені, про що ці артефакти розповідають і що нового вносять в історичну науку України, Європи та світу. Ярослав Іванович розповів про свої перші серйозні знахідки, які він, будучи ще школярем такого віку, як і учасники зустрічі, знайшов в околицях свого рідного села Попівці. Зараз ці археологічні пам’ятки зберігаються в Бродівському історико-краєзнавчому музеї, вони досліджені й про них написані наукові статті. Ярослав Іванович Онищук подарував школі своє монографічне дослідження «Населення Західної Волині та Західного Поділля у першій половині I тис. н.е.: культурно-історичний аспект». Також науковець відвідав шкільний історико-краєзнавчий музей, який носить звання «зразкового», та надав консультації завідуючому музею щодо окремих археологічних пам’яток, що експонуються на стенді, присвяченому найдавнішій історії села Шнирів.

На завершення зустрічі деякі учні школи мали можливість отримати практичні навички археологічних досліджень.

Василь Стрільчук

Коркотяги у фондах Бродівського історико-краєзнавчого музею, або Матеріали до історії виноробства і виноградарства на теренах Брідщини

 

У фондах нашого музею зберігаються два музейних предмети: коркотяги (штопори) – пристрої для відкривання пляшок, закритих корком.  Один з них є давніший (1.) і може відноситися до ХІХ ст.  Його було знайдено у середмісті Бродів та подаровано Бродівському історико-краєзнавчому музею пані Марією Гром’як. Інший, дещо пізнішого часу (поч. ХХ ст.), зберігся в гіршому стані (2.). Цей коркотяг знайшов на своєму обійсті, що на Старих Бродах, Олександр Буряк і нещодавно подарував музею.

З однієї сторони, ці знахідки є звичними і закономірними. З давніх-давен люди споживали вино, яке зберігалося у різних посудинах, в тому числі у закоркованих пляшках. Для торгівельного і прикордонного міста Броди, де було багато різноманітних харчових закладів і корчм, споживання вина, й не лише, було буденним явищем. Крім того, на ринки нашого міста потрапляло різноманітне вино з інших країн і від різних виробників. Пляшки потрібно було чимось відкривати, для цього й виготовляли штопори чи коркотяги. З іншого боку, ці два артефакти наштовхнули нас на інші розмірковування – про індустрію місцевого виноробства. З якого часу воно почало розвиватися?

У наш час  вино роблять з різних видів ягід, але первісним продуктом виноробства є виноград. Вирощування винограду у нашому місті та довколишніх селах сьогодні є звичним явищем. Хоча ця культура більш пристосована до теплого клімату, однак наші природні умови теж є досить сприятливими для культивування багатьох сортів винограду.

Засновник міста Любича (Бродів) руський воєвода Станіслав Жолкевський у своїй локаційній грамоті 1586 р. надав міщанам право на  володіння  броварнями,  винницями, солодівнями. Однак в давніх документах не вдалося поки що відшукати більше матеріалів про перші бродівські винниці. Проте чимало є інформації про давні броварні й солодівні у Бродах. Цікавою згадкою про брідське виноробство може бути фрагмент вірша польського державного діяча, поета та перекладача Яна Анджея Морштина (1621-1693) «Do Stanisława Morsztyna Rotmistrza JKMości»[1], де є такі рядки: «…Не бажаючи встидати власну вітчизну, Чи пив ти ті вина, які дає земля брідська…» («I własnéj nie chcąc zawstydzić ojczyzny, Piłeś te wina, które daje żyzny grunt brodski …»). Ці рядки згадує у своїй монографії про вільне торгове місто Броди історик Садок Баронч (1814-1892), а також до них апелює і автор брошури «Ponikwa osiedle klimatycznie», згадуючи про традицію садівництва, в тому числі й виноградарства, в околицях села Поникви.

_____________________

Цікавий матеріал про вирощування винограду на поч. 1900-х років у передмісті Старі Броди подає нам єврейський часопис «Chwila», який видавався до Другої Світової війни у Львові. У №4066 від 21 липня 1930 року житель Бродів (можливо, Старих Бродів), колишній учень цісарсько-королівської гімназії ім. кронпринца Рудольфа, а на той час кореспондент цієї газети, дописувач рубрики «Література-Наука-Мистецтво», Генрик Адлєр написав замітку «Брідська екзотика. Португальський єврей – піонер виноградарства». Використовуючи у заголовку слово «екзотика», автор тим самим підкреслював щось незвичайне для даної місцевості, те, що здавалося дивовижним, надто мальовничим.

Журналіст зазначав, що від кількох десятків років знаходиться на території Старих Бродів виноградник, який щороку дає кількасот кілограмів цього шляхетного плоду різних сортів. Поява цієї брідської екзотики була пов’язана з енергійним переселенцем з Португалії, євреєм за походженням, Емануелем Карлосом Грійо, якого звичайний випадок долі переніс із теплої прийомної батьківщини в наші холодні краї. Генрику Адлєрові добре закарбувалося в пам’яті це ім’я, яке він ніби вчора прочитав на кольорових афішах, з яких більш як двадцять років тому цей португальський єврей закликав місцевих жителів запроваджувати виноградарство у своїх садах.

Для автора статті Емануель Карлос Грійо був найцікавішим персонажем з його дитинства. І в дитячих фантазіях Генриха Адлєра ця постать була пов’язана з іспанською інквізицією. І на цьому тлі ставлення до нього було досить різне. У певні моменти той здавався нещасним єврейським вигнанцем із цієї жорстокої землі. А коли деякі поголоски ставили під сумнів його єврейство, то він видавався нащадком трагічних маранів – іспанських євреїв-християн. Однак бувало й так, що поставав він у дитячій уяві автора іспанцем – одним з тих, хто спалював євреїв на вогнищі, і тепер він прийшов шукати покаяння в єврейських Бродах.

У місті до прибульця ставилися досить стримано. І хоча дружина португальця походила з відомої єврейської родини, проте до його єврейства ставилися з деякою недовірою. Він не сповідував жодних релігійних обрядів і жив ізольовано від єврейської громади. Сусіди розповідали про його шляхетність і доброту, висловлювали захоплення його працьовитістю.

Генрик Адлєр, згадуючи свої дитячі спогади і сприйняття, писав: «Однак цікавим для мене була не лише його романтична постать, але і його виноградник. Поняття виноградника для мене було нерозривно пов’язане з Палестиною. Виноградник у Старих Бродах – то Палестина в найближчому сусідстві. І коли я, тремтячи, спостерігав крізь шпарини у високій огорожі кремезну постать пана Грійо, який працював у своєму винограднику, мені здавалося, що я бачу якогось палестинського колоніста у винограднику в Рішон-ле-Ціон».

На завершення статті, написаної у 1930 році, автор зазначає, що з того часу минуло понад двадцять з лишком років. Виноградники Грійо пройшли різні випробовування, пережили лихоліття Першої світової війни і під захистом високих парканів, які у перших роках захищали їх від нищителів, процвітають самотньо у нашому краї.  Як тільки Грійо не намагався переконати місцевих селян, що наш клімат ідеально підходить для вирощування винограду, охочих займатися цією нелегкою справою не знайшлося. На той час виноградники, разом із їхнім господарем, якому все ж таки вдалося довести своє єврейське походження, залишалися чи не єдиною екзотикою «зубожілих одноманітних Бродів», якими наше місто стало після воєнних лихоліть 1914-20 рр.

Невідомо, як склалася подальша доля Емануеля Карлоса Грійо та його виноградників. Напевне, португальському єврею, як і більшості бродівських євреїв, не вдалося пережити Голокосту (якщо він дожив до того страшного часу). Виноградники могли зберегтися, однак чи до них було вцілілим мешканцям в розбитих і знищених Бродах в перше воєнне десятиріччя? Можливо, хтось із жителів Старих Бродів має якусь інформацію чи пам’ятає розповіді старших людей про цю «брідську екзотику» – виноградники єврея-португальця в першій третині ХХ ст. – і зможе щось додати до цього матеріалу.

Джерела і література

  1. Турега Ю. Оподаткування виробництва алкогольних напоїв у м. Броди в XVII ст. // ХІIІ міжнародна наукова конференція «Історія торгівлі, податків та мита». 24–25 жовтня 2019 р.: тези доповідей. Київ, 2019. С. 16–17.
  2. Adler H. Brodzki egzotyk. Portugalski żyd – pionierem kultury winnej latorośli // – 1930. 21 lipca. – №4066. – S.9.
  3. Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody.  Lwów, 1865. – S. 17.
  4. Ponikwa osiedle klimatyczne.
  5. Sokalski M. Rys geograficzno-statystyczny złoczowskiego okręgu szkolnego wraz z dokładnym opisem poszczególnych miejscowości obu powiatów (złoczowski i brodzki). – Złoczów, 1885. – S.236.

 

[1] У деяких публікаціях авторство цих рядків приписують Збігнєву Морштину (1628-1689) – польському поету і перекладачу.

Творча палітра «Школи різьбярства» рідному місту

З нагоди Дня Конституції України керівник «Школи різьбярства», що діє при Бродівському педагогічному коледжі імені Маркіяна Шашкевича, Ігор Ошурко подарував декілька знакових виробів учнів цього мистецького осередку та її керівника у фонди Бродівського історико-краєзнавчого музею.  Символічним є те, що саме цього року виповнюється 35 років «Школи різьбярства», заснованої і провадженої Ігорем Степановичем, а також 25 років першого випуску групи студентів, керівником якої він був.

«Школа різьбярства» за час свого існування вже стала певним символом міста Броди і громади, вироби її учнів експонувалися у різних куточках України і за кордоном. Подаровані предмети, розміщені на виставці, в майбутньому стануть окремим розділом музейної експозиції та презентуватимуть народні ремесла нашого краю для гостей міста і громади.

Сьогодні випускники Бродівського педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича, який діє у місті Броди вже 77 років, захищають наші права і свободи на освітньому, науковому, культурному, трудовому та військовому фронтах. А коледж очікує на поповнення вступниками, майбутніми талановитими педагогами.

Екскурсії містом Броди у квітні 2022 р.

Комунальна установа

«Бродівський історико-краєзнавчий музей» Бродівської міської ради

запрошує на екскурсії містом

 

Упродовж квітня 2022 р. працівники музею проводять безкоштовні екскурсії містом Броди для гостей, які волею обставин опинилися у місті Броди і Бродівській громаді.

Перелік екскурсій:

  1. Загальна оглядова екскурсія містом
  2. Бродівський замок
  3. Містичні історії Бродів
  4. Міське корзо – вулиця Золота.
  5. Архітектурний ансамбль вулиці Коцюбинського.
  6. Інше за попереднім узгодженням.

 

Записатися на екскурсії містом можна
заповнивши контактну форму

або звернутися до Бродівського історико-краєзнавчого музею (м. Броди, майдан Свободи,5).

 

Екскурсії проводитимуться з наповненням груп 10-15 осіб із дотриманням умов  воєнного часу.

Збір матеріалів до ХІІІ-го науково-краєзнавчого збірника «Брідщина – край на межі Галичини й Волині»

Комунальна установа

«Бродівський історико-краєзнавчий музей»

Бродівської міської ради

інформує, що продовжується збір матеріали до ХІІІ випуску науково-краєзнавчого збірника

«Брідщина – край на межі Галичини й Волині»

Історична Брідщина – край, розташований на межі Галичини, Волині. Ця особливість позначилась на його історичному розвитку, культурі, традиціях, характері місцевого населення.

Збірник представляє нові наукові дослідження з історії міст і сіл Брідщини. Передбачається також висвітлення питань історії, культури та природознавства Галицько-Волинського пограниччя.

 Пропонується наступна тематика досліджень

  1. Музейна справа на Брідщині.

а) історія Бродівського історико-краєзнавчого музею;

б) музейні колекції, збірки, окремі предмети;

в) діячі музейної справи.

  1. Історія та краєзнавство.

а) археологічні дослідження;

б) суспільно-політичне та економічне життя краю;

в) видатні особистості;

г) культура (історичні пам’ятки, етнографія та фольклор Брідщини);

ґ) географія та природа краю.

  1. Воєнна історія. Національно-визвольні змагання на теренах краю. Брідщани – Герої Визвольної війни.
  2. Джерелознавство, історіографія.

Статті та розвідки до збірника приймаються до 1 вересня 2022 р.

 

Вимоги до матеріалів

  • Обсяг роботи 6-8 сторінок тексту (Текст у форматі RTF, шрифт Times New Roman, 12 кегль, міжрядковий інтервал 1,5. Поля: зліва – 2,5 см, справа – 2 см, зверху – 2 см, знизу – 2 см. Оформлення списку літератури та джерел (відповідно до ДСТУ 8302:2015) – 12 кегль, інтервал – 1).
  • Посилання на джерела та літературу в тексті у квадратних дужках: [1, с.12], відповідно до списку використаних джерел та літератури (Джерела та література), що розміщується за абеткою наприкінці тексту.
  • Ілюстрації в електронному варіанті в форматі JPEG, TIF (не менше 300 dpi) з підписом до них.
  • Роботи подаються в електронному вигляді на електронну адресу музею bikm@ukr.net.
  • Необхідно подати відомості про автора: ім’я та прізвище автора; науковий ступінь, вчене звання, посада, місце роботи, контактні дані для зворотного зв’язку (телефон, емейл).
  • Матеріали, які не відповідають зазначеним вимогам або раніше публікувалися чи були отримані після зазначеного терміну, до збірника не увійдуть.
  • Редколегія залишає за собою право відбирати та редагувати надіслані матеріали.

 

За довідками звертатись:

Комунальна установа «Бродівський історико-краєзнавчий музей»

Бродівської міської ради,

майдан Свободи, 5, м. Броди, Львівська область, 80600

Тел. +38 (03266) 4-21-13

E-mail: bikm@ukr.net

https://www.facebook.com/bikmuseum

 

 

Редколегія збірника