Місто Броди за всю свою історію пережило чимало подій, потрясінь, злетів і падінь. Географічне розташування населеного пункту, важливі міжнародні комунікації, які тут проходили, завжди впливали на історичний розвиток нашої місцевості. В цьому матеріалі згадаємо про маловідому для широкого загалу подію 99-річної давності, яка, на жаль, не мала великого історичного значення ані у світовій історії, ані для процесу українського державотворення. Однак для нашого міста це було щось незвичайне. 10 квітня 1919 р. у Бродах відбулися переговори між владою УНР, на чолі з Симоном Петлюрою, та делегацією Антанти, яка була представлена дипломатичними місіями ряду європейських держав та представників США, щодо можливості припинення польсько-української війни. Це був непростий час для молодої Української республіки. Після Акту злуки 22 січня 1919 р. територія ЗУНР увійшла до складу Української Народної Республіки як Західна область Української Народної Республіки. Внаслідок складної міжнародної та внутрідержавної ситуації процес об’єднання двох держав не був завершений. Після захоплення більшовиками Києва (у лютому 1919 року) найвищий орган верховної влади УНР – Директорія – змушений був часто змінювати місце свого перебування. З того часу і походить вислів «у вагоні Директорія, під вагоном територія», який відображає трагізм ситуації, що склалася. На час згаданих подій столиця УНР розміщувалася у м. Рівне. Саме звідти 10 квітня 1919 р. прибули на станцію Броди у спеціальному поїзді більшість представників уряду Української держави.

Нижче подаємо спогади учасника Перших визвольних змагань (1917-1921), старшого лейтенанта військово-морського флоту УНР Святослава Шрамченка (1893-1958), відомого громадського діяча, філателіста та письменника. Ці спогади під назвою «Лінія Керзона (Уривок з дневника з часів Визвольних змагань)», було опубліковано у газеті  «Свобода» 11 квітня 1953 року (подається із збереженням оригіналу).

 

Святослав Шрамченко

Капітан Лейтенант Фльоти

ЛІНІЯ КЕРЗОНА

(Уривок з дневника з часів Визвольних Змагань)

«Дня 9 квітня 1919 року одержую наказ від морсько­го міністра, капітана ІІІ ран­ги Михайла Івановича Білінського (загинув геройсь­кою смертю у II Зимовому поході під Базаром, 17 листо­пада 1921 р.), як його ст. адьютант, що в ночі вирушаємо в складі надзвичайного поїзду до Бродів. Наш ва­гон морського міністра, разом з вагоном плятформою для нашого авта, стояв тоді на станції Рівне, де в той час перебував Уряд УНР. Надси­лаю ст. матроса М. Ф. Тименка до коменданта двірця Рівне, щоб наші вагони при­чепили до того надзвичайно­го потягу. На 24 годину це було зроблено і ми виїхали. Крім наших вагонів в поїзді були вагони членів Директо­рії, Андрієвського і Макарен­ка, а також кількох міністрів.

10 квітня 1919 року ран­ком ми приїхали до Бродів. Тут на годину 16 була ви­значена важна нарада з представниками Антанти. Прибули Місії: американська і сербська, пізніше англійсь­ка, французька і італійська, а ще пізніше прибув Голов­ний Отаман Війська і Фльоти УНР, С. В. Петлюра. Почесна сотня на двірці, добре одягнена і в доброму вигля­ді, ввесь час мусіла салютувати, а оркестра грала зу­стрічні марші та гимни чу­жих держав, що робило по­мітне враження на представників чужих держав. Ця ор­кестра УГА мусіла за останню ніч вивчити всі потрібні гимни, в тому числі і аме­риканський. Прибув член Директорії Швець і Коман­дир УГА Генштабу Генерал-Полковник Михайло Омельянович-Павленко зі штабом, а також представники Уряду ЗОУНР. Почесна сотня промаршерувала добрим кроком перед Головним Отаманом і всіма прибулими.

На самій нараді почули ми пропозицію припинення польсько-української війни по новій демаркаційно-граничній лінії, якогось тоді лорда Керзона. Але ця нара­да не дала відповідних на­слідків. Поляки з огляду на Місії Антанти ніби погоджу­вались, і то не виразно, на лінію Керзона на півночі (Буг), на півдні випихали цю лінію далеко на схід – десь ніби під Тернопіль. Чорними нитками по білому бу­ло шито, що робили це не­щиро. (Лінія Керзона вже має і в нас досить велику лі­тературу, тому я приводжу тут лише те, що записано про неї в дневнику).

Після того відбулась нара­да Директорії і Кабінету мі­ністрів. Був зформований но­вий Кабінет міністрів під го­ловуванням Мартоса дуже лівого напрямку. Головний Отаман від’їхав разом з сербською місією до Радивилова.

Підвечір пішов я до міста. Невеличке, брудне містечко з великим процентом жидів­ського населення. Страшна грязюка-болото. Я пожалку­вав, що не взяв нашого авта, але хотілось пройтись. По дорозі зробив собі знимку у місцевого фотографа, яка навіть заховалась у мене до­сі, а потім зайшов до одного з ресторанів. Засидівся там в товаристві старшин УГА і різних урядовців до доручень наших міністрів аж до години 23. Після години 23 скерувався на двірець. Це вже було після поліційної го­дини і зовсім темно. Зі мною пішло двох урядовців, один з Міністерства закордонних справ, а другий з Міністер­ства шляхів. Вони були в цивільному і тому бажали іти зі мною разом. Від міста до двірця було досить дале­ко. В темряві доводилось об­ходити великі калюжі. Коли раптом на розі якоїсь вулиці, коло великої калюжі, вири­нула військова патруля.

– «Хто іде? Стій, лягай!» – почулась команда.

Від несподіванки, та й з переляку, обидва урядовці хлюпнули в калюжу, поряд­но обхляпавши і мене. Я го­лосно відповів, що треба в першу чергу подивитись, хто іде, а потім давати накази лягати чи не лягати. Вони підійшли до мене і освітили мене електричними ліхтари­ками. Тоді підстаршина і двох стрільців клацнули каб­луками, віддаючи мені поша­ну і вибачились. Я вказав на двох урядовців, що саме мок­рі і брудні вставали на ноги з калюжі і сказав патрулі хто вони. Підстаршина ви­бачивсь і перед ними і по­яснив мені, що частенько по­ляки стріляли в нічні укра­їнські патрулі і тому вони мають такий наказ, будучи готові й самі стріляти відра­зу.

Ми пішли далі. Добре, що було темно, бо мокрі і бруд­ні урядовці мусіли мати жа­люгідний вигляд, а я про­кляв «по-морськи» тую лінію Керзона, через яку і я був охляпаний.

Вночі около год. 3 ми від’­їхали в напрямку на Терно­піль. З нами вагони різних Місій, членів Директорії Ан­дрієвського і Швеця, Держ. Секретаря Корчинського, 2 вагони міністра фінансів Кривецького, міністра Тимофієва і Фещенка-Чопівського, старшин УГА і д-ра Цегельського.

11 квітня 1919 р. Красне. Стоїмо з самого ранку. Ро­били знимку всіх, що приїхали разом з Місіями Ан­танти. Потім звантажили на­ше авто і інші. Американсь­ка Місія разом з іншими, морський міністер з Швецем і Дром Цегельським від’їха­ли автами на фронт, після чого останні мали приїхати до Станиславова. Я ж одер­жав наказ скеруватись туди разом з канцелярією Морського міністра. В Коломиї то­ді перебувало ціле Морське міністерство і там провади­лось формування морського полку з підстаршин і матросів-українців б. Австро-Угорської фльоти». 

Отже, як бачимо, у далекому 1919 році Броди стали центром міжнародних переговорів, місцем, де мала (могла б) вирішитися доля молодої Української держави. Однак, на жаль, цього не сталося, але спогади і матеріали про цю зустріч залишилися. В майбутньому історикам та краєзнавцям необхідно буде більш детально дослідити цю подію, її учасників, місця та об’єкти у нашому місті, пов’язані з цією міжнародною зустріччю.

Що ж до автора спогадів, відомого військового і громадського діяча Святослава Шрамченка, то його з Бродами пов’язував ще й інший факт. Під керівництвом морського міністра УНР Михайла Білинського, Святослав Шрамченко брав активну участь у формуванні 1-го полку морської піхоти, ядро якого складали гуцули, колишні моряки Австро-Угорського флоту та сплавники лісу. Створення полку розпочалося в Коломиї, де знаходився штаб. А згодом з Коломиї 1-ий Гуцульський полк морської піхоти для остаточного формування у березні 1919 р. був переведений у місто Броди, де, отримавши озброєння і технічне забезпечення, пройшов курс навчання і бойової підготовки. Морські піхотинці неодноразово відзначались у боях за Українську державу, але це вже інша історія, про яку можна прочитати в окремих дослідженнях, спогадах, зокрема й у публікаціях, розміщених на сторінках інтернету.

 

Підготував Василь Стрільчук

Ще нема коментарів.

Залиште коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікованою. Обов’язкові поля позначені (*).

Можна використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>