Пам’ятний знак Йозефу Роту в Бродах

Сьогодні, 16 листопада 2018 р., в сесійній залі Бродівської міської ради відбулася друга зустріч щодо питання встановлення пам’ятника Йозефу Роту в Бродах у рамках міжнародного проекту «Буковинсько-Галицький літературний шлях». Ініціатори проекту – професор Чернівецького національного  університету Петро Рихло і співробітник німецько-єврейського музею (м. Берлін) художниця Гельґа фон Льовеніх – представили учасникам фото глиняного макету погруддя Йозефа Рота (скульптор Володимир Цісарик), яке планується вилити з бронзи і встановити у м. Броди. Участь в обговоренні взяли перший заступник міського голови Роман Сподарик, представники Бродівської районної ради (депутати Ігор Криськів, Володимир Булишин, керівник відділу комунального майна Ігор Бунда), директор Бродівської гімназії ім. І.Труша Руслан Шишка, міський архітектор Дмитро Лящук, спеціалісти Бродівської міської ради, працівники Бродівського історико-краєзнавчого музею (директор Василь Стрільчук та ст. наук. співробітник Андрій Корчак), представник залізниці, журналісти ТРК «Броди».

На попередній зустрічі, що відбулася у березні цього року, було запропоновано концепцію пам’ятника:  Йозеф Рот з валізою, як прототип відомої світлини письменника, який символізує те, що відомий уродженець нашого міста усе життя мандрував по різних містах. Місцем попереднього встановлення монумента було визначено територію поблизу залізничного вокзалу. Однак зміна концепції й самого виду пам’ятника – погруддя письменника – викликали дискусії щодо його можливого місця встановлення у Бродах. Як проінформували ініціатори проекту, бюджет пам’ятника (погруддя, вилите з бронзи, що встановлене на гранітному постаменті, висотою близько 1 м 60 см) становить 5 тисяч євро (включаючи гонорар автору). А бронзова скульптура в повний зріст, за попередніми оцінками, вартувала б у 4 рази дорожче, а таких коштів у проекті немає. Нагадаємо, що фінансування виготовлення та встановлення пам’ятника – бронзове погруддя на постаменті – здійснює Міністерство закордонних справ Німеччини, а від громади Бродів потребується визначення місця встановлення та благоустрій території.

На даний час обговорення тривають. Жваві дискусії точаться і в соціальній мережі facebook, де в коментарях до допису директора ТРК «Броди» Володимира Булишина висловлюються як критичні, так і схвальні відгуки про вигляд майбутнього монумента. Існує думка щодо встановлення цього погруддя в іншому місці, а біля вокзалу планується залишити місце на майбутнє для пам’ятника Йозефу Роту з валізою. Хоча очевидним є той факт, що в історичному середмісті є не так багато місця для пам’ятників. Біля Бродівської гімназії на монументі відомим діячам серед інших уже зображено Йозефа Рота. Також пам’ятна таблиця письменнику вже є на будівлі навчального закладу.

Щодо встановлення ще одного пам’ятника Йозефу Роту (окрім запропонованого погруддя), то це питання доцільності, яке не стоятиме найближчим часом. Оскільки 125-та річниця письменника відзначатиметься у 2019 р., вже визначені деякі конкретні події. Напрацьовуються подальші заходи щодо благоустрою міста Броди, в тому числі й з підготовки до фестивалю «LvivMozArt»(4.08.2019 р.) й відзначення 935-ої річниці першої писемної згадки про Броди.

У будь-якому випадку остаточний вибір залишається за громадою Бродів!

Однак доконаним є той факт, що місто вже включене до літературного маршруту по місцях визначних письменників Буковини й Галичини, автори якого проробили значну роботу та напрацювали певний стиль пам’ятних знаків. Схожі погруддя вже встановлені, наприклад, письменнику, нобелівському лауреату з літератури Шмуелю  Аґнону в Бучачі, письменнику й перекладачу Карлу Францозу в Чорткові, поетесі Розі Ауслендер в Чернівцях.

Наступним кроком має стати приїзд у Броди львівського скульптора Володимира Цісарика, автора погруддя, і створення візуалізації пам’ятного знаку в міському просторі. А далі – прийняття рішення і підготовка відповідної документації.

Василь Стрільчук

Колишні легендарні гравці НХЛ відвідали Брідщину – рідну землю свого діда

15 листопада 2018 р. у місті Броди побували відомі у минулому гравці національної хокейної ліги (НХЛ) брати Вейн і Дейв Бабичі – канадці українського походження. Вейн Бабич, 1958 р.н., відіграв в НХЛ 15 сезонів в якості форварда, провівши  519 матчів. Визнанням успіхів Дейва стала його участь в Матчах зірок Західної хокейної ліги (сезони 1977 та 1978 років) та участь в 1981 році у грі усіх зірок Національної хокейної ліги. Його молодший брат – Дейв Бабич, 1961 р.н., що грав на позиції захисника, провів в Національній хокейній лізі 1195 ігор, а також ставав срібним призером чемпіонату світу в складі збірної Канади (1989). Він також був учасником матчу всіх зірок НХЛ (1983, 1984).

Зіркові хокеїсти вперше прибули в Україну та були почесними гостями міжнародного турніру з хокею, що приходив у м. Новояворівськ Львівської області. У змаганнях взяло участь  7 команд з України, Польщі, Словаччини та Румунії. Брати-хокеїсти взяли участь у нагородженні переможців турніру та провели майстер-клас в Новояворівську для «Галицьких Левів».

У програмі їхнього візиту був і приїзд у місто Броди. Згідно родинних переказів, саме з Бродівщини походив дід відомих хокеїстів – Ілько Бабич, 1902 р.н., який у 10-річному віці виїхав з батьками у Канаду.

Під час перебування на Брідщині почесні гості відвідали сесію Бродівської районної ради, зустрілися з представниками влади, громадськості. Роздали бажаючим свої світлини з автографами, зробили кілька колективних фото. Також побували на невеликій оглядовій екскурсії містом, відвідали Бродівський історико-краєзнавчий музей.

Під час спілкування гостей з краєзнавцями і переглядом родинних записів батька відомих хокеїстів – Едварда Бабича, виявилося, що Ілько Бабич походив із с. Білявці. Таким чином гості помандрували у це, недалеке від Бродів, село, де оглянули краєвиди, церкву, хати і господарські споруди, яка їм нагадали їхнє дитинство у провінції Альберта (Канада), де вони деякий час проживали біля фермерського господарства свого діда.

Як відомо, під час першої хвилі української еміграції наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. багато наших земляків вирушили у пошуках кращої долі за океан. В цей час чимало жителів с. Білявці, яке мало неродючі піщані ґрунти, вирушило до далекої Канади в провінцію Альберта. Саме там близько 80 вихідців із села заснували і розбудували поселення Мирнам (назва походить від двох українських слів – «мир» і «нам»). Серед тих людей, очевидно, були і прадід з прабабою майбутніх відомих хокеїстів.

Незважаючи на несприятливу для екскурсії дощову погоду, гості залишилися задоволені своєю мандрівкою і наступного разу планують більш детально ознайомитись з батьківщиною свого діда та спробувати знайти свою далеку родину.

 

Василь Стрільчук

Олександр Вислоцький – ініціатор відзначення 10-ої річниці Листопадового Чину в Бродах у 1928 р.

1 листопада 2018 р. у м. Броди на символічній могилі Борцям за волю України, що біля храму Святого Юрія, було освячено пам’ятну таблицю до 100-річчя проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Місце встановлення знаку вибрано не випадково, ця пам’ятка – могила-курган – має свою історію й тісно пов’язнана з історичною пам’яттю брідщан про листопадові події 1918 р.  На превеликий жаль, сьогодні мало кому відома історія походження цього символічного кургану, а старші люди пам’ятають його відновлення на початках відродження сучасної Української держави. 

У цій публікації пропонуємо Вашій увазі невеликий екскурс в історію цієї пам’ятки.

            Події Листопадового Чину і польсько-української війни 1918-1919 рр. були пам’ятними для українців Галичини, яка в міжвоєнний період (1920-1939) перебувала у складі Другої Речі Посполитої. Українська спільнота завжди намагалася відзначати ці дні, вшановуючи пам’ять про загиблих вояків УГА, згадуючи переможні бої, аналізуючи поразки і складаючи плани для майбутньої боротьби. З іншої сторони, польська влада прагнула різними способами перешкодити таким відзначенням, звести до мінімуму їх розголос і вплив на громадськість. Через це у листопадові дні відбувалося чимало сутичок, арештів. Не винятком стала і 10-та річниця вшанування  листопадових подій 1918 р. і у Бродах.

У 1928 р. брідщани планували відзначати це свято у неділю, 4 листопада. Ще в середині жовтня Олександр Вислоцький (1896-1941) – посол від українців до польського сейму (житель с. Гаї Дітковецькі), активний громадський діяч краю, на той час і голова комітету з посвячення пам’ятного хреста – подав відповідне клопотання до Бродівського повітового староства. Проте воно заборонило проведення святкових заходів та повідомило, що не допустить жодних зборів у ці дні. Таким чином, свято мусило обмежитися лише церковними торжествами – процесією від Великої церкви (Різдва Пресвятої Богородиці) до Малої (церкви Святого Юрія) та посвяченням пам’ятного хреста на подвір’ї Юріївської церкви. Повітовий староста Мєчислав Урановіч, запросивши до себе на розмову пароха о. Миколу Демчинського, дав дозвіл на перехід процесії через Ринок. Однак, згодом дізнавшись, що у ході братимуть участь члени молодіжних товариств «Луг» і «Сокіл» з музикою, видав розпорядження (3 листопада) для о. Миколи Демчинського (який отримав документ ввечері й не встиг нікому повідомити), щоб процесія йшла найкоротшою дорогою, заборонивши перехід через Ринок. Водночас староста дав доручення поліції вжити відповідних заходів. Окрім того, вніч з 3 на 4 листопада 1928 р. невідомі особи побили вікна в приміщенні товариства «Основа», де містилося декілька українських товариств.

Вранці 4 листопада до Бродів почали прибувати численні учасники свята: дружини «луговиків» і «соколів», сільські оркестри, люди з довколишніх сіл. Як писала газета «Діло»: «Перший раз бачили Броди такий великий понад 10-тисячннй здвиг народу». Після Служби Божої у Великій церкві люди почали формувати процесію з хоругвами, образами, яка рушила вулицею Ґольдгабера (нині – Івана Франка) до Ринку. На чолі колони, згідно з відомостями, йшло декілька студентів, Іван Войтович з хрестом та Олександр Вислоцький. «Коли процесія доходила до ринку проти неї вийшла поліція з наїженими багнетами. Посол Вислоцькнй запротестував проти розбивання церковного походу, однак поліція, не зважаючи на те, кинулася на процесію і похід та почала розганяти прикладами крісів. Серед паніки, яка повстала, падали на землю хоругви й святі образи. Послові Вислоцькому вдалося скермувати процесію в малі вулички». Як відомо з польських поліційних документів, процесія пішла вулицею Маршалковською (давня – Довга, сучасна Єврейська) та зробила спробу вийти на Ринок вул. Юріївською, але  і там озброєна поліція перекрила шлях.

Похід попрямував до храму Св. Юрія, на подвір’ї якого було висипано триметровий курган і встановлено високий 10-метровий хрест Борцям, полеглим за волю України. Після панахиди за полеглих і освячення пам’ятного хреста, що відбувалося за участі 20 священиків, промову виголосив о. Ілярій Фельчинський – парох Голоскович, а далі говорив посол Олександр Вислоцький. Представник польської поліції (у цивільній одежі) спробував криками перервати виступ посла, стверджуючи, що староста не давав дозволу на жодні промови, однак Вислоцький звернувся до присутніх луговиків, сказавши «Викиньте його!». І під тиском людей службовець змушений був покинути захід. Сам зміст промови колишнього сотника Січових Стрільців був дуже запальний і патріотичний. Про це ми дізнаємося з обвинувачувальної справи 1931-32 рр., коли в період пацифікації Олександра Вислоцького, як і більшість українських послів, було заарештовано. Його обвинувачували у державній зраді через те, що він своїми промовами і виступами на шістьох вічах і нарадах та на чотирьох національних святах (в т.ч. і на святі 4.11.1928 р. у Бродах) закликав до відірвання частини краю від польської держави та ширив погорду і ненависть до польської влади, порушував публічний спокій, закликав до насильства, зневаги поліції і т. п.

Згідно з донесеннями поліційних агентів, у промові 4 листопада 1928 р. Олександр Вислоцький говорив про те, що минуло 10 років від часу, коли український народ був роздертий на 4 частини, одна з яких потрапила у польські кайдани. Тієї Польщі, яка ще недавно скинула зі себе кайдани і накинула українському народові неволю. Посол говорив про події 1 листопада 1928 р. у Львові, коли здійснено напад на українську процесію, де постріляно і поранено кілька десятків людей. Він порівняв це з подіями у Бродах. «Закривають нам очі й дорогу і навіть процесію з хрестом не хочуть пропустити. У Львові  розгромлено ряд українських установ, в редакції «Діла» викинуто жінку з 2 поверху через вікно і вона знаходиться помираючи в лікарні. Боротьба з ворогом не закінчена. Проводьмо її тихо, але раціонально». Свій виступ О.Вислоцький, за даними польської поліції, завершив словами «Заповіту» Т.Шевченка: «кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте».

Після панахиди і віча присутні спробували зробити похід через місто до повітового староства (знаходилося на сучасному майдані Свободи,5). Проте, коли колона вийшла на головну вулицю (правдоподібно, Золоту, тоді – Уланів Креховецьких), поліція, в кількості 40 чоловік, багнетами і прикладами розігнала людей. Під час розгону демонстрації було заарештовано студентів університету Юрія Чубатого, Дмитра Чубатого, Володимира Чуму, Ярослава Чуму, Сакалюка, Чировського, Струмінського і К. Бойківну, а з місцевих луговиків Лотоцького, Гладуна та Чобота. Лише пізно увечері у місті запанував спокій, а вулицями ходили поліційні та військові патрулі.

Так відбувалося вшанування 10-ої річниці Листопадового Чину в Бродах у далекому 1928 р. А сьогодні біля могили, насипаної 90 років тому на старому цвинтарі біля церкви Святого Юрія і відновленій на початку 1990-х років, знову відбулося вшанування визначних державотворчих подій нашої історії. І в ці дні ми поминаємо покоління Героїв – Борців за волю України початку ХХ ст.

 

Василь Стрільчук,

директор Бродівського історико-краєзнавчого музею,

стипендіат Фонду Юрія Кузіва Наукового Товариства імені Шевченка в Америці

Продовження конкурсу історичної фотографії «БРОДИ В ОБ’ЄКТИВІ» до 31 серпня 2018 р.

У зв’язку із слабкою активністю жителів нашого міста, оргкомітет прийняв рішення продовжити конкурс історичної фотографії «Броди в об’єктиві» до кінця літа (31.08.2018 р.).

Однак зазначимо, що попередні результати конкурсу дали надзвичайно цікаві та цінні матеріали з історії Бродів, котрі надійшли від жителів інших міст. І що найприємніше – надіслані оригінальні матеріали (світлини й поштівки) після завершення конкурсу (згідно супровідних листів одного з конкурсантів) перейдуть у фонди Бродівського історико-краєзнавчого музею.

Тому ще раз звертаємося передусім до небайдужих брідщан та запрошуємо долучитися до вивчення і популяризації історії Бродів. Не будьмо байдужими до рідного міста! Шукаймо фото Бродів до 1995 р. і приносимо їх для відсканування у музей!

Детальніше про конкурс тут.

Попередні підсумки конкурсу короткометражного кіно «Наш замок»

Завершився етап подачі короткометражних фільмів та відеороликів на конкурс «Наш замок» (тривав з 25 квітня по 30 червня 2018 року), присвячених пам’ятці архітектури державного значення XVII-XVIII ст. – Бродівському замку. Наші юні брідщани, які на цьому етапі були основною цільовою аудиторією, активно долучилися до участі в конкурсі та підготували 9 короткометражок. Це свідчить про те, що нашій молоді небайдужа доля унікальної пам’ятки Бродів, яка зараз перебуває у занепаді та залишається поза увагою громади.

Діти досить творчо підійшли до виконання поставленого завдання та зйомок фільмів. У когось це ролик-звернення, хтось зробив сюжет у вигляді журналістського репортажу, інші подали матеріал як інтерв’ю зі своїми вчителями. Цікавими є постановочні фільми з костюмами. Щодо виконавців, то їх понад 50. Є фільми над яким працювала одна особа (студент педколеджу Мирослав Гесик; уродженка Бродів, семикласниця Юля Чоп),  чи двоє (сестри Дарина та Юля Бродики). В інших випадках свої зусилля об’єднали учні одного класу (7-А Бродівської ЗОШ №3; 6-В класу Бродівської СЗОШ №2), а також команди зі шкіл (Бродівської гімназії ім. Івана Труша та Бродівської СЗОШ №2). Короткометражний фільм підготувала дитяча спільнота Св. Йосафата при церкві Воздвиження Чесного Животворящого Хреста (м. Броди). Але найбільш численною була команда Бродівського міжшкільного учнівського парламенту, у підготовці їхнього фільму взяло участь 20 осіб з різних шкіл і навчальних закладів.

Наступний крок конкурсу – це прем’єра фільмів під час культурно-мистецького фестивалю «ЗамокФест», який відбудеться на території Бродівського замку 5 серпня 2018 року. Після презентації відеороликів жителям і гостям нашого міста буде визначено переможців та вручено нагороди і призи учасникам конкурсу. Після цього фільми демонструватимуться у телеефірі ТРК «Броди» та  будуть розміщені на каналі YouTube «Броди історія».

Нагадаємо, що захід проводиться громадською організацією «Край» в рамках проекту національної співпраці «Чим живуть замки?», що реалізується в межах програми Британської Ради «Culturе Bridges» за фінансування Європейського Союзу та при підтримці Бродівської міської ради. Інформаційну підтримку заходу надають ТРК «Броди» та газета «Голос відродження».

Василь Стрільчук,

координатор проекту «Чим живуть замки»