Землетруси на Брідщині та околицях

Нещодавно багато інформаційних видань облетіла вістка про землетрус, який відбувся 3 грудня 2019 р. близько 23:26 з епіцентром в селі Станіславчик. За шкалою інтенсивності, це був невідчутний землетрус до 2 балів, інтенсивність коливань  якого лежить нижче межі чутливості людей (струси землі виявляються і реєструються тільки сейсмографами).

Цікаво, що такі події мали місце і в минулому. Зокрема історична література зафіксувала відомості про два землетруси, що відбулися в нашому краї у ХІХ ст.

Так, зокрема, 23 січня 1838 р. пізно увечері стався 15-хвилинний землетрус, який зруйнував частину Олеського замку. Потужні мури товщиною до 2,5 м і висотою до 7 м були дуже зруйновані зі східної сторони, звідки набігали сейсмічні хвилі. Від стихії потріскали і мури монастиря капуцинів в Олеську. Як встановили дослідники, що це був прояв землетрусу зони Вранча (сейсмоактивна зона розташована на ділянці стикування Південних (Румунія) та Східних (Українських) Карпат у повіті Вранча, Румунія), його сила становила 5 балів, а то й більше (6-7).

Ще одна сейсмологічна активність була зафіксована 17 серпня 1875 р. Як писав у своєму листі до доктора Яна Франке, ректора Львівської технічної академії, уродженець міста Броди, відомий згодом польський фізик (фахівець з теорії газів) Август Вітковський (1854-1913): «Броди, 17 серпня 1875 р. Год. 4:49 після полудня. Дворазовий струс землі спостерігався в Бродах, Белзі, Ожидові, Красному і Дубні». Подібні повідомлення надходили з різних куточків Галичини. Наприклад, у Лопатині у деяких домах столи, лавки та інші меблі попадали, а в одному шинку побилися склянки, які стояли на  полицях. Багато фактів було зафіксовано у Львові, коли трусилися кам’яниці, подекуди тріскали мури, у людей складалося враження, що руйнуються будинки. За свідченнями очевидців, було два поштовхи тривалістю 8-10 секунд. Епіцентр землетрусу, як було встановлено, знаходився у Великих Мостах.

І хоча наш край розташований на слабосейсмічних Східноєвропейській і частково на Західноєвропейській платформах, однак періодично такі природні явища тут трапляються й найчастіше пов’язані вони з тектонічними процесами.

Василь Стрільчук

Дні Йозефа Рота та 935-а річниця першої згадки про Броди

Цьогоріч у рамках святкування Дня міста і, водночас, відзначення 935-ої річниці з часу першої писемної згадки про Броди, Бродівський історико-краєзнавчий музей організував кілька заходів з популяризації історії нашого краю. Постать уродженця нашого міста, відомого австрійського письменника Йозефа Рота стала ключовою у цьогорічних заходах. Адже 2 вересня минуло 125 років від дня народження письменника, а 2019 рік проголошений Роком культури Україна – Австрія.

Культурно-просвітня програма «Дні Йозефа Рота у Бродах» включала три основні заходи: науково-практичну конференцію «Йозеф Рот: портрет на тлі суспільно-політичних змін поч. ХХ ст.», презентації перекладу книги Йозефа Рота «Міста і люди» та українського перекладу книги Берріса Куцмані «Броди. Прикордонне галицьке місто в довгому ХІХ столітті».

Під час наукової конференції, яка проходила 13 вересня  в актовій залі Бродівської гімназії ім. І.Труша, було заслухано і обговорено 14 доповідей науковців, перекладачів, журналістів, краєзнавців та бібліотекарів. Учасники були з Відня, Києва, Львова та Бродів. Конференція складалася з двох блоків: перший, присвячений видатному письменнику Йозефу Роту та його творчості, а другий – історії нашого міста від найдавніших часів і до початку ХХ ст.

У суботу, 14 вересня, в читальній залі районної бібліотеки презентувалася книга перекладів репортажів та есе Йозефа Рота «Міста і люди». У ній брали участь перекладачі книги – Олеся Яремчук, журналістка, аспірантка Львівського національного університету імені Івана Франка, авторка книги «Наші Інші» та Христина Назаркевич, відома українська перекладачка, доцент кафедри німецької філології Львівського національного університету ім. Івана Франка. Гості у невимушеній та приємній атмосфері розповіли про Йозефа Рота – репортера, зачитали декілька фрагментів його творів. Учасники заходу мали можливість отримати книги з автографами перекладачів.

Заключним заходом Програми стала презентація українського перекладу книги «Броди. Прикордонне галицьке місто в довгому ХІХ столітті», яка відбулася у Бродівській гімназії в неділю, 15 вересня.  Захід пройшов за участі автора Берріса Куцмані – історика, славіста Інституту нової та новітньої історії Австрійської академії наук; засновника і директора видавництва «Літопис» Михайла Комарницького; наукового редактора Мар’яна Мудрого – доцента кафедри новітньої історії України ЛНУ ім. І.Франка; перекладача Володимира Кам’янця, доцента кафедри іноземних мов факультету міжнародних відносин ЛНУ ім. Івана Франка; Олексія Чеботарьова, докторанта Санкт Галленського університету (Швейцарія). Книга, яка розповідає про історію міста Броди у період ХІХ ст., про історії успіхів та невдач нашого міста, стала справжнім подарунком для жителів та тих, хто цікавиться історією Бродів саме у Свято міста. Ця праця австрійського науковця є унікальним і єдиним такого роду дослідженням про галицькі міста цього періоду. Саме тому книга, яка розпочала свій шлях з нашого славного міста, презентується у Львові на книжковому форумі, у Івано-Франківську та Чернівцях. Учасники презентації в Бродах мали змогу поспілкуватися з усіма гостями, які спричинилися до виходу книги у світ, а бажаючі придбали фундаментальне дослідження про історію міста Броди з автографом автора.

Усі ці заходи були б не можливими без участі багатьох людей, які доклалися до їх організації та проведення. Хочеться висловити велику подяку за підтримку Бродівській міській раді, Австрійському бюро кооперації у Львові, Бродівській районній раді, Бродівській райдержадміністрації, Бродівській гімназії ім. Івана Труша та Центральній районній бібліотеці. Звичайно, цей захід був би неможливий без таких цікавих гостей, які 13-15 вересня знайшли час і можливість відвідати наше славне місто Броди та взяти участь у конференції та презентаціях і поділилися з нами своїми доробками.

Василь Стрільчук

 

Місто Любич: проект, який не прижився

435 років тому (22 серпня 1584 р.) польський король Стефан Баторій надав галицькому каштеляну Станіславу Жолкевському (1520/21-1588) привілей для заснування міста на магдебурзькому праві. З цього часу починається коротка історія до кінця нереалізованого проекту – міста Любич, що є фрагментом великої історії Бродів.

Нагадаємо, що у 1580 році село Броди купив шляхтич Станіслав Жолкевський. Врахувавши те, що через Броди «тракт давній з Русі на Поділля, Волинь і з різних міст руських до інших міст на Русі провадив», а також «що це поселення лежить на самому перешийку татарських наїздів», і коли «уфортифіковане буде, багатьом мешканцям за притулок, а ворогам за перешкоду в дальших наступах служити може», С. Жолкеський вирішив збудувати замок на острові посеред ставу Копань. Так, за словами історика Садока Баронча, розпочалася історія міста Любич.

Нове місто, назване на честь родинного герба Жолкевських, було засновано на землях давнього села Броди. 13 серпня 1586 р. власник видав локаційну грамоту, яка, очевидно, свідчила про переведення населеного пункту на німецьке(магдебурзьке) право. Нове місто засновувалося на давнішому поселенні Броди. Про це може свідчити й те, що вже на початку 1588 році в давніх актових книгах знаходимо згадки про ринок, замок, церкву, костел, міські вулиці – досить добре розбудовану міську інфраструктуру, на створення якої потрібно було чимало часу. Крім цього, першим війтом нового міста Любич був шляхетний пан Григорій Желізко з Бродів. У документах кін. XVI – поч. XVII ст. для означення населеного пункту зустрічаються обидві назви.

Засновник міста Любича Станіслав Жолкевський помер 25 липня 1588 р., а його спадкоємці, правдоподібно, вже не так опікувалися творінням батька, і поступово назва Любич зникає з документів. Остаточно це сталося, ймовірно, у 1629 р., коли Броди перейшли у власність Станіслава Конєцпольського (1594-1646). На спеціальній карті Боплана 1651 р. ми бачимо два населені пункти з назвою Броди – «Brodi», на місці давнього села, та  «Brodÿ», замість міста Любич. А вже з 1660-их років існує село Старі Броди і місто Броди.

Підготував Василь Стрільчук

 

100 років брідській гривні

Грошова одиниця є важливим атрибутом будь-якої держави. Після проголошення Третім універсалом Української Народної Республіки у листопаді 1917 р. Центральна Рада розпочала роботу над створенням своєї грошової системи, щоб розірвати свою залежність від Росії та створити власну фінансову систему. Перша грошова одиниця УНР отримала назву карбованець і була запущена в обіг 5 січня 1918 р. А вже 1 березня 1918 року Центральна Рада прийняла Закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів», яким було запроваджено нову грошову одиницю — гривню (поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця). Гривня і карбованець були грошовими одиницями держави і в період Гетьманату та Директорії. Після Акту Злуки 22 січня 1919 р. і об’єднання ЗУНР та УНР грошова одиниця поширилася на всю територію держави. Впродовж 1917-1919 р. були випущені банкноти номіналом 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців. У період 1918-1920 рр. були надруковані грошові знаки номіналом 2, 5, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. Грошова система України функціонувала у складних умовах національної революції, війни з більшовиками, поляками, денікінцями та ін. Попри різноманітні негаразди існувала нестача дрібної розмінної монети. У цей час деякі повітові міста друкували свої гроші, які були в обігу лише на конкретно визначеній території та підлягали обміну на державні гроші.

Серед таких міст, що мали свої власні грошові знаки – гривні – у квітні-травні 1919 р. були і Броди. Місто в той час входило до складу Західних областей Української Народної Республіки (ЗОУНР).

Випуском цих грошових знаків та підготовкою їх дизайну займалася спеціальна комісія при повітовому комісаріаті. Комісія працювала під головуванням повітового комісара Івана Герасимовича та посадника міста Броди (бургомістра) Станіслава Ріттля.  У результаті праці комісії було розроблено банкноти номіналом 1, 2, 5, 10 і 20 гривень. Гроші друкувалися у місцевій друкарні Пітча і Вайнштока на картонному папері однакового розміру близько 71 мм х 93 мм. Кожен з номіналів мав свій відтінок: 1 гривня була блідо-рожевого кольору, 2 гривні – рожеві, 5 гривень – ясно-бронзового забарвлення, 10 гривень – кремові, 20 гривнева купюра була ясно-жовтою.

Загалом було надруковано грошових знаків номіналом 1 гривня – 100 000 штук, 2 гривні – 50 000 шт., 5 гривень – 20 000 шт., 10 гривень – 10 000 шт., 20 гривень – 5 000 шт. Усі гроші були передані в міську касу, де на їх покриття покладено півмільйона гривень державного видання.  Каса здійснювала продаж та обмін дрібних грошей усім, кому це було потрібно. Лицева сторона кожної банкноти мала декоративне обрамлення (рамку). Купюри номіналом 1, 10 і 20 гривень були схожими. У верхньому правому й лівому куті рамки в квадратах зазначався номінал гривні – цифри 1, 10 чи 20. На полі поміж тими квадратами був напис «Одна гривня», «Десять гривень» чи «Двадцять гривень» (відповідно до номіналу банкноти). Гроші номіналом 2 і 5 гривні не мали таких квадратиків по кутах, а натомість вгорі посередині була велика цифра, що вказувала на номінал знаку. У 5-гривневої банкноти зліва від цифри був напис «пять», а справа – «гривень». У 2 гривнях  – зліва маленький квадратик з цифрою два і напис «дві», а справа – «гривнї». Далі у всіх банкнотах йшли однакові тексти. Візьмемо для прикладу 10 гривень: «Цей знак грошевий належить принимати в Повіті Броди за 10 гривень. Каса міста Броди виміняє кождого часу кожду скількість цих грошових знаків від 100 гривень почавши на гривні відповідно до їх вартости. Підроблюванє буде каране тяжкою вязницею до 20 літ.». Нижче посередині – «15 цьвітня 1919.». Під цим написом зліва: «Ствердив пов. Комісар:» нижче підпис «Герасимович», справа на тому ж рівні «Посадник міста:», нижче так само: «Ріттель». Між обома друкованими підписами кружок у вигляді печатки, де написано по колу «Магістрат Броди», а всередині – овал з зображенням тогочасного герба Бродів – п’ятираменного хреста Потоцьких – «Пиляви». Посередині прямокутної банкноти тиснений герб міста Броди. На зворотній стороні бродівських гривень, яка не мала поліграфічного друку, окрім номера купюри, стояли відбитки печаток Повітового комісаріату Бродів із зображенням лева (розміщувалась зліва) та відбитку печатки «Магістрат міста Броди» з гербом міста посередині (справа).

Незважаючи на мистецьку недосконалість, ці місцеві банкноти понад місяць виконували функцію грошових знаків на території Бродівського повіту. Слід зазначити також, що подібні гроші виходили  й в інших галицьких містах, таких як: Золочів, Тернопіль, Збараж, Сокаль та ін. Номінал їх, як правило, був від 1 до 50 гривень.

Український історик, колекціонер Микола Гнатишак (1903-1973), який перший описав гривні, що виходили в Бродах, зазначав, що ці грошові знаки були запровадженні 14 квітня 1919 року (хоча на самій банкноті стоїть дата 15 квітня 1919 р.). Брідські гроші були в обігу до захоплення міста і повіту поляками 22 травня 1919 р.

Сьогодні брідські гривні є важливим джерелом до вивчення історії Української національної революції 1917-1921 рр. та цінними музейними експонатами, цікавими для любителів боністики й краєзнавства.

 

Підготував Василь Стрільчук

Лонгин Цегельський і дуб на честь 100-річчя Шевченка у Бродах

(до 205-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка)

Вшанування пам’яті видатного українського діяча, просвітителя Тараса Шевченка у Бродах має давню традицію. Одним з осередків відзначення днів Кобзаря була Бродівська гімназія. Ще з кінця ХІХ ст. тут щороку проводилося дві урочисті академії: одна в пам’ять про Тараса Шевченка, інша зі вшанування Адама Міцкевича. На українській академії польський гімназійний хор співав одну польську пісню, а на польській – українські учні виконували один український твір. Зазвичай, під час вшанування Шевченка учень 7 чи 8 класу гімназії виголошував реферат про видатного українського поета. Громадськість міста і цілого Бродівського повіту теж намагалася якнайурочистіше вшанувати пам’ять Тараса Шевченка, постать і творчість якого відігравала неабияку роль у вихованні молодого покоління і самоідентифікації українців краю. Про ці та інші святкування днів великого Кобзаря дізнаємося із повідомлень тогочасних часописів та спогадів їх учасників.

Серед цікавих мемуарних матеріалів зі згадкою про Шевченківські дні у Бродах є спогади відомого історика, публіциста, педагога й громадського діяча Миколи Андрусяка (1902-1985). Він народився у с. Переволочна тодішнього Золочівського повіту (нині село в Буському районі Львівської області) і у період 1913-1914 років навчався у цісарсько-королівської гімназії імені кронпринца Рудольфа в Бродах. Як й інші учні-українці з віддалених від Бродів сіл, майбутній історик проживав у бурсі ім. Маркіяна Шашкевича (тепер стара частина споруди сучасної Бродівської СЗОШ №2). Саме навесні 1914 року українська громада Бродів відзначала 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Згідно зі спогадами, святкування відбувалися біля української бурси, на стіні якої було вмуровано пам’ятну таблицю. Ще одним заходом свята став висаджений пам’ятний дуб. Під час події виступав з патріотичною промовою відомий український громадсько-політичний діяч, адвокат і видавець Лонгин Цегельський (1875-1950).

Вже перебуваючи в США та дізнавшись про смерть видатного українського дипломата, автора тексту договору про об’єднання ЗУНР і УНР доктора Лонгина Цегельського, Микола Андрусяк під псевдонімом Никон Немирон написав статтю «З громадської діяльности пок[ійного]. Л.Цегельського» в українському часописі «Свобода» (27 грудня 1950 р.). У цій публікації й згадуються події, що відносяться до бродівського періоду навчання та Шевченківського свята 1914 р.

«Коли я почав учитися в гімназії, то мене як бувшого «сільського політика» не задовольняли дитячі оповідання в журналі для дітей «Дзвінок», видаванім Українським Педа[го]гічним Товариством у Львові (що за польської окупації мусіло змінити свою назву на «Рідна Школа»), який був у бібліотеці української бурси ім. М. Шашкевича в Бродах. Тимто я як був у мене зайвий гріш, біг до крамниці з розпродажею часописів при брідській «Золотій» вулиці й купував щоденник «Нове Слово», який у 1913-14 pp. видавав і за редакцію відповідав др Лонгин Цегельський…

Старший гімназист, що завідував бурсацькою бібліотекою, пізнавши моє зацікавлення, визичив мені недитячу лектуру, а саме видану львівською «Просвітою» книжку «Русь-Україна і Московщина» Л. Цегельського. Врешті в день повітового Шевченківського свята в Бродах у день латинського свята Вознесення я мав змогу одинокий раз в житті бачити пок. дра Л. Цегельського. Брідщина була в тому часі в більшості москвофільською, тільки села Дубє і Ясенів не мали ніодного москвофіла і тимто для пам’яті грядучим про це свято було влаштоване вмуровання пропам’ятної таблиці на будинку бурси та пoсадження пропам’ятного дуба на її подвір’ї. Головним промовцем при дубі був саме др Л. Цегельський, що своєю гремучою патріотичною промовою полонив серця всіх учасників. Цегельський не був послом округи Броди-Радехів-Сокаль; були послами в цій окрузі др Евген Петрушевич і москвофіл Димитрій Марков. Але з Брідщиною був зв’язаний Цегельський літами своєї молодости; його дід і згодом батько (помер на весну 1944 р) були парохами в с. Висоцьку, брідського повіту, де мали навіть своє власне господарство, яке продали, коли десь на переломі XІХ і XX ст. перенеслися Цегельські до Камінки Струмілової».

На превеликий жаль, до наших днів не збереглося пам’ятної таблички на приміщенні колишньої Української бурси імені Маркіяна Шашкевича, також немає сьогодні й жодного дуба на території Бродівської СЗОШ І-ІІІ ст. №2. Приміщення бурси було сильно понищене в період І світової війни. Можливо, і в той час пропала таблиця, про яку не знаходимо жодних відомостей у спогадах 1920-30их років, коли заклад відновив свою діяльність. Невідомо коли був знищений дуб, висаджений в пам’ять про відзначення 100-річчя від дня народження Т.Шевченка у Бродах. Це могло статися як під час І або ІІ світових воєн, чи в пізніший час, коли будувалися корпуси сучасної школи (у 1970-их роках). І якби не публікація Миколи Андрусяка про Лонгина Цегельського і його участь у Шевченківському святі в Бродах, то ця подія могла б стертися з народної пам’яті.

Підготував Василь Стрільчук