До вшанування пам’яті Тараса Шевченка у Бродах завжди ставилися з особливою увагою. Історичні документи зберегли чимало цікавих фактів про події, що відбувалися у нашому краї ще з кінця ХІХ ст. і до початку Другої світової війни. Адже для українців Шевченко був і є важливим символом національного духу.
Зазвичай Шевченківські свята відзначали в березні – травні. Їх ініціаторами виступали українські вчителі Бродівської гімназії, філія Товариств «Просвіта», Музичне Товариство «Боян» та ін. В цей час українська спільнота залучала найталановитіших акторів, співців, музикантів, місцеву українську молодь, запрошувала відомих артистів. Як правило, такі заходи відбувалися у приміщенні єврейського Музичного товариства (будинок не зберігся), яке спеціально винаймалося для заходу, рідше – у домівці Товариства «Основа» (сучасний будинок на вул. Пушкіна,4).
Ось як проходило «Свято в честь Шевченка в Бродах» у 1937 р.:
«В неділю, дня 4. квітня відбувся в Бродах концерт присвячений 76-тим роковинам смерти Кобзаря України Тараса Шевченка, що його улаштовано заходом Філії «Просвіти» при співучасти Музичного Товариства «Боян»і оперового тенора п. Андрія Гаєка.
Хор під управою голови Бояна о. проф. Михайла Осадци виповнив більшу частину програми концерту на яку зложилися на мішаний хор: «Заповіт», «Ой чого ти почорніло» з барітоновим сольом п. Д. Луканця та «Лічу в неволі» з теноровим сольо п. Дра Ізидора Сірка. На мужеський хор виконано поему «Гамалія» з теноровим та барітоновим солями та рецітацією п. Д.Островського, яка по мистецьки виконана була дуже ефектовним закінченням концерту.
Помітне вражіння викликав реферат абс. богосл. Акад. п. Ярослава Сірка, що його подаємо в цілості на іншому місці. По мистецьки виголошена деклямація п. мец. Марією Жолнірчуковою залишила незатерте вражіння у слухачів.
Гучними оплесками повитали приявні виступ оперового співака п. Андрія Гаєка, що мимо свойого старшого віку очаровує всіх своїм співом.
Відспіванням національного гимну закінчено свято». («Брідські вісті» – 1 травня 1937 р.).
А так виглядала Програма «Святочної Академії в 77-мі роковини смерти Т. Шевченка в Бродах» (1938 р.): «В 77-мі роковини смерти Т. Шевченка уладжує Філія Т-ва «Просвіта» в Бродах при співучасти Музичного Т-ва «Боян» у неділю, 27-го березня ц. р., в год. 13-тій вполудне в салі «Музичного Товариства».
На програму складається:
1) Шевченко – Стеценко: «Заповіт», міш. хор у супр. форт.;
2) Слово про Ґенія – п. П. Радкевич;
3) Думи, сольо на бандурі відіграє о. Із. Нагаєвський;
4) Шевченко – Колесса: «Було колись», муж. хор.;
5) Шевченко: «Мені тринадцятий», деклямація – Леся Панасівна;
6) Шевченко – Лисенко: «3а думою дума»;
7) Шевченко – Лисенко: «Доля» – тенорове сольо в супр. форт. п. А. Гаєк;
8) Шевченко – Січинський: «Думка про козака» і
9) Шевченко – Колесса: «Якби мені черевики» – міш. хор у супр. форт.;
10) Я. Марченко: «На Тарасовій могилі» – сценічний прольоґ.
Хорами проводить о. проф. М. Е. Осадца. При фортепяні п. Ст. Осадцівна».
Інформація про захід була опублікована у Львівській газеті «Новий час» від 25 березня 1938 р., а по вулицях міста Броди було розклеєно афіші з програмою академії.
На історичній світлині, поданій до цього матеріалу, зафіксовано інтер’єр кімнати товариства «Основа» у Бродах станом на 1929 рік. В кутку кімнати на підставці стоїть погруддя Т.Г. Шевченка – єдиний предмет, який вцілів зі всього попереднього майна Філії Товариства «Просвіта» у Бродах. Все решти було знищено і втрачено у роки Першої Світової війни. Як цей бюст тоді, так і Шевченко тепер, є символом незнищенності української нації, її прагненням до свободи і соборності.
Підготував Василь Стрільчук
