Про польського інженера та хіміка Бенно Боржиковського можна знайти не так багато інформації на сторінках інтернету. Немає про нього статті у вільній енциклопедії – Вікіпедії (навіть у польській) чи на інших довідкових ресурсах. В його біографії багато білих плям. Однак, ця людина досягнула неабиякого успіху в розвитку текстильної промисловості, у хімічній галузі та винайшла матеріал, завдяки якому в 1910-х роках його називали благодійником людства.
Ця публікація не має на меті розкрити повну інформацію про польського винахідника, а лише звернути увагу на той цікавий факт, який пов’язав цю людину з нашим містом та окреслити основні його заслуги в розвитку науки та промисловості початку ХХ ст.
Бенно Боржиковський народився близько 1871 р. у м. Ченстохова, за іншими даними – в недалекомц селі Кломніци (нині Польща), закінчив місцеву школу, а згодом вивчав хімію та текстильну справу в Чеській вищій технічній школі (м. Прага), навчався в Лодзі. Диплом інженера отримав у Віденському університеті в 1897 р. Наприкінці ХІХ ст. він приїхав у місто Броди, де почав свою трудову діяльність. Тут він заснував текстильну фабрику (можливо, Галицьку ткацьку фабрику), директором якої працював понад 2 роки. Згодом переїхав у Моравію, а пізніше – до Відня. Там він здобув певну популярність як професіонал своєї справи. Його запросили працювати директором технічного закладу – фабрики Яна Щепаника. У той час Я.Щепаник (1872-1926), якого через численні винаходи називають «польським Едісоном», «галицьким Леонардо да Вінчі», працював спільно з директором ткацької школи Райзером над виготовленням куленепробивного жилету з тканини. В основі «куленепробивної камізельки» була тканина з сирого шовку (зі спеціальним способом переплетення міцних шовкових ниток), яка поглинала силу удару кулі, була непробивною для кинджала чи ножа. У всьому світі є добре відоме зображення (світлина) 1901 р. з випробовування цього винаходу, на якому один чоловік з близької відстані (3 кроки – 1,5 м) стріляє в іншого, котрий спокійно стоїть, одягнувши захисний жилет. Цікаво, що той, хто стріляє, є директор фабрики Бенно Боржиковський, а поруч – працівник-асистент Йозеф. Не відомо, якою була роль Боржиковського у цьому винаході, котрий йому довелося випробовувати. Через півтора року праці у закладі Щепаника, не бачачи там свого майбутнього, Бенно залишив Відень і переїхав до Берліна, де став керівником закладів Товариства «Photochemie». Він відкрив свою хімічну лабораторію, у якій зробив ряд фотохімічних винаходів. Після цього Боржиковський став директором і співвласником Товариства «Photochemie». З цього часу він починає працювати більше, а результатом його праці стало декілька патентів на нові винаходи. Окрім берлінської «Photochemie» він стає директором паризького «Societe Radium» та лондонського «The Bennobor Syndicate». З 1906 р. почав працювати над винайденням нового матеріалу, який мав замінити популярний тоді, але легкозаймистий і небезпечний целулоїд. Новий матеріал – бороїд – свою назву отримав не від хімічного елемента, а від першого складу прізвища винахідника. Цей матеріал був представлений в Лондоні 2 липня 1910 р. Бороїд називали гнучким склом, а Бенно Боржиковського – благодійником людства. Про його винахід писало тоді багато англійських газет, таких як «Daily Express», «The Liverpool Courier», «The people», «The Financial Times», інформацію про польського винахідника підхопила і польська преса. Віконна шиба з бороїду була прозорою, але не розбивалася і не тріскала як скло. Шматок бороїду, який тримали над вогнем, не горів, а шипів і крутився. У той час як целулоїд, наближений до вогню вибухав полум’ям, яке не можна було загасити. Незамінним він став і для кінематографії та фотографії. У 1911 р. Бенно Боржиковський заснував фірму в Англії «Boroid, Limited», яка займалася виготовленням кінематографічних матеріалів.
Крім того, Бенно Боржиковський працював над виготовленням штучного шовку. Йому вдалося напрацювати спосіб виокремлення з бороїду текстильного волокна та виготовляти штучний шовк, який від справжнього міг відрізнити лише фахівець. Він відкрив нові фірми на території США і Франції. Цікаво, що новий матеріал бороїд він так і не запатентовував, це було його таємницею, якою він поділився з двома своїми партнерами з Англії. Але Б. Боржиковському належить понад 20 запатентованих винаходів, пов’язаних з виготовленням волокна. Зароблені кошти Бенно Боржиковський вкладав у розвиток науки і техніки.
Помер винахідник у 1947 р. в Бельгії.
З історією міста Броди пов’язано багато цікавих історій та доль визначних людей. Про деякі факти ми знаємо, інше – закрито щільною завісою невідомого, а багато чого ніколи не буде звідано. Історія з польським винахідником Бенно Боржиковським – це ще одна невідома сторінка з минулого нашого міста, яка ставить чимало нових запитань, як, наприклад, де знаходилася ця ткацька фабрика, як довго вона працювала, яку продукцію виготовляла та ін. Загалом індустріальна історія Бродів потребує окремих досліджень, які можуть бути не лише цікавими, але й корисними в наш час.
Джерела
- https://patents.google.com/ – Пошук: Benno Borzykowski
- Pancerz Szczepanika // «Glos Narodu» ilustrowany. Dodatek bezpłatny do «Głosu Narodu» z dnia 7 grudnia 1901 roku. №12. – S.12-13.
- Polscy wynalazcy #04: Benno Borzykowski – niepalna klisza filmowa [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=WtXKDKI5GCo
- Wynalazek polaka //Praca czyli porządek chrześciański pomiędzy ludźmi. – Bytom, 1910. – 16 Sierpnia. – № 33. – Rok XX. – S. 4-6.
Підготував Василь Стрільчук
