Творча палітра «Школи різьбярства» рідному місту

З нагоди Дня Конституції України керівник «Школи різьбярства», що діє при Бродівському педагогічному коледжі імені Маркіяна Шашкевича, Ігор Ошурко подарував декілька знакових виробів учнів цього мистецького осередку та її керівника у фонди Бродівського історико-краєзнавчого музею.  Символічним є те, що саме цього року виповнюється 35 років «Школи різьбярства», заснованої і провадженої Ігорем Степановичем, а також 25 років першого випуску групи студентів, керівником якої він був.

«Школа різьбярства» за час свого існування вже стала певним символом міста Броди і громади, вироби її учнів експонувалися у різних куточках України і за кордоном. Подаровані предмети, розміщені на виставці, в майбутньому стануть окремим розділом музейної експозиції та презентуватимуть народні ремесла нашого краю для гостей міста і громади.

Сьогодні випускники Бродівського педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича, який діє у місті Броди вже 77 років, захищають наші права і свободи на освітньому, науковому, культурному, трудовому та військовому фронтах. А коледж очікує на поповнення вступниками, майбутніми талановитими педагогами.

Токсичне сусідство, або Одіссея Петра Рип’янського з Гаїв Дітковецьких

Брідщина з кінця XVIII ст. і до 1918 р. була прикордонням Австрійської (з 1867 р. Австро-Угорської) та Російської імперій. На ці часові рамки припадає не лише дія привілею вільного торгового міста Броди (1779-1880), про що написано вже чимало статей, розвідок і навіть ґрунтовних досліджень. Це є також період «тіснішого знайомства» мешканців нашого краю з Російською імперією, її законами, порядками (в тому числі й негласними), підданими, бюрократичним апаратом та іншим. Прикордонне розташування дуже сильно впливало на соціально-економічне та політичне життя краю, його мешканців. Ось одна з багатьох історій, які траплялися колись в нашому краї – на давньому австро-російському пограниччі. Ця бувальщина могла б бути основою для сюжету одного з творів нашого земляка Йозефа Рота (1894-1939), який дуже любив описувати це прикордоння та різні події, що тут відбувалися.

Пригода трапилася влітку 1903 року з мешканцем недалекого від Бродів села Гаї Дітковецькі, що знаходилося при самому австро-російському кордоні, Петром Рип’янським. Він був власником мисливської рушниці, яку хотів продати. Як покупець зголосився до нього його кум Андрій Бохенек з Гаїв Лев’ятинських, розташованих по іншу сторону кордону, на російській території. Бохенек запропонував продавцю два рублі за рушницю, на що той згодився. Рип’янський мав отримати гроші через тиждень, тоді й рушниця мала перейти у власність покупця. Під час угоди був присутній російський солдат Саніков, який уважно слідкував за перебігом процесу купівлі-продажу. Через тиждень російський солдат, втаємничений у цю справу, прибув до Рип’янського, ніби від Бохенека, і сказав, щоб той взяв рушницю і приніс покупцеві, за що одразу мав би отримати гроші. Не підозрюючи нічого поганого, Рип’янський послухав об’їжджчика (так називали російських прикордонників, від «об’їжджчик» – той, хто об’їжджає певну територію, ділянку, охороняє її) і в його товаристві відправився до місця, від якого до пограничного стовпа віддаляло їх кроків чотири.  В цій хвилі Саніков зняв з плечей карабін і завдав Рип’янському кілька сильних ударів, що той аж упав на землю, забризканий кров’ю. За допомогою інших солдатів, які прибігли йому на допомогу, Саніков переніс його на російську сторону. Там один із російських прикордонників всівся Рип’янському на груди, інший зараз же скочив у жито і приніс звідти сховану пляшку горілки, яку поклав біля селянина. Таким чином вони мали намір сфабрикувати затримання селянина за контрабанду горілки з Австрії до Росії. Тим часом Рип’янський, прийшовши трохи до тями, побачивши, до чого йде справа, зібравшись зі силами, скинув з себе солдата Андрєєва-Юдкіна, який сидів на грудях, і утік від своїх мучителів та перебіг на австрійську сторону. Але росіяни повторно схопили свою жертву, незважаючи на те, що вдруге порушили кордон і викрали громадянина іншої держави. Численними ударами прикордонники позбавили притомності селянина й перенесли його до «Веселого посту», де перебували російські офіцери. Цей пункт пропуску був розташований неподалік Гаїв Лев’ятинських. Пролежавши на землі всю ніч, Петро Рип’янський зранку прийшов до тями і набрався трохи сил, щоб у супроводі патруля з кількох об’їжджчиків зміг приплентатися до Радивилова. Тут слідчий суддя заявив йому, що він є обвинувачений у контрабанді й через те його відправляють в тюрму до Кременця. Даремно просив житель с. Гаї Дітковецькі про помилування, посилаючись на втрату сил, спричинену нелюдськими побоями. Марно він покликався на висновок лікаря, який обстежував його стан. Наказали йти і поволокли його далі. Після п’яти місяців слідчої тюрми в Кременці Рип’янського було доставлено до Луцька, де він постав перед військовим судом, який виніс вирок – півтора року ув’язнення. З того часу для нещасного в’язня розпочалася нова одіссея. З луцької тюрми його потягом перевезли у Радивилів, звідти до Дубна, а далі до Рівного, Одеси, Миколаєва. Через три місяці Рип’янського доставили до Москви, а після кількох днів перевезли до Володимира-Волинського, де його нарешті звільнили. Як зазначали в тогочасній пресі, «Ці поневіряння бідного селянина по різних в’язницях – це загадка, над розв’язанням якої ломлять голову навіть російські чиновники. Можливо, вважали, що жертві набридне життя і він сам собі його вкоротить».

Звільнений Петро Рип’янський вирішив добитися справедливості й подати скаргу на Санікова, Юдкіна та їхніх поплічників. Однак, як написав журналіст, котрий висвітлив (зі слів потерпілого) ці поневіряння селянина з Гаїв Дітковецьких, «здається, що його лист, як то зазвичай відбувається в подібних випадках, скерують на Бердичів*».

 

* Фразеологізм «писати на Бердичів» використовується у випадку, коли листи не доходять до адресатів, тобто «писати в нікуди», «не отримати відповіді».

 

Підготував Василь Стрільчук

На фото російський прикордонний пост неподалік с. Клекотів на Брідщині, 1904 р.

 

Збір матеріалів до ХІІІ-го науково-краєзнавчого збірника «Брідщина – край на межі Галичини й Волині»

Комунальна установа

«Бродівський історико-краєзнавчий музей»

Бродівської міської ради

інформує, що продовжується збір матеріали до ХІІІ випуску науково-краєзнавчого збірника

«Брідщина – край на межі Галичини й Волині»

Історична Брідщина – край, розташований на межі Галичини, Волині. Ця особливість позначилась на його історичному розвитку, культурі, традиціях, характері місцевого населення.

Збірник представляє нові наукові дослідження з історії міст і сіл Брідщини. Передбачається також висвітлення питань історії, культури та природознавства Галицько-Волинського пограниччя.

 Пропонується наступна тематика досліджень

  1. Музейна справа на Брідщині.

а) історія Бродівського історико-краєзнавчого музею;

б) музейні колекції, збірки, окремі предмети;

в) діячі музейної справи.

  1. Історія та краєзнавство.

а) археологічні дослідження;

б) суспільно-політичне та економічне життя краю;

в) видатні особистості;

г) культура (історичні пам’ятки, етнографія та фольклор Брідщини);

ґ) географія та природа краю.

  1. Воєнна історія. Національно-визвольні змагання на теренах краю. Брідщани – Герої Визвольної війни.
  2. Джерелознавство, історіографія.

Статті та розвідки до збірника приймаються до 1 вересня 2022 р.

 

Вимоги до матеріалів

  • Обсяг роботи 6-8 сторінок тексту (Текст у форматі RTF, шрифт Times New Roman, 12 кегль, міжрядковий інтервал 1,5. Поля: зліва – 2,5 см, справа – 2 см, зверху – 2 см, знизу – 2 см. Оформлення списку літератури та джерел (відповідно до ДСТУ 8302:2015) – 12 кегль, інтервал – 1).
  • Посилання на джерела та літературу в тексті у квадратних дужках: [1, с.12], відповідно до списку використаних джерел та літератури (Джерела та література), що розміщується за абеткою наприкінці тексту.
  • Ілюстрації в електронному варіанті в форматі JPEG, TIF (не менше 300 dpi) з підписом до них.
  • Роботи подаються в електронному вигляді на електронну адресу музею bikm@ukr.net.
  • Необхідно подати відомості про автора: ім’я та прізвище автора; науковий ступінь, вчене звання, посада, місце роботи, контактні дані для зворотного зв’язку (телефон, емейл).
  • Матеріали, які не відповідають зазначеним вимогам або раніше публікувалися чи були отримані після зазначеного терміну, до збірника не увійдуть.
  • Редколегія залишає за собою право відбирати та редагувати надіслані матеріали.

 

За довідками звертатись:

Комунальна установа «Бродівський історико-краєзнавчий музей»

Бродівської міської ради,

майдан Свободи, 5, м. Броди, Львівська область, 80600

Тел. +38 (03266) 4-21-13

E-mail: bikm@ukr.net

https://www.facebook.com/bikmuseum

 

 

Редколегія збірника

Краєзнавчий календар Брідщини 2022 року

На початку року маємо добру нагоду заглянути до краєзнавчого календаря та ознайомитися з добіркою різноманітних «круглих» дат 2022 року.

Цьогоріч маємо декілька знакових ювілеїв. Серед них 80-річчя від часу створення Української Повстанської Армії (у Львівській області 2022 рік проголошено Роком УПА). Ювілейні дати  минають від дня народження відомих діячів нашого краю: Юліяна Чорнія (100-річчя), о. Адріяна Зафійовського (140 р.), Осипа Роздольського (150 р.), Юзефа Коженьовського (225 р.) та ін. 25 років святкуватиме відновлена Бродівська гімназія, яка нині носить ім’я Івана Труша.

Також у 2022 р. виповнюються 110-річні ювілеї відомих історичних будівель Бродів: старого корпусу Бродівського педколеджу ім. Маркіяна Шашкевича (колишнього повітового суду), Народного дому (давнього будинку польського товариства «Сокіл»), палацу графів Тишкевичів (нині адмінбудинку Бродівського держлісгоспу), пошти. 280 років минає з часу спорудження Великої Бродівської синагоги. 120 років тому (восени 1902 р.) в міському парку було встановлено годинниковий павільйон, відновлений на початку 2000-х років.

У поданому далі переліку наведено як і значніші події так і пересічні дати краєзнавчого характеру, які допомагають краще пізнати історію нашого краю.

Січень

2 січня минуло 125 років  (1897) від часу, коли на вулиці Стефанії (тогочасна назва сучасної вул. Золота) офіційно почало працювати газетне бюро. Його відкрив Бернард Шаррер. Там усі охочі могли здійснити підписку на крайові і зарубіжні (дозволені) часописи.

9 січня минуло 165 років від дня народження Юліяна Дуткевича (1857-1925) – греко-католицького священника, громадського діяча, публіциста, довголітнього пароха с. Дуб’є на Брідщині, ініціатора та засновника першого українського сільськогосподарського товариства «Сільський господар» (1898).

12 січня – 95 річниця початку створення молодіжного товариства «Луг», яке діяло до вересня 1939 р. Того дня 1927 р. група ініціативних людей у Бродах написала подання до Воєводства в Тернополі з повідомленням про намір заснувати Руханкове Товариство і Огневої сторожі «Луг», а також підписала статут організації. Серед членів засновників були колишні старшини армії УНР та УГА: Савицький Гриць, Павлюк Гриць, Вислоцький Олександр, Чубатий Володимир, Рудницький Володимир, Сірко, Степан Білинський та ін.

31 січня минає 100 років від дня народження відомого бріщанина Юліяна Чорнія (1922-2013) – хорунжого української дивізії «Галичина», члена ОУН, визначного діяча української діаспори, голови Американського комітету брідщан, члена редколегії книг «Броди і Брідщина», краєзнавця, доброчинця і мецената.

Лютий

15 – 21 лютого 85 років тому (1937) у с. Шнирів відбувався курс трикотарства, куховарства і домашньої господарки, в якому взяло участь 30 учасниць з різних сіл Брідщини. Захід було організовано місцевою читальнею «Просвіта» при підтримці Філії «Просвіти» у Бродах.

Березень

3 березня – 140 років від дня народження священника, катехита шкіл міста Броди, визначного громадського діяча Брідщини, діяча підпільної УГКЦ о.Адріян Зафійовський (1882-1973). Меморіальна дошка священнику розміщена на будівлі міської бібліотеки, де колись була жіноча школа.

5 березня минає 105 років від дня народження Галини Столяр (1917-1942) – української патріотки, учасниці «Пласту», «Просвіти», «Рідної школи», «Союзу Українок», студентського товариства «Смолоскип» та члена Організації Українських Націоналістів. В пам’ять про героїню, на будівлі колишньої плебанії у с. Суховоля, де мешкала її родина, встановлено меморіальну таблицю. Її ім’я носить Суховільська школа, а у Бродах є вулиця Галини Столяр.

6 березня виповнюється чверть століття символам Бродів. 6 березня 1997 р. рішенням Бродівської міської ради затверджено герб і прапор м. Броди.

19 березня – 225 років від дня народження Юзефа Коженьовського (1797–1869) – польського письменника, драматурга, педагога. Діяч народився на Старих Бродах, де сьогодні є названа вулиця його іменем. До Другої світової війни його ім’я носила сучасна вулиця Василя Стуса, а у міському парку стояв пам’ятник письменнику (скульптор А.Попель).

30 березня – 110 років тому (1912 р.) відбулося урочисте освячення новозбудованого приміщення повітового суду (нині старий корпус Бродівського педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича).

125 років тому (у березні 1897 р.) в одному з будинків на вулиці Коженьовського (нині вул. Василя Стуса) розмістилося новостворене українське касино (товариство клубного типу) «Руська Бесіда», до якого увійшли 33 представники руської (української) інтелігенції міста і повіту (духовенство, викладачі гімназії, державні службовці).

Квітень

3 квітня минає 110 років як у село Ясенів «прийшов» телефонний зв’язок (1912).

14 квітня – 110 років від дня народження о. Ярослава Сірка (1912-1979) – священника, активного громадського діяча Брідщини (а згодом української діаспори в США), редактора газети «Брідські вісті» (1936-1937). Уродженець Малих Фільварків.

22 квітня – 110 років тому (1912) у Бродах розпочала свою роботу філія Австро-Угорського банку, який розмістився на першому поверсі будинку на вул. Валовій.

Травень

6 травня – 280 років тому (1742) у Бродах сталася велика пожежа, яка завдала місту великих збитків. Внаслідок пожежі місто покинули вірмени.

23 травня – 155 років минає від часу великої пожежі Бродів (1867). Пожар, що виник о 6 годині після полудня, знищив 760 будинків, у яких мешкало 1000 родин (6436 осіб). 4 людини загинуло, рятуючи своє майно.

31 травня – 385 років з часу (1637) коли у Бродах стараннями великого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського (1591-1646), власника міста, було відкрито вищий навчальний заклад – «Академію Брідську», де викладачами працювали професори Краківського університету.

Червень

6 червня – 175 років від дня народження Олександра Барвінського (1847-1926) – українського громадсько-політичного діяча Галичини, історика, педагога, який тричі обирався послом до Галицького сейму від округу Броди (1894-1904).

10 червня минає 85 років (1937) з часу проведення у м. Броди «Свята Чорноморської фльоти», організованого членами товариства українських студентів «Смолоскип» у Бродах за участі хору «Боян». Захід був присвячений тематиці Чорного моря, його ролі й значенні для українців у різні історичні періоди.

Липень

1 липня – 90-та річниця з часу відкриття першого українського дитячого садка у Бродівському повіті (1932). Його було створено стараннями гуртка «Рідна школа» у Бродах і діяв він близько 2 місяців у приміщенні повітової бурси ім. Маркіяна Шашкевича. До садочка записалося 47 дітей. Вихователькою була Стефа Захарчуківна.

Серпень

5 серпня – 250 років тому (1772) в Броди увійшли австрійські війська. Місто стало прикордонним населеним пунктом Австрійської імперії.

15 серпня – 295 річниця (1727) коронації ікони Божої матері в Підкамені.

22 серпня – 340 років тому (1682) Броди перейшли у власність Собєських.

25 серпня – 130 років від дня народження Степана Тудора (С. Й. Олексюка) (1892-1941) – українського письменника-радянофіла, публіциста, філософа, політика. Діяч народився у с. Пониква.

У серпні минає 115 років (1907 р.) від часу одного із візитів Івана Франка у Броди.

Вересень

1 вересня – 25 років відродженій гімназії у Бродах, яка нині носить ім’я Івана Труша.

11 вересня – 100 річчя (1922) відновлення (після воєнних лихоліть 1914-1920 рр.) діяльності Бродівської філії товариства «Просвіта».

22-24 вересня – 110 років тому (1912 р.) у Бродах відбулися XXVII загальні збори членів Галицького лісового товариства, під час яких учасники відвідали ліси і промислові підприємства власників Бродів.

29 вересня – 150 років від дня народження українського фольклориста, етнографа, перекладача, випускника Брідської гімназії Осипа Роздольського (1872-1945) із с.Доброводи Збаразького повіту (тепер Збаразький район Тернопільської області).

Жовтень

14 жовтня – 80-та річниця створення УПА та 20 років з часу відкриття у м. Броди на вул. Золотій пам’ятника Петру Федуну-Полтаві (скульптор Богдан Романець, архітектор Ярослав Руцький).

18 жовтня – 110 років від дня народження видатного вченого хіміка, фармацевта, винахідника Миколи Туркевича (1912-1989), уродженця с. Пониква, випускника Бродівської гімназії.

21 жовтня – 75 річниця (1947 р.) сумнозвісної операції «Захід» – каральної акції радянської влади, спрямованої проти населення Західної України, яке підтримувало український національно-визвольний рух. В цей день розпочалися наймасовіші депортації населення в Сибір та Казахстан. Понад тисячу жителів Брідщини (тодішнього Бродівського, Підкамінського, Заболотцівського районів) були вивезені у віддалені райони тодішнього СРСР, багато з них ніколи не повернулися на рідну землю.

31 жовтня – 120 років тому (1902) ініціативна група української інтелігенції Брідщини на чолі з професором гімназії Василем Щуратом вирішила заснувати товариство «Русько-українська Повітова Бурса» і підписала статут. Це товариство опікувалося українською шкільною молоддю і його зусиллями згодом було збудовано приміщення, яке поклало основу сучасній Бродівській СЗОШ №2.

Листопад

4 листопада – 150 років від дня народження Якова-Броніслава Овчарського (1872-1942) – українського лікаря та мецената, одного з організаторів Львівського рятункового товариства, останнього особистого лікаря Івана Франка. Він народився у м. Броди, навчався у Бродівській гімназії.

21 листопада – 90 років тому (1932р.) було офіційно зареєстровано брідське Товариство українських студентів «Смолоскип», до складу якого входили такі відомі діячі національно-визвольних змагань краю як Степан Борщ, Микола Матвійчук, Олена(Галина) Столяр, Богдана Левицька, Михайло Левенець та ін.

25-27 листопада – 85 років тому (1937 р.) у м. Броди проходив з’їзд повітових лікарів Тернопільського воєводства, під час якого обговорювалися питання стану медичної опіки та гігієни у воєводстві, фінансові справи, співпраця між медичними закладами і установами та ін. Учасники заходу відвідали шпиталь, осередок здоров’я, насосну станцію та міську бійню.

Грудень

7 грудня – 130 років від дня народження Олени Степанів (1892 – 1963) – українського історика, географа, громадської та військової діячки. У роки Першої світової війни – хорунжа, командир стрілецької чоти в Легіоні Українських січових стрільців. Відзначена медаллю хоробрості (1914) та військовим хрестом Карла V (1918).  Життя її тісно пов’язане з с. Заболотці, де парохом був її батько. А на сільському цвинтарі в с.Заболотці збереглася могила брата Олени – Ананія Степаніва (1890-1919), сотника УГА, який загинув у бою з поляками в 1919 р. під м.Журавно.

Звичайно, що наведений перелік дат є далеко неповним і постійно доповнюється. Усіх охочих запрошую долучатися до написання історії рідного краю та подавати свої пропозиції до формування історичного календаря Брідщини. А більше інформації з історії краю можна почерпнути у Бродівському історико-краєзнавчому музеї.

 

Підготував Василь Стрільчук

Свято Листопадового Чину в Бродах: погляд в історію

Від часу відновлення Української держави свято Листопадового Чину щороку відзначається у Брідській громаді. У нашому місті це вшанування має давню традицію та проводиться, зазвичай, біля могили четаря УГА Пилипа Ґардзілевича (1894-1919), розстріляного поляками у липні 1919 р. і похованого на міському цвинтарі Бродів. Це єдина відома нам на сьогодні могила вояка УГА, але вона є не одна. Наприклад, на сайті Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України є інформація про двох вояків УГА із с. Фитьків (Надвірнянський район Івано-Франківської області), похованих у Бродах:

  • Дмитрук Михайло Костянтинович. Стрілець УГА. Помер у м. Броди Львівської обл.
  • Стефурак Микола  Олексійович. Стрілець УГА. Похований у м. Броди Львівської обл.

Напевне, є ще поховання й інших героїв національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., про яких ми поки що не знаємо.

У період 1920-30-х років напередодні річниці Листопадового Чину місцеві патріоти завжди намагалися впорядкувати і прибрати могилу четаря УГА Пилипа Ґардзілевича, незважаючи на заборони і переслідування польської влади. Відомо, зокрема, що за впорядкування могили П.Ґардзілевича напередодні Листопадового свята 1930 р. «за порушення громадського спокою» до суду були притягнуті українські хлопці Євген Шуст, 23 роки, студент медицини та Петро Бурячок, 21 рік, студент права, обоє уродженці Бродів.

Під час вшанування Героїв Листопадового Чину у листопаді 1928 р. (10 річниця) була насипана символічна могила Борцям, поляглим за волю України біля церкви Святого Юрія в Бродах (сьогодні відновлена і впорядкована). У ході заходів, які відбулися 4 листопада 1928 р., дійшло до сутичок українців з поліцією, кілька студентів та членів товариства «Луг» було затримано (детальніше тут).

Дещо по-іншому, ніж в попередні роки,  відбулося відзначення свята Листопадового Чину в 1936 р. Напередодні, в суботу 31 жовтня 1936 р., в церкві Св. Юрія було відправлено панахиду за полеглими вояками УГА. Як описував очевидець: «Перед гарно прибраною алєгоричною могилою в церкві стануло до Панахиди усе місцеве Духовенство на чолі з о. Деканом Демчинським. Понеслись жалібні звуки похоронної відправи під акомпаніямент мужеського хору Читальні Просвіти з Фільварків Великих і віджили в душах приявних на панахиді ще свіжі спомини великих та світлих днів зриву українського народу. Пісня «Ви жертвою в бою» як закінчення поминок викликала помітне вражіння і схилились голови віддаючи поклін Тим, що палаючи безмежною любовю до Батьківщини і бажаючи всіми фібрами душі здобути Її незалежність і волю, віддали своє молодече і повне надій на світле будуче життя» (Перший листопад у Бродах// Брідські вісті. – листопад 1936. – С.4.).

Друга частина свята відбулася наступного дня – у неділю 1 листопада 1936 р. О 10-ій годині було відправлено Торжественне Богослужіння в наміренні українського народу. Отець Євген Лабінський, сотрудник храму, виголосив проповідь присвячену пам’яті листопадових подій. Під час Служби співав церковний мішаний хор під керівництвом Є.Тиблючинського. Далі в приміщенні товариства «Боян» (очевидно, в домівці товариства «Основи», сучасна вул. Пушкіна, 10) відбулася Академія. Програма заходу була підготовлена членами читальні «Просвіта» з Великих Фільварків, зокрема чоловічим хором під керівництвом голови читальні Володимира Чубатого. Академія розпочалася піснею «Коли Ви вмирали», яку всі присутні слухали стоячи. Опіс­ля магістр Степан Борщ виголосив ґрунтовний реферат про історію Листопадового Зриву, його уроки і наслідки для майбутнього. Далі в програмі виступав чоловічий хор, який виконав пісні «Гей у лузі червона калина», «Маєва нічка», «Кладочка і Жовнярські похорони», переплетені декламацією поеми Уляни Кравченко «В поході», що її гарно й емоційно виконала Марійка Сидорівна. Захід завершився виконанням гімну «Ще не вмерла Україна». В академії, за даними учасника, взяло участь близько 120 осіб з м. Броди і приміських сіл.

Традиція вшанування Героїв Листопадового Чину пережила не одну окупацію й не одного ворога, який намагався стерти пам’ять народу про своїх кращих синів і дочок. Вояки Української Повстанської Армії в умовах важкої боротьби 1940-50-х років з радянськими каральними органами намагалися зберегти пам’ять про звитяжців попередніх поколінь  і передати її наступникам, водночас вписуючи і свої імена до когорти героїв. У підпіллі друкувалися відозви, листівки (присвячені Листопадовому Чину, Акту Соборності), які поширювали серед населення. Пам’ять про Героїв зберігалася й «жила» у наступних генераціях, завдяки чому ми маємо власну державу Україну. Адже, як говорив патріарх Йосип Сліпий: «Нікчемний той народ, який не шанує своїх героїв, що віддали життя за свободу і незалежність своєї держави».

Переконаний, що добра традиція вшанування Героїв – борців за волю України житиме далі. Історія відкриватиме призабуті імена, а ми пам’ятатимемо колишніх і нинішніх Героїв нашого народу,  котрі віддали життя за незалежність Української держави.

Василь Стрільчук

Фотоколаж (зліва направо): Брідщани на могилі четаря УГА Пилипа Ґардзілевича, квітень 1931 р.; Брідські пластуни на могилі четаря УГА Пилипа Ґардзілевича, 1 листопада 2011 р.; Повстанський дереворит, присвячений 30-річчю Листопадового Зриву (1918-1948). Знахідка з повстанського бідона з документами; Відкриття символічної могили Борцям, полеглим за волю України, біля церкви Св. Юрія у Бродах. 4.11.1928 р.