У Підгорецькому замку відкрито виставку копійованих картин

Непересічна подія в культурному житті нашого краю відбулася у суботу, 9 червня 2018 р., у Музеї-заповіднику «Підгорецький замок». У відомій перлині Брідщини офіційно відкрили виставку «Історія забуття… Виставка копій з колекції Підгорецького замку».

Захід розпочала привітальним словом до численних учасників заходу Світлана Мостова – завідувач музею-заповідника. Генеральний директор Львівської галереї мистецтв ім. Бориса Возницького, до складу якої входить Підгорецький замок, Тарас Возняк зазначив, що, готуючи цю виставку, організатори намагалися подарувати враження і дати відвідувачам можливість хоч трішечки побути в тій атмосфері, що панувала колись у стінах пам’ятки. Гендиректор зазначив, що це не перша подія у цих залах, рік назад тут було поставлено балет Ігоря Стравинського «Історія солдата». «Ніхто не вірив, що ці зали можна привідкрити, щоб затягувати сюди і спонсорів і тих чи інших осіб. Бо коли ти показуєш ту руїну, вони бачать безнадію…». Тарас Возняк наголосив на тому, що «тут воно трішечки не так, як було раніше», але закликав присутніх включити свою уяву і поринути у світ краси і атмосфери, яка була колись тут.

Перед присутніми виступив і голова Фонду «Підгорецький замок» (громадської організації, яка допомогла організувати виставку) Віктор Кушніренко. Він подякував усім партнерам і небайдужим людям, котрі долучилися до ініціативи створення виставки та закликав присутніх не судити строго, оскільки це далеко не те, що створив Конєцпольський чи Живуський, але «ми будемо прагнути до досконалості, і рано чи пізно відтворимо ту красу, яка тут була».

Цікаву екскурсію експозицією, розміщеною в чотирьох залах палацу, провела мистецтвознавець, директор Палацу Потоцьких Оксана Козинкевич. Гості оглянули копійовані полотна, які були в колекції Підгорецького замку до 1939 року. Зокрема, в експозиції представлені копії творів Шимона Чеховича, Яцека Олесінського, Якоба Джорданса, Шарля Ле Бруна, Яна Де Баана, Пьєтро Бьянчі, Олександра Григлевського, Джовані Баттісто Клементі, Йозефа Грассі та інших італійських, австрійських, польських, французьких, нідерландських художників, якими славилася колекція.

В одному із залів для присутніх відбулася демонстрація фільму про Підгорецький замок «Історія забуття», консультантами якого були Борис Возницький та Єжи Гофман.  Гостей заходу зачарував музичний кліп «Підгорецький замок», знятий за участю  Вікторії Лук’янець, солістки Віденської опери, Народної артистки України. Зйомки цього кліпу проходили в Підгорецькому замку, музеї-замку Ланьцут, королівському замку Вавель у Польщі.

На завершення події відбувся чин освячення виставкових залів палацу.

Василь Стрільчук

«Броди-Старокостянтинів: містки співпраці»

30 травня 2018 року у сесійній залі Бродівської міської ради в рамках проекту національної співпраці «Чим живуть замки», що реалізується в межах програми Британської Ради «Culture bridges» за фінансування ЄС, відбулась ознайомча конференція «Броди-Старокостянтинів: містки співпраці». У заході взяли участь представники ГО «Край», Бродівської міської та районної  рад, культурно-освітньої сфери, громадські активісти, краєзнавці. На конференцію прибуло четверо гостей із міста Старокостянтинова Хмельницької області, адже ГО «Старокостянтинів небайдужий» є партнером проекту. Модератором заходу виступив директор Бродівського історико-краєзнавчого музею, член громадської організації «Край» Василь Стрільчук.

Вітальну частину конференції розпочав отець Богдан Вихор, голова ГО «Край», нагадавши про важливість подій подібного масштабу, необхідності збереження культурного спадку наших міст та закликавши усіх присутніх до спільної молитви. Продовжив захід перший заступник міського голови Бродів Роман Сподарик, який у стислій формі розповів про економічні та інфраструктурні досягнення нашого міста. Марія Радзівіл, начальник відділу культури, національностей, релігій та туризму Бродівської РДА від імені усієї бродівської громади висловила сподівання та прагнення щодо відродження Бродівського замку й культурної спадщини міста загалом. Від гостей із вітальним словом виступив Василь Муляр, завідував відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини виконавчого комітету Староконстянтинівської міської ради. Він акцентувавши увагу на історичній подібності двох міст, закликав присутніх до об’єднання зусиль задля вирішення спільних проблем збереження культурної спадщини.

Під час презентації проекту «Чим живуть замки» координатор проекту від ГО «Край» Василь Стрільчук коротко розповів учасникам про програму «Culture bridges», її мету та завдання, а також ознайомив присутніх з основними цілями та заходами спільного проекту. Голова ГО «Старокостянтинів небайдужий» Сергій Худий розказав про витоки співпраці між Бродами й Старокостянтиновом, які почалися від часу спільної праці в проекті «Choice: культурна спадщина і сучасність», а також ознайомив учасників конференції з громадською організацією, керівником якої він є.

Гості з Старокостянтинова познайомили присутніх з історико-культурним спадком свого міста. Молодший науковий співробітник культурного центру-музею «Старий Костянтинів» Анатолій Борсук, продемонстрував презентацію «Історико-культурна спадщина м. Старокостянтинова» ознайомив присутніх із часовим надбанням рідного міста. Василь Муляр розповів про історію замку князів Острозьких, його відновлення, сучасний стан та перспективи. Представник Старокостянтинівської міської ради висловив готовність поділитися власним досвідом для збереження замку в Бродах.

Після перерви на каву на учасників очікувала презентація старшого наукового співробітника Бродівського історико-краєзнавчого музею Андрія Корчака. «Бродівський замок – унікальна пам’ятка оборонного зодчества». Доповідач звернув увагу присутніх на особливості оборонних фортифікацій міста Броди та дав зрозуміти, наскільки важливою культурною перлиною є комплекс Бродівського замку. Далі гості та усі бажаючі відвідали з екскурсію Бродівську фортецю, обговорюючи важливі моменти майбутніх заходів проекту.

Наступного дня – 31 травня – гості продовжили знайомство з культурною спадщиною міста. Окрім оглядової екскурсії Бродами, відвідання Бродівського історико-краєзнавчого музею, відбулася зустріч з керівником відділу культури, національностей, релігій та туризму Марією Радзівіл, де були обговорені питання майбутньої співпраці. Учасники ознайомчої конференції відвідали «Школу різьбярства», що діє у Бродівському педагогічному коледжі ім. М.Шашкевича та поспілкувалися з її керівником Ігорем Ошурком.

На завершення заходу відбулася підсумкова нарада у приміщенні центральної районної бібліотеки, на якій були підведені підсумки ознайомчої конференції учасники ділилися своїми враженнями та висловлювали побажання щодо подальшої співпраці. Як підсумок, відбулося підписання спільного договору про співпрацю між ГО у реалізації проекту «Чим живуть замки».

Загалом перший важливий захід проекту пройшов успішно, учасники з новими ідеями та враженнями планують подальші кроки у реалізації проекту.

Любомир Лесонін

 

Броди очима Шолома Алейхема

16 травня 2018 року в актовій залі Бродівської ЗОШ I-III ступенів N4 відбувся лекторій під назвою «Броди очима Шолом-Алейхема», присвячений Міжнародному дню музеїв. Темою лекції стали згадки видатного єврейського письменника у своїх творах про Броди, зокрема, у повісті «Хлопчик Мотл».

Зі вступного слова розпочала доповідь вчитель зарубіжної літератури Галина Вишневська, після чого за розповідь взявся лектор – бібліотекар Бродівського історико-краєзнавчого музею Наталія Ханакова. Слухачами були учні дев’ятих класів. Слід зазначити, що подібна лекція проводилось не вперше – кілька місяців тому Наталія Ханакова провела цю ж саму розповідь для семикласників.

У ході лекторію учні і викладачі дізналися деталі життя видатного єврейського письменника. Особливо цікавою була частина, де йшлось про візит Шолом-Алейхема у Броди. Відомо, що в 1906-му році Алейхем побував у нашому містечку, прочитавши у місцевому єврейському музичному товаристві кілька лекцій. Повість «Хлопчик Мотл» є прямим віддзеркаленням вражень письменника від Бродів. Алейхем уміло описав деталі життя тутешніх представників народу Мойсеєвого, а також здійснив вельми цікавий опис нашого міста.

Окрім цього, слухачі мали змогу дізнатись детальніше про історію рідних вулиць та архітектурних пам’яток, пов’язаних із єврейською спадщиною у Бродах. Були продемонстровані унікальні фотографії єврейських дітлахів в Олеську та знімок єврея – жителя села Підкамінь. Обидві фотографії з колекції Яна Музара. Доповідач розповіла й про долю малої синагоги у Бродах, що знаходилась неподалік від великої, руїни якої нині ми маємо змогу бачити на вулиці Героїв-авіаторів.

Загалом, лекторій пройшов успішно. Змістовною була розповідь лектора та уважними були школярі, що з цікавістю вбирали в себе нову інформацію як про рідне місто, так і про письменника, творчість якого вони вивчають на уроках зарубіжної літератури.

Любомир Лесонін

учень Бродівської ЗОШ І-ІІІ ст. №4

Конкурс короткометражного кіно «Наш замок»

 

З 25 квітня по 30 червня 2018 року громадська організація «Край» в рамках проекту національної співпраці «Чим живуть замки?», що реалізується в межах програми Британської Ради «Culture Bridges» за фінансування Європейського Союзу, проводить конкурс короткометражного кіно, відеороликів «Наш замок», присвячених пам’ятці архітектури державного значення XVII-XVIII ст. – Бродівському замку.

До участі в конкурсі запрошується учнівська та студентська молодь!

На Конкурс приймаються відеоролики, присвячені Бродівському замку з будь-яким стилістичним та жанровим рішенням автора, з висвітленням різноманітних аспектів та проблем визначної пам’ятки нашого міста: історія та сучасність, збереження та використання, роль пам’ятки для розвитку міста; проблеми та шляхи їх вирішення; замок в контексті інших пам’яток міста; екологічно-рекреаційне та туристичне значення; соціальні проблеми, пов’язані з сучасним станом замку тощо.

Для участі у Конкурсі необхідно до 30 червня 2018 року надіслати на електронну адресу kraybrody@gmail.com  заявку на участь та авторську роботу з обов’язковими титрами. Відеоролик потрібно завантажити на файлообмінник і в електронному листі організаторам конкурсу додати відповідне посилання.

Кращі фільми, відеоролики будуть демонструватися під час дводенного фестивалю «Чим живуть замки?» у м. Броди та м. Старокостянтинові (Хмельницька обл.), що проходитиме в серпні 2018 р. у телеефірі ТРК «Броди» та розміщені на каналі YouTube «Броди історія».

Переможці конкурсу будуть нагороджені цінними подарунками та грамотами.

Вимоги до робіт, що подаються на конкурс:

Відеоролики подаються у форматі MP4 або AVI. Розмір кадру відеоролика повинен бути не менше 720 x 480 (720 x 546).

Рекомендована тривалість ролика 3-5 хвилин. Максимальний розмір файлу відеоролика – 400 Mb.

Фільм, або відеоролик має бути відзнятий спеціально для конкурсу «Наш замок» і не бути оприлюдненим до оголошення результатів конкурсу.

В рамках виконання завдання допускається і вітається використання спецефектів, в тому числі комп’ютерної графіки, 3-D моделювання, мультиплікація та різні прийоми комбінованих зйомок.

На конкурс не допускаються, або  можуть бути дискваліфіковані роботи, які не відповідають тематиці та вимогам конкурсу, з недотриманням технічних параметрів конкурсного завдання (формат, тривалість і розмір відеоролика і ін.), а також плагіат та порушення авторських прав. Члени сімей організаторів конкурсу та членів журі до участі в конкурсі не допускаються.

Критерії оцінювання відеороликів

  • Ідея (завдання та цілі поставлені автором, його задум);
  • сюжет (наскільки в ролику продуманий, розкритий і зрозумілий глядачам сюжет);
  • Відповідність тематиці (узгодженість з темою конкурсу);
  • Креативність (нетрадиційне донесення ідеї ролика, оформлення, використання творчих прийомів);
  • Техніка виконання (якість зйомки, монтажу, звуку).

Як Броди на один день стали майже столицею УНР

 

Місто Броди за всю свою історію пережило чимало подій, потрясінь, злетів і падінь. Географічне розташування населеного пункту, важливі міжнародні комунікації, які тут проходили, завжди впливали на історичний розвиток нашої місцевості. В цьому матеріалі згадаємо про маловідому для широкого загалу подію 99-річної давності, яка, на жаль, не мала великого історичного значення ані у світовій історії, ані для процесу українського державотворення. Однак для нашого міста це було щось незвичайне. 10 квітня 1919 р. у Бродах відбулися переговори між владою УНР, на чолі з Симоном Петлюрою, та делегацією Антанти, яка була представлена дипломатичними місіями ряду європейських держав та представників США, щодо можливості припинення польсько-української війни. Це був непростий час для молодої Української республіки. Після Акту злуки 22 січня 1919 р. територія ЗУНР увійшла до складу Української Народної Республіки як Західна область Української Народної Республіки. Внаслідок складної міжнародної та внутрідержавної ситуації процес об’єднання двох держав не був завершений. Після захоплення більшовиками Києва (у лютому 1919 року) найвищий орган верховної влади УНР – Директорія – змушений був часто змінювати місце свого перебування. З того часу і походить вислів «у вагоні Директорія, під вагоном територія», який відображає трагізм ситуації, що склалася. На час згаданих подій столиця УНР розміщувалася у м. Рівне. Саме звідти 10 квітня 1919 р. прибули на станцію Броди у спеціальному поїзді більшість представників уряду Української держави.

Нижче подаємо спогади учасника Перших визвольних змагань (1917-1921), старшого лейтенанта військово-морського флоту УНР Святослава Шрамченка (1893-1958), відомого громадського діяча, філателіста та письменника. Ці спогади під назвою «Лінія Керзона (Уривок з дневника з часів Визвольних змагань)», було опубліковано у газеті  «Свобода» 11 квітня 1953 року (подається із збереженням оригіналу).

 

Святослав Шрамченко

Капітан Лейтенант Фльоти

ЛІНІЯ КЕРЗОНА

(Уривок з дневника з часів Визвольних Змагань)

«Дня 9 квітня 1919 року одержую наказ від морсько­го міністра, капітана ІІІ ран­ги Михайла Івановича Білінського (загинув геройсь­кою смертю у II Зимовому поході під Базаром, 17 листо­пада 1921 р.), як його ст. адьютант, що в ночі вирушаємо в складі надзвичайного поїзду до Бродів. Наш ва­гон морського міністра, разом з вагоном плятформою для нашого авта, стояв тоді на станції Рівне, де в той час перебував Уряд УНР. Надси­лаю ст. матроса М. Ф. Тименка до коменданта двірця Рівне, щоб наші вагони при­чепили до того надзвичайно­го потягу. На 24 годину це було зроблено і ми виїхали. Крім наших вагонів в поїзді були вагони членів Директо­рії, Андрієвського і Макарен­ка, а також кількох міністрів.

10 квітня 1919 року ран­ком ми приїхали до Бродів. Тут на годину 16 була ви­значена важна нарада з представниками Антанти. Прибули Місії: американська і сербська, пізніше англійсь­ка, французька і італійська, а ще пізніше прибув Голов­ний Отаман Війська і Фльоти УНР, С. В. Петлюра. Почесна сотня на двірці, добре одягнена і в доброму вигля­ді, ввесь час мусіла салютувати, а оркестра грала зу­стрічні марші та гимни чу­жих держав, що робило по­мітне враження на представників чужих держав. Ця ор­кестра УГА мусіла за останню ніч вивчити всі потрібні гимни, в тому числі і аме­риканський. Прибув член Директорії Швець і Коман­дир УГА Генштабу Генерал-Полковник Михайло Омельянович-Павленко зі штабом, а також представники Уряду ЗОУНР. Почесна сотня промаршерувала добрим кроком перед Головним Отаманом і всіма прибулими.

На самій нараді почули ми пропозицію припинення польсько-української війни по новій демаркаційно-граничній лінії, якогось тоді лорда Керзона. Але ця нара­да не дала відповідних на­слідків. Поляки з огляду на Місії Антанти ніби погоджу­вались, і то не виразно, на лінію Керзона на півночі (Буг), на півдні випихали цю лінію далеко на схід – десь ніби під Тернопіль. Чорними нитками по білому бу­ло шито, що робили це не­щиро. (Лінія Керзона вже має і в нас досить велику лі­тературу, тому я приводжу тут лише те, що записано про неї в дневнику).

Після того відбулась нара­да Директорії і Кабінету мі­ністрів. Був зформований но­вий Кабінет міністрів під го­ловуванням Мартоса дуже лівого напрямку. Головний Отаман від’їхав разом з сербською місією до Радивилова.

Підвечір пішов я до міста. Невеличке, брудне містечко з великим процентом жидів­ського населення. Страшна грязюка-болото. Я пожалку­вав, що не взяв нашого авта, але хотілось пройтись. По дорозі зробив собі знимку у місцевого фотографа, яка навіть заховалась у мене до­сі, а потім зайшов до одного з ресторанів. Засидівся там в товаристві старшин УГА і різних урядовців до доручень наших міністрів аж до години 23. Після години 23 скерувався на двірець. Це вже було після поліційної го­дини і зовсім темно. Зі мною пішло двох урядовців, один з Міністерства закордонних справ, а другий з Міністер­ства шляхів. Вони були в цивільному і тому бажали іти зі мною разом. Від міста до двірця було досить дале­ко. В темряві доводилось об­ходити великі калюжі. Коли раптом на розі якоїсь вулиці, коло великої калюжі, вири­нула військова патруля.

– «Хто іде? Стій, лягай!» – почулась команда.

Від несподіванки, та й з переляку, обидва урядовці хлюпнули в калюжу, поряд­но обхляпавши і мене. Я го­лосно відповів, що треба в першу чергу подивитись, хто іде, а потім давати накази лягати чи не лягати. Вони підійшли до мене і освітили мене електричними ліхтари­ками. Тоді підстаршина і двох стрільців клацнули каб­луками, віддаючи мені поша­ну і вибачились. Я вказав на двох урядовців, що саме мок­рі і брудні вставали на ноги з калюжі і сказав патрулі хто вони. Підстаршина ви­бачивсь і перед ними і по­яснив мені, що частенько по­ляки стріляли в нічні укра­їнські патрулі і тому вони мають такий наказ, будучи готові й самі стріляти відра­зу.

Ми пішли далі. Добре, що було темно, бо мокрі і бруд­ні урядовці мусіли мати жа­люгідний вигляд, а я про­кляв «по-морськи» тую лінію Керзона, через яку і я був охляпаний.

Вночі около год. 3 ми від’­їхали в напрямку на Терно­піль. З нами вагони різних Місій, членів Директорії Ан­дрієвського і Швеця, Держ. Секретаря Корчинського, 2 вагони міністра фінансів Кривецького, міністра Тимофієва і Фещенка-Чопівського, старшин УГА і д-ра Цегельського.

11 квітня 1919 р. Красне. Стоїмо з самого ранку. Ро­били знимку всіх, що приїхали разом з Місіями Ан­танти. Потім звантажили на­ше авто і інші. Американсь­ка Місія разом з іншими, морський міністер з Швецем і Дром Цегельським від’їха­ли автами на фронт, після чого останні мали приїхати до Станиславова. Я ж одер­жав наказ скеруватись туди разом з канцелярією Морського міністра. В Коломиї то­ді перебувало ціле Морське міністерство і там провади­лось формування морського полку з підстаршин і матросів-українців б. Австро-Угорської фльоти». 

Отже, як бачимо, у далекому 1919 році Броди стали центром міжнародних переговорів, місцем, де мала (могла б) вирішитися доля молодої Української держави. Однак, на жаль, цього не сталося, але спогади і матеріали про цю зустріч залишилися. В майбутньому історикам та краєзнавцям необхідно буде більш детально дослідити цю подію, її учасників, місця та об’єкти у нашому місті, пов’язані з цією міжнародною зустріччю.

Що ж до автора спогадів, відомого військового і громадського діяча Святослава Шрамченка, то його з Бродами пов’язував ще й інший факт. Під керівництвом морського міністра УНР Михайла Білинського, Святослав Шрамченко брав активну участь у формуванні 1-го полку морської піхоти, ядро якого складали гуцули, колишні моряки Австро-Угорського флоту та сплавники лісу. Створення полку розпочалося в Коломиї, де знаходився штаб. А згодом з Коломиї 1-ий Гуцульський полк морської піхоти для остаточного формування у березні 1919 р. був переведений у місто Броди, де, отримавши озброєння і технічне забезпечення, пройшов курс навчання і бойової підготовки. Морські піхотинці неодноразово відзначались у боях за Українську державу, але це вже інша історія, про яку можна прочитати в окремих дослідженнях, спогадах, зокрема й у публікаціях, розміщених на сторінках інтернету.

 

Підготував Василь Стрільчук