Брідщина

Отець Йосип Застирець (1873-1943)

15 серпня виповнилося 150 років від дня народження отця Йосипа Застирця.  Народився він у 1873 році на хуторі Романці, поблизу с. Конюшків. Священник УГКЦ, письменник, краєзнавець, філософ, громадський та освітній діяч на теренах Галичини.

Його нащадки походили із литовсько-української родини Патрицьких, які були політично переслідуваними, тому один із його предків Грицько Патрицький поселився над річкою Стир та обрав собі прізвище Застирець. За переказами старожилів, Конецпольський чи Потоцький (точно не відомо) хотів дати кращу землю Грицьку, але він сказав: «Грицева воля остати над Стиром». Саме з предком о. Йосипа пов’язують історію заснування села Грицеволя на поч. ХVІІІ ст. Його син Ілля переселився на хутір Романці, де закріпився та провадив свою господарку.

Зокрема, серед спогадів є інформація про те, що родина Застирців мала у власності млин. Саме від Застирцевого млина отримала назву річка Застир, яка протікала повз нього. Дід Йосипа Василь мав богословську освіту, але не був висвячений на священника. На хуторі Романці він мав 115 моргів поля та лісу. Є ще одна історія пов’язана з млином Застирців. Місцеві пани вирішили позбавити їх млина й неодноразово велися збройні напади проти родини. Один із них трапився коли Йосипу було 7 років. Цей випадок настільки запам’ятався малому хлопчині, що він описав його у своїй поемі «Млин», використавши псевдонім Патрицький. Також серед дитячих спогадів яскраво закарбувалися розповіді селян про козацькі могили в с. Шнирів, запам’ятав пісню про Бондарівну тощо.

Великий вплив на формування світогляду Йосипа Застирця мала сім’я, яка була національно свідомою та користувалася неабиякою повагою серед місцевих селян. Він здобув початкову освіту в Бродівській гімназії. Саме в гімназії у нього відкрили дар до написання літературних творів. Після гімназії Й. Застирець вступив до богословської академії у Львові. Згодом висвятився на священника та мав парафії у Конюшкові, Берлині та Бережанах. У м. Бережани о. Йосип почав викладати у гімназії, де активно залучав українських дітей до здобуття освіти. Також за власний кошт оплачував навчання бідних дітей з Бродівського повіту. Зрозумівши важливість подальшого навчання він вступив до Львівського університету на філософський факультет, де слухав лекції з історії Михайла Грушевського.

Навчаючись в університеті у нього виникла ідея збудувати пам’ятник Маркіяну Шашкевичу на Білій горі в Підлиссі та перенести туди його тіло. Також на честь 100-ліття з дня народження М. Шашкевича перевидав альманах «Русалка Дністровая». Це видання «Русалки Дністрової» з дарчим автографом Й. Застирця та датою 10 березня 1910 р. зберігається у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника.

На початку Першої світової Застирця заарештувала російська окупаційна влада та ув’язнила у Бродах. З 1915 по 1917 рр. перебував у Відні, де став засновником і керівником української учительської семінарії. Поруч з цим займався науковою та громадською роботою. У 1915 р. Йосип Застирець захистив докторську дисертацію у Віденському університеті з філософії (праця «Beiträge zur Geschichte des Krimkriegs»). 26 листопада 1915 р. ним було висунуто кандидатуру «великого Провідника свого народу, міжнародного генія», «справді найвизначнішого письменника сучасної Європи» Івана Франка на здобуття нобелівської премії з літератури, акцентуючи увагу на політичних заслугах І. Франка.

Після повернення до Львова у листопаді 1917 р. о. Йосип Застирець поновив викладання історії, німецької мови та літератури у Львівській академічній гімназії, де працював до виходу на пенсію в листопаді 1929 року. Був головою читальні товариства «Просвіта» та гуртка «Рідна школа» у Львові. У період 1918-1919 рр. активний учасник листопадового чину в Галичині. З великим болем переживав поразку національно-визвольних змагань, але не здався та продовжив свою меценатську та видавничу діяльність. Добився дозволу на видання українського часопису «Рада», який був надрукований 31 серпня 1919 р. у Ставропігійській друкарні в Львові. Але не зважаючи на дозвіл, наклад журналу неодноразово було конфісковано, а Застирцю погрожували переведенням на периферію.

З ініціативи о. Йосипа Застирця було збудовано ряд пам’яток: на горі Могила біля Накваші було поставлено пам’ятник св. Володимиру з надписом: «Народе! З могил встане воля, всміхнеться доля. Дай це Боже!»; збудовано церкву в Тетильківцях; встановлено пам’ятні знаки в Звиженю та Шишківцях. Займався активно видавничою діяльністю, за його підготовки було видано збірку декількох тисяч народних пісень та написав свій «Спомин» про події 1918-1919 років тощо.

Останні роки життя хворів, мав інсульт та був паралізований. Помер Йосиф Застирець на 69 році життя 15 січня 1943 р. у м. Львові. На похоронах у катедрі святого Юра митрополит Йосиф Сліпий виголосив проповідь. Похований на Личаківському кладовищі.

Підготувала Стефанія Морозюк, 

науковий співробітник Комунальної установи

“Бродівський історико-краєзнавчий музей” Бродівської міської ради

 

 

 

Серпень 15, 2023 in Брідщина, Музей

Пам’ятний експонат з місць боїв української дивізії «Галичина» в Австрії

Цими днями Бродівський історико-краєзнавчий музей отримав пам’ятний експонат – капсулу із землею з місця пам’ятника в м. Бад-Гляйхенберг, де воювала Перша Українська Дивізія Української Національної Армії, утримуючи фронт проти радянської армії в квітні-травні 1945 р. Запеклі бої відбувалися за місцевий замок, який тоді було повністю знищено. Завдяки українським воякам містечко Бад-Глайхенберг не потрапило в радянську зону окупації Австрії з усіма її наслідками. На місцевому цвинтарі встановлено пам’ятник українським воякам 1-ї Української дивізії УНА.

Дарунок разом із супровідними світлинами пам’ятника, місць боїв української дивізії, а також зі святкування 80-ї річниці створення дивізії в Австрії передав пластун-сеньйор Тарас Піняжко, ініціатор проекту «Врятуй могилу Героя». Він є родичом капелана дивізії о. Михайла Левенця (його бабця Надія Корчак з м. Броди була троюрідною сестрою відомого брідщанина). Висловлюємо пану Тарасу щиру подяку! Також дякуємо п. Тарасу Компаніченку за допомогу в тому, що дарунок потрапив до нашого музею. Подібні капсули отримали Національний військово-історичний музей України у м. Києві, Тернопільський обласний краєзнавчий музей, Івано-Франківський обласний музей визвольної боротьби ім. Ст. Бандери та Музей історії міста Коломиї.  Окрема подяка душпастирю українців у Штирії отцю Богдану Карпляку, який відвідав могили дивізійників та відправив панахиду.

Символічним є те, що подарунок надійшов саме в дні 79-их роковин бою під Бродами дивізії «Галичина», коли в роки ІІ світової війни, в ході так званої Львівсько-Сандомирської наступальної операції радянської армії в околицях міста Броди 13-22 липня 1944 р. в кровопролитних боях на боці німецької армії більшовицькому наступу протистояла дивізія 14-та гренадерська дивізія Ваффен-СС «Галичина», укомплектована переважно з українців. Дивізія разом з 13 корпусом німецької армії потрапила в оточення, з якого вдалося вирватися близько 1 тис. українських вояків, ще до 3 тис. вояків залишилося на теренах Брідщини і Золочівщини, де влилися в лави УПА та продовжили боротьбу з більшовицьким режимом. В боях під Бродами загинуло багато українських патріотів, серед яких і колишні учасники Перших визвольних змагань. Пізніше, після доукомплектування з підрозділів, що не потрапили в оточення, вояків, які перебували у вишкільних таборах, прилученням інших підрозділів, військове формування було відновлено. Дивізія брала участь у боях в Словаччині, Югославії, Австрії. 19 квітня 1945 р. ця військова формація отримала новий статус і назву: Перша Українська Дивізія Української Національної Армії. А 25 квітня вояки дивізії склали присягу на вірність Україні. Під час завершення Другої світової війни основна частина дивізії потрапила в англійську зону окупації. Впродовж 1945-1947 рр. українські вояки перебували у таборах інтернованих в Італії. У травні-червні 1947 р. їх перевезено до Великобританії, а наприкінці 1948 р. – звільнено. Колишні вояки української дивізії роз’їхалися по різних куточках світу, створили комбатантські організації, підтримували українські інституції та боротьбу за звільнення України на міжнародній арені.

 

Підготував Василь Стрільчук

Липень 19, 2023 in Брідщина, Музей Коментарі (0)

Емігранти з Брідщини – жертви корабельної трощі 1903 року

Історія еміграції з теренів Брідщини на сьогодні є маловивченою темою. Навіть незважаючи на те, що наш край мав ще порівняно недавно (яких років 20-30 років тому) добре налагоджені зв’язки з діаспорою (в основному емігрантами «третьої хвилі» – після ІІ світової війни). Результатом цього був проведений у Бродах наприкінці липня 1993 року ІІІ-ій Всесвітній з’їзд брідщан, видано другу книгу історико-краєзнавчого збірника «Броди і Брідщина» та багато іншого. Проте цілісного підходу до вивчення цієї проблеми поки що не напрацьовано. Не знаємо також, хто були ті перші емігранти із нашого краю і в які краї вони мандрували. Окремого розгляду потребує тема еміграції єврейського населення, яке з Бродів і через Броди (втікачі з Російської імперії) мігрувало на Захід, про що є деякі публікації. Подальшого вивчення потребують питання більшовицьких депортацій українців та польських мешканців краю, вплив Другої світової війни та радянізації Брідщини на еміграційні процеси.

У цій замітці зупинимося на одному з епізодів еміграційної хвилі кінця XIX – початку ХХ століття, коли відбувався масовий виїзд жителів Галичини, Буковини і Закарпаття до Північної Америки (США і Канади). Ця так звана трансатлантична еміграція була зумовлена передусім економічними причинами (низький життєвий рівень через перенаселення краю, обмежені можливості для заробітків, бідні та неродючі землі, низький рівень розвитку економіки в регіоні та ін.). У цей час мала місце як незворотна трудова (на постійне місце проживання), так і сезонна заробітчанська еміграція. Тоді працювало чимало різних еміграційних агенцій (синдикатів), які мали своїх агентів у різних містах, в тому числі Австро-Угорщини, та вербували заробітчан на роботи, а їхні сім’ї на постійне переселення. Як правило, спочатку виїжджав на заробітки голова сім’ї, а згодом, попрацювавши деякий час за океаном, заробивши певний капітал, повертався додому та забирав свою сім’ю, а інколи «перетягував» за океан своїх родичів чи сусідів. Так в далекій Канаді чи Сполучених Штатах Америки поступово виникали українські поселення. Наочним прикладом такого є містечко Мирнам у провінції Альберта (Канада), засноване жителями с. Білявці на Брідщині, про що у своїх спогадах писав о. Ісидор Нагаєвський.

Однак не всім емігрантам і заробітчанам усміхалася доля, було чимало і трагічних випадків. Один з них стався 120 років тому, і про нього писали в багатьох європейських газетах. 26 травня 1903 року при виході з порту Антверпена на річці Шельда пасажирсько-вантажне судно «Хаддерсфілд», яке належало англійській Великій центральній залізниці, зіткнулося з норвезьким пароплавом «Уто». Внаслідок аварії корабель «Хаддерсфілд» затонув разом із 22 пасажирами – вихідцями з Галичини й Буковини. Команда, яка складалася з 17 осіб, була врятована судном «Ретфорд», яке належало цій же англійській компанії. Серед загиблих пасажирів, які, як з’ясувалося, вирушали до Канади, були і вихідці з Брідщини. Тогочасна преса називає декілька імен та прізвищ наших земляків, зокрема: Ян Богомович, 24 роки, та Людвик Свірський, 26 років, – обоє з Гутиська Брідського; Ян (Іван) Карплюк, 39 років, Альфонсина Карплюк, 29 років, Антоніна Карплюк, 3 роки, усі з Голубиці; Станіслав Стжелєцький, 30 років, Марія Стжелєцька, 29 років, Павло Попович, 40 років, усі троє з с. Волохи біля Поникви Великої Брідського повіту (нині село Підгір’я). Так трагічно закінчилися сподівання і надії цих людей, які прагнули покращити свій матеріальний стан, змінити своє життя на краще. Однак цей та інші нещасні випадки не припиняли потік емігрантів з Брідщини та й загалом з усієї Галичини у пошуках кращої долі. Як подає «Gazeta Lwowska» за березень 1912 р., з метою працевлаштування (на роботу) тільки з Брідського повіту через м. Львів виїхало до Прусії  688 осіб, а до Америки – 102 людини. Чи повернулися усі ці люди згодом на Батьківщину – невідомо. Скільки таких осіб було за весь 1912 рік, за попередні роки, чи за наступні 1913-1914 рр. – теж невідомо.

Підготував Василь Стрільчук

Травень 28, 2023 in Брідщина Коментарі (0)

XІV науково-краєзнавча конференція «Брідщина – край на межі Галичини й Волині»

Комунальна установа 

«Бродівський історико-краєзнавчий музей» 

Бродівської міської ради

запрошує взяти участь у XІV науково-краєзнавчій конференції

«Брідщина – край на межі Галичини й Волині»

(26 травня 2023 року)

Історична Брідщина – край, розташований на межі Галичини, Волині. Ця особливість позначилась на його історичному розвитку, культурі, традиціях, характері місцевого населення.

Конференція покликана представити нові наукові дослідження з історії міст і сіл Брідщини. Передбачається також висвітлення питань історії, культури та природознавства Галицько-Волинського пограниччя.

 Пропонується наступна тематика досліджень

  1. Музейна справа на Брідщині.

а) історія Бродівського історико-краєзнавчого музею;

б) музейні колекції, збірки, окремі предмети;

в) діячі музейної справи.

  1. Історія та краєзнавство.

а) археологічні дослідження;

б) суспільно-політичне та економічне життя краю;

в) видатні особистості;

г) культура (історичні пам’ятки, етнографія та фольклор Брідщини);

ґ) географія та природа краю.

  1. Воєнна історія. Національно-визвольні змагання на теренах краю. Брідщани – герої визвольної війни.
  2. Джерелознавство, історіографія.

За матеріалами конференції планується видання наукового збірника. Статті та розвідки до збірника приймаються до 15 березня 2023 р.

 

Вимоги до матеріалів

  • Обсяг роботи 6-8 сторінок тексту (Текст у форматі RTF, шрифт Times New Roman, 12 кегль, міжрядковий інтервал 1,5. Поля: зліва – 2,5 см, справа – 2 см, зверху – 2 см, знизу – 2 см. Оформлення списку літератури та джерел (відповідно до ДСТУ 8302:2015) – 12 кегль, інтервал – 1).
  • Посилання на джерела та літературу в тексті у квадратних дужках: [1, с.12], відповідно до списку використаних джерел та літератури (Джерела та література), що розміщується за абеткою наприкінці тексту.
  • До тексту можна додати не більше 5 ілюстрацій у форматі JPEG, TIF (не менше 300 dpi) з підписами до них.
  • Роботи подаються в електронному вигляді на електронну адресу музею bikm@ukr.net.
  • Необхідно подати відомості про автора: ім’я та прізвище автора; науковий ступінь, вчене звання, посада, місце роботи, контактні дані для зворотного зв’язку (телефон, емейл).
  • Матеріали, які не відповідають зазначеним вимогам або раніше публікувалися чи були отримані після зазначеного терміну, до збірника не увійдуть.
  • Редколегія залишає за собою право відбирати та редагувати надіслані матеріали.

 

За довідками звертатись:

Комунальна установа «Бродівський історико-краєзнавчий музей» Бродівської міської ради,

майдан Свободи, 5, м. Броди, Золочівський район, Львівська область, 80600

Тел. +38 (03266) 4-21-13

E-mail: bikm@ukr.net

https://www.facebook.com/bikmuseum

 

 

Оргкомітет

Січень 21, 2023 in Брідщина, Місто, Музей Коментарі (0)

Краєзнавчий календар Брідщини 2023 року

На початку року пригадаємо деякі події, що відбувалися в минулому на теренах нашого краю. Для цього скористаємося календарем історичних і пам’ятних дат. Не всі зі згаданих нижче подій є рівнозначними і важливими. Однак цей помісячний календар (з кроком 5 років) допомагає нам краще й повніше зрозуміти історію рідного краю, пригадати відомих людей і задуматися над тим, що відбувалося тут в минулому і які наслідки мало для сьогодення.

Січень

2 січня минуло 95 років від дня народження кандидата фізико-математичних наук, краєзнавця Лева Савчина (1928-2006), який народився на х. Липник с. Ражнів на Брідщині. До його опублікованих краєзнавчих розвідок належать: «З історії села Ражнева», «Перші не були кращими», «Мазепа в Бродах», «Вони творили на Брідщині», «Брідщина на старих географічних картах», «Повстанські криївки», «Броди – пограниччя Волинського князівства в ХІ – на початку XII ст.», «Бродівський відрізок торговельного шляху з України у Європейські країни (XVII-XIX ст.)», «Вони виборювали нашу незалежність: повстанці з с. Ражнева полеглі в 1939–1952 рр.» та ін.

11 січня – 385 років тому, в далекому 1638 р., великий коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Конєцпольський (1591-1646), власник м. Броди, видав грамоту, якою взяв під опіку трьох вірменських купців та доручив їм завербувати до міста купців та ремісників, які будуть користуватися правами і свободами, наданими мешканцям Бродів. Ця дата формально вважається початком історії вірменської громади у м. Броди, пам’ять про яку до сьогодні береже одна з центральних вулиць міста – вул. Вірменська.

29 січня –  95 років тому в с. Голосковичі народився Євген Дацюк (1928-2005) – громадський діяч, політв’язень, письменник і поет, краєзнавець Брідщини.

30 січня 1938 р. (85 років тому) у приміщенні Українського кооперативного банку  в Бродах, за адресою вул. Церковна, 4 (нині – вул. Церковна,10), стараннями учасників повітового гуртка «Рідної школи» було відкрито «Велику Виставу Української Преси». Метою заходу була популяризація українських часописів серед громадськості повіту.

125 років тому (у січні 1898 р.) у бродівській книгарні Фелікса Веста, що на вулиці Золотій, у продажу з’явилися перші поштові листівки із видами Бродів.

Лютий

2 лютого – 160 років від дня народження о.Тимофія Бордуляка (1863 – 1936) – священника, педагога, громадського діяча та відомого українського письменника, уродженця села Бордуляки.

5 лютого – 435 років (1588 р.) від часу, коли Бродівський замок вперше згадується в давніх документах – актових книгах міста Любича-Броди.

115 років тому великі снігопади, що розпочалися у четвер 6 лютого 1908 р. спричинили так звану «снігову катастрофу». Одним із її наслідків стало припинення на 1 день (10 лютого 1908 р.) руху потягів зі Львова до Красного та Бродів і далі до Радивилова.

13 лютого 1673 р. (350 років тому) райці (члени виборної ради магістрату) м. Броди постановили, щоб жоден із старців, що перебував у місті, не тримав при собі каліку чи темного (незрячого), які б для нього просили милостиню. Кожен мав просити персонально для себе. В іншому ж випадку мав покинути Броди й свої добра.

25 лютого 1948 р. (75 років тому) у під час двогодинного бою з військами МДБ у передмісті Бродів Шваби загинули член Бродівського районного проводу ОУН Іван Іжевський – «Зубрицький», керівник Заболотцівського районного проводу ОУН Павло Романишин – «Крук» та референт пропаганди Заболотцівського районного проводу ОУН Антон Вавричук – «Явір».

Березень

1-2 березня 1878 р. (145 років назад) у нашому місті проведено «телефонічний експеримент» – першу спробу телефонного зв’язку між Львовом і Бродами. Дослід відбувся в приміщенні бродівського телеграфу, який знаходився на вулиці Золотій.

3 березня, 345 років тому (1678 р.), власник Бродів Станіслав Конєцпольський (після 1643-1682) виділив домініканському ордену на південній стороні бродівського Ринку місце для спорудження костелу Святого Станіслава і кам’яницю шотландського купця Найлянда для заснування монастиря. Кляштор діяв у Бродах близько ста років, а сама будівля проіснувала до Другої світової війни.

Квітень

19 квітня – 130 років тому (1893 р.) рішенням магістрату Бродів вулицю Лешнівську (сучасну Івана Франка) було названо іменем доктора Ґольдгабера в пам’ять про його благородний вчинок. Будучи бурмистром Бродів і лікарем за фахом, Пауль Ґольдгабер прийшов на допомогу людям, котрі хворіли на висипний тиф. Під час консиліуму, заразившись від хворого, лікар важко занедужав і через деякий час помер.

28 квітня минає 80  років від часу створення 14-ої гренадерської дивізії зброї СС «Галичина» (1943 р.), яка в липні 1944 р. брала участь у боях з радянською армією під Бродами. До цієї військової формації входили українці, переважно вихідці з Галичини, багато з яких полягло в боях на теренах сучасного Золочівського району. Дивізійники, які пережили воєнні лихоліття та емігрували в різні країни, продовжували боротьбу за українську державу в нових умовах та іншими засобами, поширюючи правду про Україну, її історію, культуру.

Травень

15 травня минає 175 років від часу скасування панщини в Королівстві Галичини та Володимирії (1848 р.). З цією подією пов’язано чимало пам’яток – фігур на честь скасування панщини у нас на Брідщині. Такі пам’ятки споруджувалися в рік скасування чи на наступний рік, а також в ювілейні річниці цієї важливої для селян краю події.

Червень

2 червня – 100 років тому (1923 р.)  у церкві Святого Миколая с. Смільне біля Бродів відбулось вінчання  старшини УСС та УГА, відомого українського видавця і редактора, засновника видавничого концерну «Українська преса» Івана Тиктора з жителькою цього села Марією Хом’як.

21 червня минає 115 років як у с. Полівці Чортківського повіту (тепер Чортківський район Тернопільської області) народився о. Ісидор Нагаєвський (1908-1989) – священник УГКЦ, капелан дивізії «Галичина», історик, громадський діяч. Він деякий час (1935-1943 рр.) був парохом сіл Берлин, Білявці і Бовдури та залишив цікаві спогади про наш край.

25 червня – 150 років тому (1873 р.)  у с. Глушин на Брідщині народився Андрій Гаєк (1873 – 1946) – український оперний співак (ліричний тенор), громадський та культурний діяч.

Липень

1 липня – 125 років від дня народження Ярослава Герасимовича (1898-1971) – вояка УСС, УГА, армії УНР, повстанських загонів Якубенка, Волинця, учасника І-го Конгресу Українських Націоналістів, секретаря ОУН в Чехословаччині. Діяч народився у сім’ї священника та відомого громадського діяча о. Миколи Герасимовича в с. Білявці Брідського повіту.

4 липня 1948 р. (75 років тому) у с. Конюшків Бродівського району в бою з відділом МДБ загинули повстанці Іван Мазурок – «Балаку» (із с. Конюшків) та Ілля Куючка – «Буйний» (с. Берлин).

23-28 липня – 30 років від часу проведення у Бродах ІІІ Всесвітнього з’їзду брідщан – події, яка відіграла важливе значення у піднесенні національно-культурного життя краю.

18 липня – минає 70 років (1953 р.) від часу загибелі керівника Підкамінського районного проводу ОУН Миколи Рудого – «Джмеля», який потрапив у засідку облавників у с. Попівці.

25 липня – 30 років тому (1993 р.) було відкрито пам’ятник Тарасу Шевченку на площі Ринок у Бродах. Автори пам’ятника: скульптор Б.Романець, архітектор О.Ярема.

Серпень

15 серпня минає 150 років  від дня народження о. Йосипа Застирця (1873-1943) – священника УГКЦ, доктора філософії, письменника, педагога, громадського діяча, який народився на х. Романці с. Конюшків. У листопаді 1915 р. о. Йосип Застирець представив Івана Франка на здобуття Нобелівської премії.

Вересень

4 вересня – 320 років тому (1703 р.) власник Бродів Якуб Собєський віддав місто і замок в оренду Гаврилу Виговському (очевидно, сину молодшого брата гетьмана Івана Виговського – Костянтина).

4 вересня – 140 років тому (1883 р.) розпочалось навчання у новозбудованій будівлі Цісарсько-королівської вищої реальної гімназії ім. архикнязя Рудольфа. Автором проекту споруди був львівський архітектор Адольф Мінасевич (1846-1894).

Жовтень

3 жовтня 1648 р. (375 років тому) в ході Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького козацькі війська підійшли під Броди, зайняли місто та два з половиною місяці тримали в облозі Бродівський замок. Участь в облозі брали два козацьких полки: брацлавський під командуванням Данила Нечая та уманський – Степана Байбузи.

6 жовтня 1908 р. близько 11 години ночі мешканці Бродів відчули сильний землетрус.

14 жовтня минає 90 років від дня народження Ярослава Дутчака (1933-1988) – українського фізика, доктора фізико-математичних наук, професора, автора близько 400 наукових праць. Діяч був родом  із с. Гаї Смоленські.

Листопад

12 листопада  минає 115 років (1908 р.) з часу урочистого освячення новозбудованого приміщення бурси ім. Юзефа Коженьовського (нині це будівля, де знаходиться пологове відділення Бродівської міської лікарні).

17 листопада 1928 р. (95 років) було зареєстровано філію товариства «Союз українських купців» у Бродах. Тривалий час організацію очолював відомий підприємець, меценат Гриць Швалюк (1891-1941?).

У листопаді відзначатимемо 105-ту річницю від часу проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Першим повітовим комісаром Брідщини став Северин Левицький, а військовим комендантом повіту був надпоручник Української Національної Ради Думін.

Також у листопаді минає 30 років (1993 р.) від часу відкриття пам’ятника Жертвам більшовицьких репресій на майдані Свободи. Скульптор пам’ятника Б.Романець, архітектор І.Тимчишин.

Грудень

1 грудня минає 80 років від часу загибелі підрайонного провідника ОУН «Флюса» – Володимира Гринаха, уродженця Гаїв Дуб’євських. В пам’ять про трагічну загибель повстанця народ склав пісню «Ой там, в лісі, над гаями сова закричала».

Ще один історичний ювілей може відзначатися у цьому році, хоча точної дати (дня і місяця) поки не встановлено. Це 175 річчя діяльності книгарні, яка відома багатьом як книгарня Фелікса Веста у Бродах. Однак вона не завжди так називалася і спочатку з’явилася не в Бродах, а в Самборі у 1848 р. Її власником був книгар Ян Розенгайм, який у 1863 р. заклав філію у Бродах (160 років тому), а через деякий час продав свій заклад у Самборі й повністю перебрався у Броди. З ним приїхав практикант – Фелікс Вест, який згодом став зятем Розенгайма і перейняв його справу та провадив до 1939 р.

Наведений «Краєзнавчий календар» є далеко неповним і періодично уточнюється, коригується і доповнюється новими датами та подіями.

Підготував Василь Стрільчук

Січень 12, 2023 in Брідщина, Місто Коментарі (0)