Брідська земля дала світові чимало відомих та талановитих людей, які відзначилися у різних галузях людських знань. Переглядаючи старий часопис «Діло» від 22 липня 1930 р., натрапив на цікаву інформацію про українця-винахідника Івана Лесюка з Брідщини, якого нелегка доля закинула далеко за океан – до Аргентини. Сталося це близько 1923-24 рр. Він був представником так званої другої хвили еміграції, спричиненої подіями Першої світової війни та, очевидно, поразкою національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. В цей час Україну залишали не лише селяни (як під час першої хвилі еміграції), але й робітники, науковці, митці, які виїздили за кордон не лише з економічних, але й з соціально-політичних причин. Частина емігрантів були безпосередніми учасниками національно-визвольного руху в Україні. Багато з них осіло в районі міста Буенос Айрес та його околицях. Це були переважно інтелігенція та заробітчани, які планували в майбутньому повернутися до України. Вони працювали на промислових підприємствах, часто виконуючи важку фізичну та низькооплачувану роботу, оскільки Аргентина не визнавала на той час дипломів іноземних держав, окрім Іспанії, Італії та деяких латиноамериканських країн. Одним з них був Іван Лесюк з Брідщини.
Український часопис «Діло» від 22 липня 1930 р. у рубриці «Новини» повідомляв: «Іван Лесюк, інжинір винахідник, родом з Брідщини в Галичині, переселився перед 7 літами до Аргентини і там винайшов плинний ляк до печатання листів та до інших потреб у промислі. Він заснував при помочі другого аргентинця свою власну фабрику, опатентував свій винахід в 40 державах поцілому світі і приїхав перед 2 місяцями до Злучених Держав [Сполучених Штатів Америки – В.С.], а властиво до самого міста Ню Йорку, щоби тут продати свій патент. Знайшов відповідних підприємців, котрі зрозуміли, що в Злучених Державах іде мало ляку при листуванню, але зате побачили, що його винахід знаменито надається як т[ак] зв[аний] «пластик», себто матеріал до вироблювання орнаментальних фіґурок, плоско різьби і т[ому] п[одібних] річей. З ними заключив Лесюк контракт, на підставі якого дістає кількадесяти тисяч дол[арів] першої нагороди, а кромі цього 10 проц[ентів] від продажі ляку, який буде фабрикований в Злуч[ених] Державах. Лесюк виїздить до Буенос Айрес, столиці Аргентини, а за три місяці хоче вернутися знову до Злуч[ених] Держав і тут заложити власне підприємство з новими винаходами, які вже поробив».
Пошуки біографічних даних винахідника привели нас до с. Ражнів, де прізвище Лесюк є досить поширене. Співставляючи відомості з інших джерел, вдалося встановити, що Іван Лесюк народився у селі Ражнів 8 жовтня 1896 р. в сім’ї рільників Василя, сина Антона і Тетяни з дому Оляник, та Марії, дочки Івана Одуляка та Ксенії з роду Кісь.
Майбутній інженер-винахідник повинен був мати відповідну освіту. Доброю основою для цього могла бути цісарсько-королівська гімназія у Бродах. Серед учнів цього закладу дійсно знаходимо Івана Лесюка, який навчався тут впродовж 1908/09-1911/12 навчальних років, закінчивши 4 класи (згідно зі щорічними звітами гімназії). Однак, не можемо стверджувати, що мова йде саме про майбутнього винахідника, оскільки прізвище Лесюк було досить розповсюджене як в самому Ражневі, так і в сусідніх селах (Заболотці, Пониковиця, Чехи, Вовковатиця та ін.). Проте вік, з якого починали навчатися у гімназії (10-12 років), є цілком відповідним з віком майбутнього інженера. На жаль, немає даних про складання ним матури (випускних іспитів після завершення 8 років навчання), де, як правило, зазначалося дата і місце народження випускника та майбутній фах.
З початком Першої світової війни Іван Лесюк, очевидно, був призваний до лав Австро-Угорської армії. Брав участь у воєнних діях, а згодом, цілком ймовірно, був учасником національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. як і його земляки (наприклад, поручник УГА Павло Дубас). Не бажаючи залишатись під чужинецькою займанщиною, обрав шлях емігранта. Його винахідницький талант, підкріплений певною освітою, проявився в далекій Аргентині.
Серед винаходів, запатентованих Іваном Лесюком, є такі: «Хімічний склад для герметизації без полум’я або тепла листів, документів та інших предметів, які хочемо зробити непорушними» (1929), «Спосіб виготовлення герметизуючого воску з використанням холоду» (1930), «Гігієнічний прилад та захист для стіп» (1957).
Хочеться сподіватися, що дана публікація допоможе пролити більше світла на долю нашого земляка. Можливо, на Брідщині, у селі Ражнів чи десь інде живуть його родичі, котрі знають більше про життєвий шлях Івана Лесюка та зможуть доповнити дану розповідь. А ми, в свою чергу, продовжуємо пошуки інформації про відомих людей, які народилися, жили і працювали на Брідщині.
Джерела
- Книга реєстрації народження по церкві села Ражнів 1866-1938 рр.
- Новинки: Українець винахідник // Діло. –22 липня 1930 р. (вівторок). – Ч.159. – С.5.
- Пошукують // Свобода. – 14 червня 1946 р. (п’ятниця). – Ч.116. – Рік LIV. – С.4.
- Українці_Аргентини // Вікіпедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Українці_Аргентини
- https://patents.google.com/ – Пошук: inventor: Lesiuk Juan
Окрема подяка за допомогу в пошуку інформації бібліотекарці с. Ражнів п. Світлані Тивін
Матеріал підготував Василь Стрільчук
