Автомобільний транспорт сьогодні відіграє надзвичайно важливу роль у житті кожної людини. Всі ми звикли до зручного транспортного сполучення, а певні «збої» у графіках громадського транспорту чи проблеми з приватними автомобілями створюють неабиякі незручності й дискомфорт.

А чи відомо Вам, від якого часу жителі Бродів почали активно користуватися послугами автобусних перевезень? Куди прямували перші автобусні рейси? Де до Другої світової війни у Бродах був автобусний вокзал?

Отож пропонуємо читачам заглянути в минуле і дізнатися декілька цікавих фактів про ще одну маловідому сторінку історії Бродів і району першої половини ХХ ст.

Розвиток автобусного сполучення у нашому краї припадає на кінець 1920-х років, коли Брідщина – тоді Бродівський повіт, що перебував у складі Золочівської округи Тернопільського воєводства – входила до складу Другої Речі Посполитої. Про певний етап розвитку автотранспорту на наших землях і необхідність введення чітких правил свідчить виданий тернопільським воєводою «Циркуляр до панів повітових староств Тернопільського воєводства щодо регулювання руху транспортних засобів на громадських дорогах» від 30 квітня 1929 р.

На початку документа зазначалося: «Щораз більший розвиток автомобільного руху в Тернопільському воєводстві загалом, і, зокрема, підприємств автомобільного транспорту, поява все більшої кількості автобусних маршрутів, на яких курсують декілька автобусів інколи кількох підприємств, зумовлює необхідність регулювання цього руху та видання розпоряджень, які б забезпечили комфорт та своєчасність перевезення пасажирів і запобігли все більшій кількості випадкових аварій, викликаних безвідповідальними особами, які не дотримуються діючих законів та правил».

На підставі законів та урядових розпоряджень циркуляр визначав правила здійснення підприємницької діяльності в галузі автобусних перевезень,

  • Кожен власник автобуса повинен був отримати дозвіл на курсування автобуса на даному відтинку громадської дороги;
  • В автобусі повинна була бути контрольна книга руху, яка велася на підставі інструкцій, виданих Дирекцією громадських робіт.

Інспекційна дорожна служба мала право безкоштовного проїзду на відтинках доріг, які вона контролювала.

Всі урядовці та державні чиновники, військові, які подорожували у службових справах, при проїзді автобусами за оплату мали перевагу перед іншими пасажирами.

Спереду в автобусах повинно було бути лише два місця – для водія і його помічника (кондуктора). Іншим особам сидіти біля водія заборонялося. Водієві заборонялося розмовляти під час руху.

В автобусах дозволялися лише сидячі місця, причому кількість пасажирських  місць з обслугою автобуса не повинна була перевищувати зазначену кількість в реєстраційних документах. Заборонялося перевантажувати транспорт. За цим слідкували відповідні органи в пунктах відправлення і прибуття автобусів, а також такі наглядові повноваження мали і відділки поліції, що знаходились на маршруті.

Кожен автобус мав мати таблички з інформаційними написами ззовні:

  • дві таблички розміром 10 х 20 см мали бути закріплені по боках автобуса з написами імені, прізвища підприємця та місця проживання;
  • табличку з написом маршруту курсування.

Всередині повинна бути інформація:

  • про кількість місць в автобусі, включаючи водія і його помічника;
  • тарифи на проїзд;
  • розклад руху;
  • допустима швидкість: 40 км на год., у місцях забудованих – 20 км на год.;
  • заборона паління тютюну всередині автобуса під час руху чи зупинки;
  • заборона перевезення вибухових, легкозаймистих, корозійних, смердючих і брудних матеріалів.
  • Біля сидіння водія має бути зазначено: «Місце тільки для водія і його помічника».

Щоб уникнути вимушених і тривалих зупинок в дорозі, кожен автобус мав бути забезпечений двома накачаними камерами, вставленими в цілі й непошкоджені шини; мати достатню кількість бензину і мастил (принаймні, щоб вистарчило до найближчої заправки), а  також інструменти, необхідні для усунення незначних поломок в дорозі.

Швидкість руху автобусів не могла в той час перевищувати 40 км/год, у населених пунктах – 20 км/год, на мостах, перед якими встановлені застережні знаки – 10 км/год.

Водіям, їх помічникам і пасажирам заборонено було паління тютюну в автобусах як під час руху, так і під час зупинок.

Кожен транспортний засіб, як і водій, повинен був мати відповідні документи. Заборонялося керувати у нетверезому стані, або без ліцензії чи відповідних дозволів.

Своїм циркуляром воєвода доручав старостам виділити у населених пунктах місця для зупинок автобусів з позначенням їх табличками, на яких зазналася зупинка та напрямок руху.

Всі зареєстровані у воєводстві автобуси повинні були курсувати згідно з графіками і не залежно від кількості пасажирів. У випадку, коли підприємець не міг забезпечити виїзд автобуса, він повинен був повідомити про те повітову владу. У випадку перерви в русі автобусів більше 7 днів підприємець зобов’язаний повідомити про це Дирекцію громадських робіт, пояснивши причини перерви комунікації. Теж саме при зміні графіку.

Документ встановлював тариф на перевезення пасажирів у Тернопільському воєводстві, який становив 10 грошів за 1 км дороги з однієї особи. Багаж до 10 кг перевозився безкоштовно, а понад норму – 1 грош за кожні наступні 10 кг і 1 км дороги.

До воєводського розпорядження додавалися також «Інструкція щодо забезпечення дотримання правил використання автомобілів на дорогах загального користування, відповідно до розпоряджень Міністра громадських робіт та Міністра внутрішніх справ за погодженням з Міністром військових справ від 27 січня 1928 р.» та «Розклад руху автобусів Тернопільського воєводства станом на 31 грудня 1928 р.».

Згідно з даними 1929 р., на території Брідського повіту курсували 4 автобуси за трьома маршрутами: Броди – Золочів – Броди (2 рейсові автобуси), Підкамінь – Броди – Підкамінь (здійснював 2 поїздки в день) та Щуровичі – Золочів – Щуровичі (через Лешнів і Броди). Автобуси їздили щоденно, окрім суботи.

Кожен з рейсових автобусів мав свій номер. Отже, №37 мав автобус «Шевроле», який о 5:45 вирушав з Бродів до Золочева і через 1 год. 40 хв, тобто о 7:25 прибував в окружне місто. В 11:00 він відправлявся назад до Бродів і прибував о 12:40 год. Інший автобус, № 49, теж марки «Шевроле», виїжджав з Бродів о 6:40 і прибував до Золочева о 8:20. У зворотному напрямі транспорт вирушав о 12:00 і приїжджав у Броди о 13:40.

Однак, згодом виникла необхідність змінити графік руху автобусів до Золочева. Два рейси було розділено у часі (один – ранковий, другий – після обіду). Крім того, час на подолання відстані між цими містами було збільшено до 2 год. Очевидно, причиною могли бути спізнення автобуса. 4 вересня 1929 р. Тернопільський воєвода Мошинський затвердив новий розклад руху автобусів за маршрутом Броди – Золочів. Рейс № 37 вирушав з Бродів о 5:45 і прибував до Золочева о 7:45, а відбував назад о 10:30 і прибував до нашого міста о 12:30. Автобус №49 виїжджав з Бродів о 14:30 і приходив до Золочева о 16:30, а виїжджав назад о 17:30 і повертався у Броди о 19:30.

За напрямком Підкамінь – Броди – Підкамінь курсував автобус № 46 «Шевроле». За день він здійснював по два рейси, витрачаючи на дорогу рівно по 1 год. Перший рейс з Підкаменя вирушав о 5:20 і прибував у Броди о 6:20, у зворотному напрямку автобус виїжджав з Бродів о 11:00 і прибував до Підкаменя о 12:00. Другий рейс здійснювався після обіду. О 15:00 автобус №46 знову вирушав з Підкаменя і прибував у повітове місто в 16:00. Назад вирушав о 17:00.

На маршруті Щуровичі – Золочів – Щуровичі курсував автобус марки «Додж». Рейс №41 о 7 годині ранку виїжджав із Щурович, о 7:20 прибував до Лешнева, о 8:30 був у Бродах і на кінцеву станцію м. Золочів прибував о 10:10, загалом витрачаючи на весь маршрут 3 години 10 хв. У зворотному напрямку автобус вирушав о 15:00, о 16:40 прибував до Бродів, 17:50 – Лешнів та о 18:10 повертався у Щуровичі.

Отже, брідщани в минулому їздили автобусами американських автомобілебудівних фірм «Шевроле» («Chevrolet») і «Додж» («Dodge»), історія яких сягає кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Відомо, що перші автомобілі «Chevrolet» потрапили на територію Польщі ще з армією генерала Галлера у 1918 р. З 1924 р. концерн «Дженерал Моторс», до якого входила фірма «Шевроле», розпочав постачання різних автомобілів на польський ринок. У 1927 р. було продано 1205 автомобілів «Шевроле», які в той час зайняли 2 місце поміж брендів автомобілів, зареєстрованих у Другій Речі Посполитій. У липні 1928 р. на потужностях компанії «Елібор» у Варшаві розпочалася збірка автомобілів, автобусів та вантажівок «Шевроле». До кінця року в Польщі було випущено 2098 різних автомашин цієї марки. А загалом у 1928 р. у Польщі було продано 3554 автомобілі марки «Шевроле». Однак, внаслідок світової економічної кризи (1929-1933 рр.) цей завод зі складання автомобілів був закритий у 1931 р. Очевидно, схожу історію мала і фірма братів Додж, яка до періоду «Великої депресії» теж завойовувала автомобільні ринки Європи і світу.

На жаль, поки що не маємо повних відомостей про всіх власників чи водіїв автобусів, які курсували у нашому краї з кінця 1920-х до 1939 рр. Проте відомо, що власником автобуса фірми «Шевроле» на початку 1930-х рр. був Пйотр Губерт із с. Глушин, який займався перевезеннями людей. Його транспортний засіб був розрахований на 12 осіб і мав реєстраційний номер Tr 9019. У 1935-36 рр. автобусом цієї ж фірми на 12 осіб володів і Владислав Лучкєвіч із Старих Бродів, який також займався підприємницькою діяльністю. Транспортний засіб мав реєстраційний номер Tr.36124.

Упродовж 1930-их років автобусна комунікація розширюється. Із путівника по Тернопільському воєводстві авторства Томаша Кунзека (в редакції 1936 р.) дізнаємося, що автобусний вокзал у Бродах знаходився на Ринку (недарма там і зараз є автобусна зупинка). Звідси прямували дві автобусні лінії: одна до Золочева з вартістю проїзду 4 злотих, а інша до недалекого села Поникви, куди проїзд коштував 80 грошів. У другій пол. 1930-х років село Пониква починає набувати статусу курорту, саме тому там виникають окремі додаткові рейси. У брошурці цього періоду «Пониква – кліматичне поселення» («Ponikwa osiedle klimatyczne») зазначається про «6-разову автобусну комунікацію  з Бродами (11 км) і Золочевом (27 км)», а також що «у Бродах на вокзалі є завжди кільканадцять екіпажів, а від весни два автобуси». Згідно з переказами, деякий час існувало пряме автобусне сполучення між Пониквою та Львовом.

У другій половині 1930-их років існувало транспортне сполучення Бродів з воєводським центром – Тернополем. Цей маршрут був необхідний для місцевих чиновників та мешканців краю, які полагоджували свої службові і приватні справи у воєводському центрі.

Однак автобусні перевезення також не завжди були безпечними. Із повідомлення у львівській газеті «Новий час» від 25 липня 1938 року дізнаємося, що в автобусі, який курсував за маршрутом Броди – Тернопіль, «зіпсувалася керма». Внаслідок цього автобус впав до рову і двоє пасажирів отримали травми. Це були секретар Повітового виділу в Бродах Візімірскі та ксьондз Тиж – ігумен домініканського монастиря в Підкамені.

Таким чином розвивалася комунікація між Бродами та іншими населеними пунктами. Друга світова війна внесла свої корективи, тому довгий час довелось відновлювати автобусну інфраструктуру. Згодом з’явилися нові маршрути і нові автобуси, змінювала місце автостанція Бродів. Але це вже зовсім інша історія.

Василь Стрільчук

 

 

 

Ще нема коментарів.

Залиште коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікованою. Обов’язкові поля позначені (*).

Можна використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>