Новини

Броди очима Шолома Алейхема

16 травня 2018 року в актовій залі Бродівської ЗОШ I-III ступенів N4 відбувся лекторій під назвою «Броди очима Шолом-Алейхема», присвячений Міжнародному дню музеїв. Темою лекції стали згадки видатного єврейського письменника у своїх творах про Броди, зокрема, у повісті «Хлопчик Мотл».

Зі вступного слова розпочала доповідь вчитель зарубіжної літератури Галина Вишневська, після чого за розповідь взявся лектор – бібліотекар Бродівського історико-краєзнавчого музею Наталія Ханакова. Слухачами були учні дев’ятих класів. Слід зазначити, що подібна лекція проводилось не вперше – кілька місяців тому Наталія Ханакова провела цю ж саму розповідь для семикласників.

У ході лекторію учні і викладачі дізналися деталі життя видатного єврейського письменника. Особливо цікавою була частина, де йшлось про візит Шолом-Алейхема у Броди. Відомо, що в 1906-му році Алейхем побував у нашому містечку, прочитавши у місцевому єврейському музичному товаристві кілька лекцій. Повість «Хлопчик Мотл» є прямим віддзеркаленням вражень письменника від Бродів. Алейхем уміло описав деталі життя тутешніх представників народу Мойсеєвого, а також здійснив вельми цікавий опис нашого міста.

Окрім цього, слухачі мали змогу дізнатись детальніше про історію рідних вулиць та архітектурних пам’яток, пов’язаних із єврейською спадщиною у Бродах. Були продемонстровані унікальні фотографії єврейських дітлахів в Олеську та знімок єврея – жителя села Підкамінь. Обидві фотографії з колекції Яна Музара. Доповідач розповіла й про долю малої синагоги у Бродах, що знаходилась неподалік від великої, руїни якої нині ми маємо змогу бачити на вулиці Героїв-авіаторів.

Загалом, лекторій пройшов успішно. Змістовною була розповідь лектора та уважними були школярі, що з цікавістю вбирали в себе нову інформацію як про рідне місто, так і про письменника, творчість якого вони вивчають на уроках зарубіжної літератури.

Любомир Лесонін

учень Бродівської ЗОШ І-ІІІ ст. №4

Травень 16, 2018 in Місто, Музей

Конкурс короткометражного кіно «Наш замок»

 

З 25 квітня по 30 червня 2018 року громадська організація «Край» в рамках проекту національної співпраці «Чим живуть замки?», що реалізується в межах програми Британської Ради «Culture Bridges» за фінансування Європейського Союзу, проводить конкурс короткометражного кіно, відеороликів «Наш замок», присвячених пам’ятці архітектури державного значення XVII-XVIII ст. – Бродівському замку.

До участі в конкурсі запрошується учнівська та студентська молодь!

На Конкурс приймаються відеоролики, присвячені Бродівському замку з будь-яким стилістичним та жанровим рішенням автора, з висвітленням різноманітних аспектів та проблем визначної пам’ятки нашого міста: історія та сучасність, збереження та використання, роль пам’ятки для розвитку міста; проблеми та шляхи їх вирішення; замок в контексті інших пам’яток міста; екологічно-рекреаційне та туристичне значення; соціальні проблеми, пов’язані з сучасним станом замку тощо.

Для участі у Конкурсі необхідно до 30 червня 2018 року надіслати на електронну адресу kraybrody@gmail.com  заявку на участь та авторську роботу з обов’язковими титрами. Відеоролик потрібно завантажити на файлообмінник і в електронному листі організаторам конкурсу додати відповідне посилання.

Кращі фільми, відеоролики будуть демонструватися під час дводенного фестивалю «Чим живуть замки?» у м. Броди та м. Старокостянтинові (Хмельницька обл.), що проходитиме в серпні 2018 р. у телеефірі ТРК «Броди» та розміщені на каналі YouTube «Броди історія».

Переможці конкурсу будуть нагороджені цінними подарунками та грамотами.

Вимоги до робіт, що подаються на конкурс:

Відеоролики подаються у форматі MP4 або AVI. Розмір кадру відеоролика повинен бути не менше 720 x 480 (720 x 546).

Рекомендована тривалість ролика 3-5 хвилин. Максимальний розмір файлу відеоролика – 400 Mb.

Фільм, або відеоролик має бути відзнятий спеціально для конкурсу «Наш замок» і не бути оприлюдненим до оголошення результатів конкурсу.

В рамках виконання завдання допускається і вітається використання спецефектів, в тому числі комп’ютерної графіки, 3-D моделювання, мультиплікація та різні прийоми комбінованих зйомок.

На конкурс не допускаються, або  можуть бути дискваліфіковані роботи, які не відповідають тематиці та вимогам конкурсу, з недотриманням технічних параметрів конкурсного завдання (формат, тривалість і розмір відеоролика і ін.), а також плагіат та порушення авторських прав. Члени сімей організаторів конкурсу та членів журі до участі в конкурсі не допускаються.

Критерії оцінювання відеороликів

  • Ідея (завдання та цілі поставлені автором, його задум);
  • сюжет (наскільки в ролику продуманий, розкритий і зрозумілий глядачам сюжет);
  • Відповідність тематиці (узгодженість з темою конкурсу);
  • Креативність (нетрадиційне донесення ідеї ролика, оформлення, використання творчих прийомів);
  • Техніка виконання (якість зйомки, монтажу, звуку).
Квітень 24, 2018 in Culture Bridges, ГО "Край", Місто Коментарі (0)

Як Броди на один день стали майже столицею УНР

 

Місто Броди за всю свою історію пережило чимало подій, потрясінь, злетів і падінь. Географічне розташування населеного пункту, важливі міжнародні комунікації, які тут проходили, завжди впливали на історичний розвиток нашої місцевості. В цьому матеріалі згадаємо про маловідому для широкого загалу подію 99-річної давності, яка, на жаль, не мала великого історичного значення ані у світовій історії, ані для процесу українського державотворення. Однак для нашого міста це було щось незвичайне. 10 квітня 1919 р. у Бродах відбулися переговори між владою УНР, на чолі з Симоном Петлюрою, та делегацією Антанти, яка була представлена дипломатичними місіями ряду європейських держав та представників США, щодо можливості припинення польсько-української війни. Це був непростий час для молодої Української республіки. Після Акту злуки 22 січня 1919 р. територія ЗУНР увійшла до складу Української Народної Республіки як Західна область Української Народної Республіки. Внаслідок складної міжнародної та внутрідержавної ситуації процес об’єднання двох держав не був завершений. Після захоплення більшовиками Києва (у лютому 1919 року) найвищий орган верховної влади УНР – Директорія – змушений був часто змінювати місце свого перебування. З того часу і походить вислів «у вагоні Директорія, під вагоном територія», який відображає трагізм ситуації, що склалася. На час згаданих подій столиця УНР розміщувалася у м. Рівне. Саме звідти 10 квітня 1919 р. прибули на станцію Броди у спеціальному поїзді більшість представників уряду Української держави.

Нижче подаємо спогади учасника Перших визвольних змагань (1917-1921), старшого лейтенанта військово-морського флоту УНР Святослава Шрамченка (1893-1958), відомого громадського діяча, філателіста та письменника. Ці спогади під назвою «Лінія Керзона (Уривок з дневника з часів Визвольних змагань)», було опубліковано у газеті  «Свобода» 11 квітня 1953 року (подається із збереженням оригіналу).

 

Святослав Шрамченко

Капітан Лейтенант Фльоти

ЛІНІЯ КЕРЗОНА

(Уривок з дневника з часів Визвольних Змагань)

«Дня 9 квітня 1919 року одержую наказ від морсько­го міністра, капітана ІІІ ран­ги Михайла Івановича Білінського (загинув геройсь­кою смертю у II Зимовому поході під Базаром, 17 листо­пада 1921 р.), як його ст. адьютант, що в ночі вирушаємо в складі надзвичайного поїзду до Бродів. Наш ва­гон морського міністра, разом з вагоном плятформою для нашого авта, стояв тоді на станції Рівне, де в той час перебував Уряд УНР. Надси­лаю ст. матроса М. Ф. Тименка до коменданта двірця Рівне, щоб наші вагони при­чепили до того надзвичайно­го потягу. На 24 годину це було зроблено і ми виїхали. Крім наших вагонів в поїзді були вагони членів Директо­рії, Андрієвського і Макарен­ка, а також кількох міністрів.

10 квітня 1919 року ран­ком ми приїхали до Бродів. Тут на годину 16 була ви­значена важна нарада з представниками Антанти. Прибули Місії: американська і сербська, пізніше англійсь­ка, французька і італійська, а ще пізніше прибув Голов­ний Отаман Війська і Фльоти УНР, С. В. Петлюра. Почесна сотня на двірці, добре одягнена і в доброму вигля­ді, ввесь час мусіла салютувати, а оркестра грала зу­стрічні марші та гимни чу­жих держав, що робило по­мітне враження на представників чужих держав. Ця ор­кестра УГА мусіла за останню ніч вивчити всі потрібні гимни, в тому числі і аме­риканський. Прибув член Директорії Швець і Коман­дир УГА Генштабу Генерал-Полковник Михайло Омельянович-Павленко зі штабом, а також представники Уряду ЗОУНР. Почесна сотня промаршерувала добрим кроком перед Головним Отаманом і всіма прибулими.

На самій нараді почули ми пропозицію припинення польсько-української війни по новій демаркаційно-граничній лінії, якогось тоді лорда Керзона. Але ця нара­да не дала відповідних на­слідків. Поляки з огляду на Місії Антанти ніби погоджу­вались, і то не виразно, на лінію Керзона на півночі (Буг), на півдні випихали цю лінію далеко на схід – десь ніби під Тернопіль. Чорними нитками по білому бу­ло шито, що робили це не­щиро. (Лінія Керзона вже має і в нас досить велику лі­тературу, тому я приводжу тут лише те, що записано про неї в дневнику).

Після того відбулась нара­да Директорії і Кабінету мі­ністрів. Був зформований но­вий Кабінет міністрів під го­ловуванням Мартоса дуже лівого напрямку. Головний Отаман від’їхав разом з сербською місією до Радивилова.

Підвечір пішов я до міста. Невеличке, брудне містечко з великим процентом жидів­ського населення. Страшна грязюка-болото. Я пожалку­вав, що не взяв нашого авта, але хотілось пройтись. По дорозі зробив собі знимку у місцевого фотографа, яка навіть заховалась у мене до­сі, а потім зайшов до одного з ресторанів. Засидівся там в товаристві старшин УГА і різних урядовців до доручень наших міністрів аж до години 23. Після години 23 скерувався на двірець. Це вже було після поліційної го­дини і зовсім темно. Зі мною пішло двох урядовців, один з Міністерства закордонних справ, а другий з Міністер­ства шляхів. Вони були в цивільному і тому бажали іти зі мною разом. Від міста до двірця було досить дале­ко. В темряві доводилось об­ходити великі калюжі. Коли раптом на розі якоїсь вулиці, коло великої калюжі, вири­нула військова патруля.

– «Хто іде? Стій, лягай!» – почулась команда.

Від несподіванки, та й з переляку, обидва урядовці хлюпнули в калюжу, поряд­но обхляпавши і мене. Я го­лосно відповів, що треба в першу чергу подивитись, хто іде, а потім давати накази лягати чи не лягати. Вони підійшли до мене і освітили мене електричними ліхтари­ками. Тоді підстаршина і двох стрільців клацнули каб­луками, віддаючи мені поша­ну і вибачились. Я вказав на двох урядовців, що саме мок­рі і брудні вставали на ноги з калюжі і сказав патрулі хто вони. Підстаршина ви­бачивсь і перед ними і по­яснив мені, що частенько по­ляки стріляли в нічні укра­їнські патрулі і тому вони мають такий наказ, будучи готові й самі стріляти відра­зу.

Ми пішли далі. Добре, що було темно, бо мокрі і бруд­ні урядовці мусіли мати жа­люгідний вигляд, а я про­кляв «по-морськи» тую лінію Керзона, через яку і я був охляпаний.

Вночі около год. 3 ми від’­їхали в напрямку на Терно­піль. З нами вагони різних Місій, членів Директорії Ан­дрієвського і Швеця, Держ. Секретаря Корчинського, 2 вагони міністра фінансів Кривецького, міністра Тимофієва і Фещенка-Чопівського, старшин УГА і д-ра Цегельського.

11 квітня 1919 р. Красне. Стоїмо з самого ранку. Ро­били знимку всіх, що приїхали разом з Місіями Ан­танти. Потім звантажили на­ше авто і інші. Американсь­ка Місія разом з іншими, морський міністер з Швецем і Дром Цегельським від’їха­ли автами на фронт, після чого останні мали приїхати до Станиславова. Я ж одер­жав наказ скеруватись туди разом з канцелярією Морського міністра. В Коломиї то­ді перебувало ціле Морське міністерство і там провади­лось формування морського полку з підстаршин і матросів-українців б. Австро-Угорської фльоти». 

Отже, як бачимо, у далекому 1919 році Броди стали центром міжнародних переговорів, місцем, де мала (могла б) вирішитися доля молодої Української держави. Однак, на жаль, цього не сталося, але спогади і матеріали про цю зустріч залишилися. В майбутньому історикам та краєзнавцям необхідно буде більш детально дослідити цю подію, її учасників, місця та об’єкти у нашому місті, пов’язані з цією міжнародною зустріччю.

Що ж до автора спогадів, відомого військового і громадського діяча Святослава Шрамченка, то його з Бродами пов’язував ще й інший факт. Під керівництвом морського міністра УНР Михайла Білинського, Святослав Шрамченко брав активну участь у формуванні 1-го полку морської піхоти, ядро якого складали гуцули, колишні моряки Австро-Угорського флоту та сплавники лісу. Створення полку розпочалося в Коломиї, де знаходився штаб. А згодом з Коломиї 1-ий Гуцульський полк морської піхоти для остаточного формування у березні 1919 р. був переведений у місто Броди, де, отримавши озброєння і технічне забезпечення, пройшов курс навчання і бойової підготовки. Морські піхотинці неодноразово відзначались у боях за Українську державу, але це вже інша історія, про яку можна прочитати в окремих дослідженнях, спогадах, зокрема й у публікаціях, розміщених на сторінках інтернету.

 

Підготував Василь Стрільчук

Квітень 10, 2018 in Місто Коментарі (0)

Конкурс історичної фотографії “Броди в об’єктиві”

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор Бродівського історико-краєзнавчого музею

Василь Стрільчук

27 березня 2018 р.

 

ПОЛОЖЕННЯ

про конкурс історичної фотографії

«БРОДИ В ОБ’ЄКТИВІ»

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Організатором конкурсу історичної фотографії «Броди в об’єктиві» (далі «Конкурс») є Бродівський історико-краєзнавчий музей (далі «Музей» або «Організатор»). Співорганізатором виступає громадська організація «Край».

Конкурс проводиться за підтримки Бродівської міської ради.

Інформаційну підтримку надають районна газета «Голос відродження», телерадіокомпанія «Броди», інтернет-сайт «Історична спадщина Бродів» (https://www.brodyhistory.org.ua/).

1.2. Метою конкурсу є вивчення, збереження та популяризація історії міста Броди,  організація фотовиставки, поповнення музейних фондів, залучення і стимулювання до пошуково-дослідницької роботи активної й творчої молоді та небайдужих громадян.

1.3. Для участі в конкурсі подаються оригінальні фотографії, негативи, давні поштові листівки, виготовлені до 1995 року та безпосередньо пов’язані з містом Броди. Сучасні фотографії (зроблені цифровою технікою і після 1995 року), а також копії фотографій з інтернет-ресурсів до конкурсу не допускаються.

1.4. Право взяти участь у Конкурсі можуть мешканці міста Броди, району та усі бажаючі, які нададуть матеріали (фотографії, негативи та ін.) відповідно до цього Положення.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ

2.1. Прийом фотографій на Конкурс триває з 1 квітня по 31 серпня 2018 року.

2.2. Фотографії приймаються за адресою: Бродівський історико-краєзнавчий музей,

80600, м. Броди, майдан Свободи 5, з поміткою «На конкурс «Броди в об’єктиві».

2.3.Учні або студенти можуть передавати фотографії через наукового керівника або вчителя навчального закладу.

2.4. Світлини для розгляду журі можна приносити особисто за вказаною адресою.

2.5 Відібрані фотографії будуть скопійовані працівниками музею та повернені власникам.

2.6. Із відібраних світлин (на основі скопійованих матеріалів) працівниками Бродівського історико-краєзнавчого музею буде підготовлено виставку, відкриття якої планується провести у вересні 2018 року в рамках святкування Дня міста Броди.

3. ВИМОГИ ДО МАТЕРІАЛІВ, ЯКІ ПОДАЮТЬСЯ НА КОНКУРС

3.1. Світлини (фотографії), негативи, давні поштові листівки з видами міста, що подаються на конкурс, мають бути зроблені у Бродах або безпосередньо пов’язані з нашим містом, його історією. Матеріали повинні мати певну історичну чи мистецьку цінність: відображати цікаві місця, об’єкти, події, людей, змінені краєвиди Бродів, неіснуючі будівлі тощо.

3.2. На конкурс приймаються лише фотографії, зроблені в період від сер. ХІХ ст. до 1995 року. До участі у конкурсі не допускаються сучасні фотографії (зроблені цифровою технікою і після 1995 року), а також копії фотографій з інтернет-ресурсів.

3.3. На конкурс приймаються лише оригінальні матеріали (фотографії, негативи, давні поштові листівки з видами міста), які після копіювання (сканування, перефотографування) в обов’язковому порядку повертаються власникам. Копії приймаються лише в окремих випадках, коли достеменно відомо, що оригінал фотографії не зберігся.

3.4. У випадку, коли особа (житель м. Броди чи району) бажає взяти участь у конкурсі, але з тих чи інших причин не може надати світлини для копіювання у музей (фотографії наклеєні у сімейний альбом, висять у рамах на стіні тощо), слід звернутися до Організатора за вказаною адресою (або тел. 4-21-13). Працівник музею за згодою особи може прийти і перефотографувати матеріали для участі в конкурсі.

3.5. За бажанням конкурсант також може подарувати музею фотоматеріали, оформивши акт-передачі чи дарчий лист.

4. ПОРЯДОК УЧАСТІ В КОНКУРСІ

4.1. Своєю участю у конкурсі виконавці приймають умови цього Положення та рішення Організатора.

4.2. Всі фотографії, які подаються на Конкурс, мають бути оригінальними і вільними від прав третьої сторони. Організатор Конкурсу не несе ніяких зобов’язань щодо будь-яких прав третьої сторони. Організатор зберігає за собою всі права на репродукцію матеріалів, поданих на Конкурс, без обмеження терміну використання.

4.3. Всі фотографії, відібрані на Конкурс, будуть якісно відскановані/перефотографовані та повернуті власникам відразу або в обумовлений між учасником і Організатором конкурсу термін.

4.4. До фотографії, поданої на конкурс, має додаватися наступна інформація (на окремому аркуші):

а) Опис фотографії (час виготовлення; місце, де зроблена світлина (вулиця, будинок тощо); автор – фотограф (якщо відомий); подія та інша інформація, пов’язана з світлиною);

б) Ім’я та прізвище конкурсанта, рід занять чи навчальний заклад, зручні для учасника контактні дані (телефон, або адресу електронної скриньки, чи сторінку в соцмережі тощо), за допомогою яких Організатор зможе швидко зв’язатися з конкурсантом для повідомлення результатів конкурсу, запрошення на виставку чи у інших випадках, пов’язаних з конкурсом чи наданими фотоматеріалами.

4.5. Особа, яка бере участь у конкурсі, дає згоду Організатору на використання своїх персональних даних в цілях проведення цього конкурсу.

5. ПОРЯДОК ОБРАННЯ ТА НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ

5.1. Переможці Конкурсу визначаються журі, до складу якого входять: представники

Бродівського історико-краєзнавчого музею, громадської організації «Край», Бродівської міської ради, засобів масової інформації, районного відділу освіти.

5.2. Персональний склад журі затверджується Організатором до 1 вересня 2018 року та розміщується на сайті «Історична спадщина Бродів» (https://www.brodyhistory.org.ua/).

5.3. Результати конкурсу будуть оголошені журі до 15 вересня 2018 р. та розміщені у районних ЗМІ, на сайті «Історична спадщина Бродів» (https://www.brodyhistory.org.ua/), на сторінці Бродівського історико-краєзнавчого музею в соцмережі Facebook. Організатор Конкурсу повідомляє переможців про дату та умови отримання подарунків у різних номінаціях.

5.4. Переможці Конкурсу будуть нагороджені цінними подарунками та дипломами, а також родинними сертифікатами на безкоштовне відвідування Бродівського історико-краєзнавчого музею, музейних виставок, заходів впродовж 1 року.

5.5. Нагородження переможців відбудеться під час відзначення Дня міста Броди (третя неділя вересня 2018 р.).

5.6. Фотоматеріали, надані переможцями, будуть опубліковані на сайті «Історична спадщина Бродів» (https://www.brodyhistory.org.ua/), в районних ЗМІ.

5.7. Із найцікавіших світлин, наданих на конкурс, буде підготовлена виставка «Броди в об’єктиві», яку буде відкрито до святкування Дня міста Броди.

Квітень 2, 2018 in ГО "Край", Місто, Музей Коментарі (0)

Бурмістр, який став жертвою професії

(Із циклу «Бурмістри Бродів»)

Серед очільників нашого міста в минулому було чимало цікавих особистостей, людей різних національностей, професій, з різними долями. Одним з них став представник найчисленнішої єврейської громади Бродів – міський лікар д-р Пауль Ґольдгабер (1835-1893), якому громада двічі довіряла керувати містом. На жаль, про його особу відомо не так багато, лише загальні офіційні дані, поміщені в тогочасних довідниках, звітах, газетних замітках. Однак його життя і діяльність вплинули на історію нашого міста, залишивши певний слід. Про це свідчить й те, що його іменем була названа одна з головних міських вулиць (давня вул. Лешнівська, сучасна – Івана Франка).

Пауль Ґольдгабер працював лікарем у Бродах з 1863 р. Він був членом повітової ради і повітового відділу (1868-1875), входив до складу галицького господарського товариства (1871-1872). У 1872-1875 рр. був бурмістром Бродів. В 1876-1892 р. входив до складу міської ради і працював головним міським лікарем. З 1888 по 1892 р. був заступником бурмістра Антонія Вітославського. У 1893 р. вдруге обраний очільником магістрату Бродів. Незважаючи на те, що був бурмістром, продовжував надавати допомогу хворим. І коли весною 1893 р. на вул. Лешнівській в Бродах спалахнула епідемія висипного тифу, він прийшов рятувати недужих. Однак, під час консиліуму, заразившись від хворого, лікар важко захворів. 5 квітня 1893 р. містом розійшлася звістка, яка до глибини вразила кожного мешканця Бродів незалежно від віровизнання: Пауль Ґольдгабер помер. Великий натовп людей зібрався на вулиці перед будинком, де мешкав бурмістр. Як писала тогочасна преса про померлого, «Місто втратило найкращого лікаря; хворі та бідні опікуна, який їм у багатьох випадках, окрім надання лікарської опіки, допомагав матеріально; родина, яка складається з трьох незабезпечених дітей, втратила батька (5 років тому втратила і матір), а громада – енергійного бурмістра, який мав на меті добро міста, а не особисту користь. Померлий був людиною чистого характеру і ніхто не міг сказати злого слова про нього».

Віддаючи останню шану померлому, майже усе місто прийшло провести його тіло до могили. Були представники усіх інституцій, ради міста, єврейська громада, офіцерський корпус, пожежна сторожа. Над могилою про заслуги покійного розповів професор гімназії Герцель, радний Бродів. Від ради міста прощався з покійним вчитель Теувім, а від імені колег говорив лікар д-р Каллях. Бурмістра-лікаря поховали на новому єврейському цвинтарі, що на північній околиці Бродів. Його могила на даний час ще не віднайдена.

Випадки, коли лікар помирав, заразившись від хворого, були непоодинокими у Бродах. Від цієї ж хвороби кілька років потому помер лікар Якоб Вольф Ґлясгаль, а у 1898 р. помер міський лікар Фелікс Ляйблінґер, заразившись від пацієнта черевним тифом. Як писали в тодішніх часописах, «вони стали жертвою професії».

19 квітня 1893 р. відбулося засідання міської ради, присвячене вшануванню пам’яті померлого бурмістра доктора Ґольдгабера. Радні міста віддали шану його заслугам і ухвалили ряд рішень з увічнення пам’яті померлого. Заступник бурмістра Куляк розповів про заслуги доктора Ґольдгабера і попросив дозволу вписати це до протокольних книг. Радний Хаєс запропонував повісити портрет бурмістра у залі засідань, а на пропозицію Теувіма ухвалено назвати вулицю Лешнівську «вулицею Ґольдгабера».

До наших днів, на жаль, не збереглось приміщення сесійної зали магістрату Бродів, де висів портрет бурмістра Ґольдгабера. Поки що не віднайдені протокольні книги тих років із записами про заслуги лікаря-бурмістра (ймовірність того, що ці документи теж безповоротно втрачені, є досить великою). Пам’ять про Пауля Ґольдгабера зберігають давні карти-схеми м.Броди із зазначенням вулиці, названої його прізвищем; поштівки з видами вулиці та документи кінця ХІХ ст. – 1939 р.

В період національного відродження і початку декомунізації міста (на поч. 1990-х років) була спроба повернути ім’я жертовного бургомістра громаді Бродів у назві однієї з міських вулиць. Оскільки питання повернення назви – перейменування вулиці Івана Франка на д-ра Ґольдгабера не стояло тоді на порядку денному, вирішено дати ім’я лікаря одній із сусідніх вулиць. Таким чином, рішенням сесії Бродівської міської ради від 14.05.1991 р. «Про повернення старих назв та перейменування вулиць м.Бродів» іменем лікаря Ґольдгабера було названо вулицю Карла Маркса (давню Верхню Підвальну). Однак недостатня обізнаність жителів міста, зокрема і мешканців цієї вулиці, про особу Пауля Ґольдгабера, які, очевидно, вперше почули це ім’я, стала причиною обурення і звернень до міської ради. Як наслідок, вулицю знову перейменували і дали їй нову назву – Галицька. Таким чином, ім’я лікаря Ґольдгабера знову затерлося в пам’яті міста.

 

Василь Стрільчук

 

 

Березень 25, 2018 in Брідщина, Місто Коментарі (1)