Броди – місто на культурному шляху Ради Європи «Via Regia»

2-4 червня 2018 р. у Бродах перебувала команда міжнародної мережі «Via Regia – культурний шлях Ради Європи»* на чолі з керівниками: директоркою Європейського культурно-інформаційного центру в Тюрінгії Кароліною Фішер та консультантом проекту, доктором Юрґеном Фішером. Гості з Німеччини перебували у Бродах вже не вперше. У 2005 р. на ринковій площі нашого міста експонувалась виставка-трейлер «Via Regia». Ще один приїзд відбувся у 2010 р., саме тоді Бродівський історико-краєзнавчий музей був сертифікований як член мережі.

Цьогорічний візит до України пов’язаний із відзначенням Європейського року культурної спадщини та планами розвитку співпраці VIA REGIA – Україна на 2018-2020 роки. Керівники міжнародного проекту більше двох тижнів перебували в нашій державі та відвідували визначні місця, розташовані на давньому шляху, що проходив містами нашої країни від кордону з Польщею, аж до Києва (зараз за основу цього шляху взято міжнародну магістраль Е40). Гості з Німеччини провели зустріч у Міністерстві культури України, яка була присвячена співпраці між Україною та Via Regia в рамках програми культурних шляхів Ради Європи. Результатом перемовин мають стати прийняті восени 2018 р. українським парламентом нормативні документи з приєднання України до Розширеної часткової угоди про культурні маршрути Ради Європи.                Мандруючи Україною, представники  «Via Regia» проводили зустрічі з партнерами проекту та новими потенційними учасниками, відвідали фестиваль «Музейні гостини», що проходив у Рівному.

У Бродах гостей цікавили передусім наступні питання:

  • стан Бродівського замку;
  • чи відбувається реконструкція давнього кордону між Бродами і Радивиловом (чи встановлені символічні знаки, чи реконструйовано історичний вокзал в Радивилові);
  • результати археологічних досліджень в околицях Бродів. Чи є знахідки, які є цікавими для історичних відносин міх регіоном та Західною Єропою;
  • нові відомості по темі «Бальзак і Броди»;
  • проекти музею, заплановані на цей рік в рамках Європейського року культурної спадщини, які може підтримати інформаційно мережа «Via Regia».

Команда міжнародного проекту відвідала відомі пам’ятки нашого міста (замок, синагогу, єврейський та християнський цвинтарі, Бродівський історико-краєзнавчий музей та ін.), оглянула вказівники та інформаційні стенди, встановлені в історичній частині Бродів.

А 7 червня 2018 р. у м. Львів відбулася підсумкова зустріч з членами проекту, на якій було обговорено ряд важливих питань для подальшої співпраці:

  •  перспективи подальшого розвитку туризму уздовж дороги Е40 та майбутнє співробітництво членів Via Regia з державними установами;
  • видання україномовного путівника Via Regia;
  • про довгострокову співпрацю з «GRAND TOUR Tourismus Marketing GmbH» для популяризації Via Regia на європейських туристичних маршрутах та з метою допомоги туристам, які подорожують індивідуально (на легкових машинах, мотоциклах).
  • способи поширення інформації про культурні шляхи Європи на інтернет-сторінках в Україні.

Отже, за результатами зустрічі й подальшої співпраці на кінець року Бродівському історико-краєзнавчому музею як члену міжнародного проекту потрібно буде напрацювати матеріал для книги-путівника «Via Regia» про Броди. У нашому місті та на околицях слід визначити 5-7 найвизначніших об’єктів (туристичних, інфраструктурних), які найбільший туристичний портал Європи (www.dreamango.com/) рекомендуватиме мандрівникам, котрі подорожуватимуть шляхом Е40 в Україну ( в тому числі й через наше місто). З осені 2018 р. з’явиться додаток до смартфонів Via Regia-App, що включатиме в себе також інформацію про Україну.

Таким чином, завдяки тісній співпраці Бродівського історико-краєзнавчого музею у проекті Via Regia та унікальному культурному спадку міста Броди, Європа і світ більше дізнаватимуться про нас, нашу культуру і традиції, пам’ятки, інфраструктуру, що однозначно сприятиме розвитку Бродів. Але важливе значення у цьому громади, обов’язком якої є зберегти «обличчя міста», визначні історико-культурні об’єкти, давню міську забудову, завдяки якій нас вирізнятимуть з-поміж інших міст.

Василь Стрільчук

 

* Віа Регія (Via Regia) – це назва найстарішого та найдовшого сухопутного зв’язку між Східною і Західною Європою. Довжина його 4500 км. Він існує вже понад 2000 років і поєднує 8 європейських держав та простягається від берегів Атлантичного океану і до м. Києва. В сучасній формі шлях існує як Європейський транспортний коридор С ІІІ. Міжнародна мережа використовує потенціал Віа Регії як символ об’єднання Європи. У 2006 році шлях був відзначений як «Великий культурний шлях Ради Європи». Більше можна дізнатися за цим посиланням.

У Підгорецькому замку відкрито виставку копійованих картин

Непересічна подія в культурному житті нашого краю відбулася у суботу, 9 червня 2018 р., у Музеї-заповіднику «Підгорецький замок». У відомій перлині Брідщини офіційно відкрили виставку «Історія забуття… Виставка копій з колекції Підгорецького замку».

Захід розпочала привітальним словом до численних учасників заходу Світлана Мостова – завідувач музею-заповідника. Генеральний директор Львівської галереї мистецтв ім. Бориса Возницького, до складу якої входить Підгорецький замок, Тарас Возняк зазначив, що, готуючи цю виставку, організатори намагалися подарувати враження і дати відвідувачам можливість хоч трішечки побути в тій атмосфері, що панувала колись у стінах пам’ятки. Гендиректор зазначив, що це не перша подія у цих залах, рік назад тут було поставлено балет Ігоря Стравинського «Історія солдата». «Ніхто не вірив, що ці зали можна привідкрити, щоб затягувати сюди і спонсорів і тих чи інших осіб. Бо коли ти показуєш ту руїну, вони бачать безнадію…». Тарас Возняк наголосив на тому, що «тут воно трішечки не так, як було раніше», але закликав присутніх включити свою уяву і поринути у світ краси і атмосфери, яка була колись тут.

Перед присутніми виступив і голова Фонду «Підгорецький замок» (громадської організації, яка допомогла організувати виставку) Віктор Кушніренко. Він подякував усім партнерам і небайдужим людям, котрі долучилися до ініціативи створення виставки та закликав присутніх не судити строго, оскільки це далеко не те, що створив Конєцпольський чи Живуський, але «ми будемо прагнути до досконалості, і рано чи пізно відтворимо ту красу, яка тут була».

Цікаву екскурсію експозицією, розміщеною в чотирьох залах палацу, провела мистецтвознавець, директор Палацу Потоцьких Оксана Козинкевич. Гості оглянули копійовані полотна, які були в колекції Підгорецького замку до 1939 року. Зокрема, в експозиції представлені копії творів Шимона Чеховича, Яцека Олесінського, Якоба Джорданса, Шарля Ле Бруна, Яна Де Баана, Пьєтро Бьянчі, Олександра Григлевського, Джовані Баттісто Клементі, Йозефа Грассі та інших італійських, австрійських, польських, французьких, нідерландських художників, якими славилася колекція.

В одному із залів для присутніх відбулася демонстрація фільму про Підгорецький замок «Історія забуття», консультантами якого були Борис Возницький та Єжи Гофман.  Гостей заходу зачарував музичний кліп «Підгорецький замок», знятий за участю  Вікторії Лук’янець, солістки Віденської опери, Народної артистки України. Зйомки цього кліпу проходили в Підгорецькому замку, музеї-замку Ланьцут, королівському замку Вавель у Польщі.

На завершення події відбувся чин освячення виставкових залів палацу.

Василь Стрільчук

«Броди-Старокостянтинів: містки співпраці»

30 травня 2018 року у сесійній залі Бродівської міської ради в рамках проекту національної співпраці «Чим живуть замки», що реалізується в межах програми Британської Ради «Culture bridges» за фінансування ЄС, відбулась ознайомча конференція «Броди-Старокостянтинів: містки співпраці». У заході взяли участь представники ГО «Край», Бродівської міської та районної  рад, культурно-освітньої сфери, громадські активісти, краєзнавці. На конференцію прибуло четверо гостей із міста Старокостянтинова Хмельницької області, адже ГО «Старокостянтинів небайдужий» є партнером проекту. Модератором заходу виступив директор Бродівського історико-краєзнавчого музею, член громадської організації «Край» Василь Стрільчук.

Вітальну частину конференції розпочав отець Богдан Вихор, голова ГО «Край», нагадавши про важливість подій подібного масштабу, необхідності збереження культурного спадку наших міст та закликавши усіх присутніх до спільної молитви. Продовжив захід перший заступник міського голови Бродів Роман Сподарик, який у стислій формі розповів про економічні та інфраструктурні досягнення нашого міста. Марія Радзівіл, начальник відділу культури, національностей, релігій та туризму Бродівської РДА від імені усієї бродівської громади висловила сподівання та прагнення щодо відродження Бродівського замку й культурної спадщини міста загалом. Від гостей із вітальним словом виступив Василь Муляр, завідував відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини виконавчого комітету Староконстянтинівської міської ради. Він акцентувавши увагу на історичній подібності двох міст, закликав присутніх до об’єднання зусиль задля вирішення спільних проблем збереження культурної спадщини.

Під час презентації проекту «Чим живуть замки» координатор проекту від ГО «Край» Василь Стрільчук коротко розповів учасникам про програму «Culture bridges», її мету та завдання, а також ознайомив присутніх з основними цілями та заходами спільного проекту. Голова ГО «Старокостянтинів небайдужий» Сергій Худий розказав про витоки співпраці між Бродами й Старокостянтиновом, які почалися від часу спільної праці в проекті «Choice: культурна спадщина і сучасність», а також ознайомив учасників конференції з громадською організацією, керівником якої він є.

Гості з Старокостянтинова познайомили присутніх з історико-культурним спадком свого міста. Молодший науковий співробітник культурного центру-музею «Старий Костянтинів» Анатолій Борсук, продемонстрував презентацію «Історико-культурна спадщина м. Старокостянтинова» ознайомив присутніх із часовим надбанням рідного міста. Василь Муляр розповів про історію замку князів Острозьких, його відновлення, сучасний стан та перспективи. Представник Старокостянтинівської міської ради висловив готовність поділитися власним досвідом для збереження замку в Бродах.

Після перерви на каву на учасників очікувала презентація старшого наукового співробітника Бродівського історико-краєзнавчого музею Андрія Корчака. «Бродівський замок – унікальна пам’ятка оборонного зодчества». Доповідач звернув увагу присутніх на особливості оборонних фортифікацій міста Броди та дав зрозуміти, наскільки важливою культурною перлиною є комплекс Бродівського замку. Далі гості та усі бажаючі відвідали з екскурсію Бродівську фортецю, обговорюючи важливі моменти майбутніх заходів проекту.

Наступного дня – 31 травня – гості продовжили знайомство з культурною спадщиною міста. Окрім оглядової екскурсії Бродами, відвідання Бродівського історико-краєзнавчого музею, відбулася зустріч з керівником відділу культури, національностей, релігій та туризму Марією Радзівіл, де були обговорені питання майбутньої співпраці. Учасники ознайомчої конференції відвідали «Школу різьбярства», що діє у Бродівському педагогічному коледжі ім. М.Шашкевича та поспілкувалися з її керівником Ігорем Ошурком.

На завершення заходу відбулася підсумкова нарада у приміщенні центральної районної бібліотеки, на якій були підведені підсумки ознайомчої конференції учасники ділилися своїми враженнями та висловлювали побажання щодо подальшої співпраці. Як підсумок, відбулося підписання спільного договору про співпрацю між ГО у реалізації проекту «Чим живуть замки».

Загалом перший важливий захід проекту пройшов успішно, учасники з новими ідеями та враженнями планують подальші кроки у реалізації проекту.

Любомир Лесонін

 

Броди очима Шолома Алейхема

16 травня 2018 року в актовій залі Бродівської ЗОШ I-III ступенів N4 відбувся лекторій під назвою «Броди очима Шолом-Алейхема», присвячений Міжнародному дню музеїв. Темою лекції стали згадки видатного єврейського письменника у своїх творах про Броди, зокрема, у повісті «Хлопчик Мотл».

Зі вступного слова розпочала доповідь вчитель зарубіжної літератури Галина Вишневська, після чого за розповідь взявся лектор – бібліотекар Бродівського історико-краєзнавчого музею Наталія Ханакова. Слухачами були учні дев’ятих класів. Слід зазначити, що подібна лекція проводилось не вперше – кілька місяців тому Наталія Ханакова провела цю ж саму розповідь для семикласників.

У ході лекторію учні і викладачі дізналися деталі життя видатного єврейського письменника. Особливо цікавою була частина, де йшлось про візит Шолом-Алейхема у Броди. Відомо, що в 1906-му році Алейхем побував у нашому містечку, прочитавши у місцевому єврейському музичному товаристві кілька лекцій. Повість «Хлопчик Мотл» є прямим віддзеркаленням вражень письменника від Бродів. Алейхем уміло описав деталі життя тутешніх представників народу Мойсеєвого, а також здійснив вельми цікавий опис нашого міста.

Окрім цього, слухачі мали змогу дізнатись детальніше про історію рідних вулиць та архітектурних пам’яток, пов’язаних із єврейською спадщиною у Бродах. Були продемонстровані унікальні фотографії єврейських дітлахів в Олеську та знімок єврея – жителя села Підкамінь. Обидві фотографії з колекції Яна Музара. Доповідач розповіла й про долю малої синагоги у Бродах, що знаходилась неподалік від великої, руїни якої нині ми маємо змогу бачити на вулиці Героїв-авіаторів.

Загалом, лекторій пройшов успішно. Змістовною була розповідь лектора та уважними були школярі, що з цікавістю вбирали в себе нову інформацію як про рідне місто, так і про письменника, творчість якого вони вивчають на уроках зарубіжної літератури.

Любомир Лесонін

учень Бродівської ЗОШ І-ІІІ ст. №4

Конкурс короткометражного кіно «Наш замок»

 

З 25 квітня по 30 червня 2018 року громадська організація «Край» в рамках проекту національної співпраці «Чим живуть замки?», що реалізується в межах програми Британської Ради «Cultural Bridges» за фінансування Європейського Союзу, проводить конкурс короткометражного кіно, відеороликів «Наш замок», присвячених пам’ятці архітектури державного значення XVII-XVIII ст. – Бродівському замку.

До участі в конкурсі запрошується учнівська та студентська молодь!

На Конкурс приймаються відеоролики, присвячені Бродівському замку з будь-яким стилістичним та жанровим рішенням автора, з висвітленням різноманітних аспектів та проблем визначної пам’ятки нашого міста: історія та сучасність, збереження та використання, роль пам’ятки для розвитку міста; проблеми та шляхи їх вирішення; замок в контексті інших пам’яток міста; екологічно-рекреаційне та туристичне значення; соціальні проблеми, пов’язані з сучасним станом замку тощо.

Для участі у Конкурсі необхідно до 30 червня 2018 року надіслати на електронну адресу kraybrody@gmail.com  заявку на участь та авторську роботу з обов’язковими титрами. Відеоролик потрібно завантажити на файлообмінник і в електронному листі організаторам конкурсу додати відповідне посилання.

Кращі фільми, відеоролики будуть демонструватися під час дводенного фестивалю «Чим живуть замки?» у м. Броди та м. Старокостянтинові (Хмельницька обл.), що проходитиме в серпні 2018 р. у телеефірі ТРК «Броди» та розміщені на каналі YouTube «Броди історія».

Переможці конкурсу будуть нагороджені цінними подарунками та грамотами.

Вимоги до робіт, що подаються на конкурс:

Відеоролики подаються у форматі MP4 або AVI. Розмір кадру відеоролика повинен бути не менше 720 x 480 (720 x 546).

Рекомендована тривалість ролика 3-5 хвилин. Максимальний розмір файлу відеоролика – 400 Mb.

Фільм, або відеоролик має бути відзнятий спеціально для конкурсу «Наш замок» і не бути оприлюдненим до оголошення результатів конкурсу.

В рамках виконання завдання допускається і вітається використання спецефектів, в тому числі комп’ютерної графіки, 3-D моделювання, мультиплікація та різні прийоми комбінованих зйомок.

На конкурс не допускаються, або  можуть бути дискваліфіковані роботи, які не відповідають тематиці та вимогам конкурсу, з недотриманням технічних параметрів конкурсного завдання (формат, тривалість і розмір відеоролика і ін.), а також плагіат та порушення авторських прав. Члени сімей організаторів конкурсу та членів журі до участі в конкурсі не допускаються.

Критерії оцінювання відеороликів

  • Ідея (завдання та цілі поставлені автором, його задум);
  • сюжет (наскільки в ролику продуманий, розкритий і зрозумілий глядачам сюжет);
  • Відповідність тематиці (узгодженість з темою конкурсу);
  • Креативність (нетрадиційне донесення ідеї ролика, оформлення, використання творчих прийомів);
  • Техніка виконання (якість зйомки, монтажу, звуку).

Як Броди на один день стали майже столицею УНР

 

Місто Броди за всю свою історію пережило чимало подій, потрясінь, злетів і падінь. Географічне розташування населеного пункту, важливі міжнародні комунікації, які тут проходили, завжди впливали на історичний розвиток нашої місцевості. В цьому матеріалі згадаємо про маловідому для широкого загалу подію 99-річної давності, яка, на жаль, не мала великого історичного значення ані у світовій історії, ані для процесу українського державотворення. Однак для нашого міста це було щось незвичайне. 10 квітня 1919 р. у Бродах відбулися переговори між владою УНР, на чолі з Симоном Петлюрою, та делегацією Антанти, яка була представлена дипломатичними місіями ряду європейських держав та представників США, щодо можливості припинення польсько-української війни. Це був непростий час для молодої Української республіки. Після Акту злуки 22 січня 1919 р. територія ЗУНР увійшла до складу Української Народної Республіки як Західна область Української Народної Республіки. Внаслідок складної міжнародної та внутрідержавної ситуації процес об’єднання двох держав не був завершений. Після захоплення більшовиками Києва (у лютому 1919 року) найвищий орган верховної влади УНР – Директорія – змушений був часто змінювати місце свого перебування. З того часу і походить вислів «у вагоні Директорія, під вагоном територія», який відображає трагізм ситуації, що склалася. На час згаданих подій столиця УНР розміщувалася у м. Рівне. Саме звідти 10 квітня 1919 р. прибули на станцію Броди у спеціальному поїзді більшість представників уряду Української держави.

Нижче подаємо спогади учасника Перших визвольних змагань (1917-1921), старшого лейтенанта військово-морського флоту УНР Святослава Шрамченка (1893-1958), відомого громадського діяча, філателіста та письменника. Ці спогади під назвою «Лінія Керзона (Уривок з дневника з часів Визвольних змагань)», було опубліковано у газеті  «Свобода» 11 квітня 1953 року (подається із збереженням оригіналу).

 

Святослав Шрамченко

Капітан Лейтенант Фльоти

ЛІНІЯ КЕРЗОНА

(Уривок з дневника з часів Визвольних Змагань)

«Дня 9 квітня 1919 року одержую наказ від морсько­го міністра, капітана ІІІ ран­ги Михайла Івановича Білінського (загинув геройсь­кою смертю у II Зимовому поході під Базаром, 17 листо­пада 1921 р.), як його ст. адьютант, що в ночі вирушаємо в складі надзвичайного поїзду до Бродів. Наш ва­гон морського міністра, разом з вагоном плятформою для нашого авта, стояв тоді на станції Рівне, де в той час перебував Уряд УНР. Надси­лаю ст. матроса М. Ф. Тименка до коменданта двірця Рівне, щоб наші вагони при­чепили до того надзвичайно­го потягу. На 24 годину це було зроблено і ми виїхали. Крім наших вагонів в поїзді були вагони членів Директо­рії, Андрієвського і Макарен­ка, а також кількох міністрів.

10 квітня 1919 року ран­ком ми приїхали до Бродів. Тут на годину 16 була ви­значена важна нарада з представниками Антанти. Прибули Місії: американська і сербська, пізніше англійсь­ка, французька і італійська, а ще пізніше прибув Голов­ний Отаман Війська і Фльоти УНР, С. В. Петлюра. Почесна сотня на двірці, добре одягнена і в доброму вигля­ді, ввесь час мусіла салютувати, а оркестра грала зу­стрічні марші та гимни чу­жих держав, що робило по­мітне враження на представників чужих держав. Ця ор­кестра УГА мусіла за останню ніч вивчити всі потрібні гимни, в тому числі і аме­риканський. Прибув член Директорії Швець і Коман­дир УГА Генштабу Генерал-Полковник Михайло Омельянович-Павленко зі штабом, а також представники Уряду ЗОУНР. Почесна сотня промаршерувала добрим кроком перед Головним Отаманом і всіма прибулими.

На самій нараді почули ми пропозицію припинення польсько-української війни по новій демаркаційно-граничній лінії, якогось тоді лорда Керзона. Але ця нара­да не дала відповідних на­слідків. Поляки з огляду на Місії Антанти ніби погоджу­вались, і то не виразно, на лінію Керзона на півночі (Буг), на півдні випихали цю лінію далеко на схід – десь ніби під Тернопіль. Чорними нитками по білому бу­ло шито, що робили це не­щиро. (Лінія Керзона вже має і в нас досить велику лі­тературу, тому я приводжу тут лише те, що записано про неї в дневнику).

Після того відбулась нара­да Директорії і Кабінету мі­ністрів. Був зформований но­вий Кабінет міністрів під го­ловуванням Мартоса дуже лівого напрямку. Головний Отаман від’їхав разом з сербською місією до Радивилова.

Підвечір пішов я до міста. Невеличке, брудне містечко з великим процентом жидів­ського населення. Страшна грязюка-болото. Я пожалку­вав, що не взяв нашого авта, але хотілось пройтись. По дорозі зробив собі знимку у місцевого фотографа, яка навіть заховалась у мене до­сі, а потім зайшов до одного з ресторанів. Засидівся там в товаристві старшин УГА і різних урядовців до доручень наших міністрів аж до години 23. Після години 23 скерувався на двірець. Це вже було після поліційної го­дини і зовсім темно. Зі мною пішло двох урядовців, один з Міністерства закордонних справ, а другий з Міністер­ства шляхів. Вони були в цивільному і тому бажали іти зі мною разом. Від міста до двірця було досить дале­ко. В темряві доводилось об­ходити великі калюжі. Коли раптом на розі якоїсь вулиці, коло великої калюжі, вири­нула військова патруля.

– «Хто іде? Стій, лягай!» – почулась команда.

Від несподіванки, та й з переляку, обидва урядовці хлюпнули в калюжу, поряд­но обхляпавши і мене. Я го­лосно відповів, що треба в першу чергу подивитись, хто іде, а потім давати накази лягати чи не лягати. Вони підійшли до мене і освітили мене електричними ліхтари­ками. Тоді підстаршина і двох стрільців клацнули каб­луками, віддаючи мені поша­ну і вибачились. Я вказав на двох урядовців, що саме мок­рі і брудні вставали на ноги з калюжі і сказав патрулі хто вони. Підстаршина ви­бачивсь і перед ними і по­яснив мені, що частенько по­ляки стріляли в нічні укра­їнські патрулі і тому вони мають такий наказ, будучи готові й самі стріляти відра­зу.

Ми пішли далі. Добре, що було темно, бо мокрі і бруд­ні урядовці мусіли мати жа­люгідний вигляд, а я про­кляв «по-морськи» тую лінію Керзона, через яку і я був охляпаний.

Вночі около год. 3 ми від’­їхали в напрямку на Терно­піль. З нами вагони різних Місій, членів Директорії Ан­дрієвського і Швеця, Держ. Секретаря Корчинського, 2 вагони міністра фінансів Кривецького, міністра Тимофієва і Фещенка-Чопівського, старшин УГА і д-ра Цегельського.

11 квітня 1919 р. Красне. Стоїмо з самого ранку. Ро­били знимку всіх, що приїхали разом з Місіями Ан­танти. Потім звантажили на­ше авто і інші. Американсь­ка Місія разом з іншими, морський міністер з Швецем і Дром Цегельським від’їха­ли автами на фронт, після чого останні мали приїхати до Станиславова. Я ж одер­жав наказ скеруватись туди разом з канцелярією Морського міністра. В Коломиї то­ді перебувало ціле Морське міністерство і там провади­лось формування морського полку з підстаршин і матросів-українців б. Австро-Угорської фльоти». 

Отже, як бачимо, у далекому 1919 році Броди стали центром міжнародних переговорів, місцем, де мала (могла б) вирішитися доля молодої Української держави. Однак, на жаль, цього не сталося, але спогади і матеріали про цю зустріч залишилися. В майбутньому історикам та краєзнавцям необхідно буде більш детально дослідити цю подію, її учасників, місця та об’єкти у нашому місті, пов’язані з цією міжнародною зустріччю.

Що ж до автора спогадів, відомого військового і громадського діяча Святослава Шрамченка, то його з Бродами пов’язував ще й інший факт. Під керівництвом морського міністра УНР Михайла Білинського, Святослав Шрамченко брав активну участь у формуванні 1-го полку морської піхоти, ядро якого складали гуцули, колишні моряки Австро-Угорського флоту та сплавники лісу. Створення полку розпочалося в Коломиї, де знаходився штаб. А згодом з Коломиї 1-ий Гуцульський полк морської піхоти для остаточного формування у березні 1919 р. був переведений у місто Броди, де, отримавши озброєння і технічне забезпечення, пройшов курс навчання і бойової підготовки. Морські піхотинці неодноразово відзначались у боях за Українську державу, але це вже інша історія, про яку можна прочитати в окремих дослідженнях, спогадах, зокрема й у публікаціях, розміщених на сторінках інтернету.

 

Підготував Василь Стрільчук

Конкурс історичної фотографії “Броди в об’єктиві”

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор Бродівського історико-краєзнавчого музею

Василь Стрільчук

27 березня 2018 р.

 

ПОЛОЖЕННЯ

про конкурс історичної фотографії

«БРОДИ В ОБ’ЄКТИВІ»

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Організатором конкурсу історичної фотографії «Броди в об’єктиві» (далі «Конкурс») є Бродівський історико-краєзнавчий музей (далі «Музей» або «Організатор»). Співорганізатором виступає громадська організація «Край».

Конкурс проводиться за підтримки Бродівської міської ради.

Інформаційну підтримку надають районна газета «Голос відродження», телерадіокомпанія «Броди», інтернет-сайт «Історична спадщина Бродів» (http://www.brodyhistory.org.ua/).

1.2. Метою конкурсу є вивчення, збереження та популяризація історії міста Броди,  організація фотовиставки, поповнення музейних фондів, залучення і стимулювання до пошуково-дослідницької роботи активної й творчої молоді та небайдужих громадян.

1.3. Для участі в конкурсі подаються оригінальні фотографії, негативи, давні поштові листівки, виготовлені до 1995 року та безпосередньо пов’язані з містом Броди. Сучасні фотографії (зроблені цифровою технікою і після 1995 року), а також копії фотографій з інтернет-ресурсів до конкурсу не допускаються.

1.4. Право взяти участь у Конкурсі можуть мешканці міста Броди, району та усі бажаючі, які нададуть матеріали (фотографії, негативи та ін.) відповідно до цього Положення.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ

2.1. Прийом фотографій на Конкурс триває з 1 квітня по 30 червня 2018 року.

2.2. Фотографії приймаються за адресою: Бродівський історико-краєзнавчий музей,

80600, м. Броди, майдан Свободи 5, з поміткою «На конкурс «Броди в об’єктиві».

2.3.Учні або студенти можуть передавати фотографії через наукового керівника або вчителя навчального закладу.

2.4. Світлини для розгляду журі можна приносити особисто за вказаною адресою.

2.5 Відібрані фотографії будуть скопійовані працівниками музею та повернені власникам.

2.6. Із відібраних світлин (на основі скопійованих матеріалів) працівниками Бродівського історико-краєзнавчого музею буде підготовлено виставку, відкриття якої планується провести у вересні 2018 року в рамках святкування Дня міста Броди.

3. ВИМОГИ ДО МАТЕРІАЛІВ, ЯКІ ПОДАЮТЬСЯ НА КОНКУРС

3.1. Світлини (фотографії), негативи, давні поштові листівки з видами міста, що подаються на конкурс, мають бути зроблені у Бродах або безпосередньо пов’язані з нашим містом, його історією. Матеріали повинні мати певну історичну чи мистецьку цінність: відображати цікаві місця, об’єкти, події, людей, змінені краєвиди Бродів, неіснуючі будівлі тощо.

3.2. На конкурс приймаються лише фотографії, зроблені в період від сер. ХІХ ст. до 1995 року. До участі у конкурсі не допускаються сучасні фотографії (зроблені цифровою технікою і після 1995 року), а також копії фотографій з інтернет-ресурсів.

3.3. На конкурс приймаються лише оригінальні матеріали (фотографії, негативи, давні поштові листівки з видами міста), які після копіювання (сканування, перефотографування) в обов’язковому порядку повертаються власникам. Копії приймаються лише в окремих випадках, коли достеменно відомо, що оригінал фотографії не зберігся.

3.4. У випадку, коли особа (житель м. Броди чи району) бажає взяти участь у конкурсі, але з тих чи інших причин не може надати світлини для копіювання у музей (фотографії наклеєні у сімейний альбом, висять у рамах на стіні тощо), слід звернутися до Організатора за вказаною адресою (або тел. 4-21-13). Працівник музею за згодою особи може прийти і перефотографувати матеріали для участі в конкурсі.

3.5. За бажанням конкурсант також може подарувати музею фотоматеріали, оформивши акт-передачі чи дарчий лист.

4. ПОРЯДОК УЧАСТІ В КОНКУРСІ

4.1. Своєю участю у конкурсі виконавці приймають умови цього Положення та рішення Організатора.

4.2. Всі фотографії, які подаються на Конкурс, мають бути оригінальними і вільними від прав третьої сторони. Організатор Конкурсу не несе ніяких зобов’язань щодо будь-яких прав третьої сторони. Організатор зберігає за собою всі права на репродукцію матеріалів, поданих на Конкурс, без обмеження терміну використання.

4.3. Всі фотографії, відібрані на Конкурс, будуть якісно відскановані/перефотографовані та повернуті власникам відразу або в обумовлений між учасником і Організатором конкурсу термін.

4.4. До фотографії, поданої на конкурс, має додаватися наступна інформація (на окремому аркуші):

а) Опис фотографії (час виготовлення; місце, де зроблена світлина (вулиця, будинок тощо); автор – фотограф (якщо відомий); подія та інша інформація, пов’язана з світлиною);

б) Ім’я та прізвище конкурсанта, рід занять чи навчальний заклад, зручні для учасника контактні дані (телефон, або адресу електронної скриньки, чи сторінку в соцмережі тощо), за допомогою яких Організатор зможе швидко зв’язатися з конкурсантом для повідомлення результатів конкурсу, запрошення на виставку чи у інших випадках, пов’язаних з конкурсом чи наданими фотоматеріалами.

4.5. Особа, яка бере участь у конкурсі, дає згоду Організатору на використання своїх персональних даних в цілях проведення цього конкурсу.

5. ПОРЯДОК ОБРАННЯ ТА НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ

5.1. Переможці Конкурсу визначаються журі, до складу якого входять: представники

Бродівського історико-краєзнавчого музею, громадської організації «Край», Бродівської міської ради, засобів масової інформації, районного відділу освіти.

5.2. Персональний склад журі затверджується Організатором до 1 травня 2018 року та розміщується на сайті «Історична спадщина Бродів» (http://www.brodyhistory.org.ua/).

5.3. Результати конкурсу будуть оголошені журі до 1 вересня 2018 р. та розміщені у районних ЗМІ, на сайті «Історична спадщина Бродів» (http://www.brodyhistory.org.ua/), на сторінці Бродівського історико-краєзнавчого музею в соцмережі Facebook. Організатор Конкурсу повідомляє переможців про дату та умови отримання подарунків у різних номінаціях.

5.4. Переможці Конкурсу будуть нагороджені цінними подарунками та дипломами, а також родинними сертифікатами на безкоштовне відвідування Бродівського історико-краєзнавчого музею, музейних виставок, заходів впродовж 1 року.

5.5. Нагородження переможців відбудеться під час відзначення Дня міста Броди (третя неділя вересня 2018 р.).

5.6. Фотоматеріали, надані переможцями, будуть опубліковані на сайті «Історична спадщина Бродів» (http://www.brodyhistory.org.ua/), в районних ЗМІ.

5.7. Із найцікавіших світлин, наданих на конкурс, буде підготовлена виставка «Броди в об’єктиві», яку буде відкрито до святкування Дня міста Броди.

Бурмістр, який став жертвою професії

(Із циклу «Бурмістри Бродів»)

Серед очільників нашого міста в минулому було чимало цікавих особистостей, людей різних національностей, професій, з різними долями. Одним з них став представник найчисленнішої єврейської громади Бродів – міський лікар д-р Пауль Ґольдгабер (1835-1893), якому громада двічі довіряла керувати містом. На жаль, про його особу відомо не так багато, лише загальні офіційні дані, поміщені в тогочасних довідниках, звітах, газетних замітках. Однак його життя і діяльність вплинули на історію нашого міста, залишивши певний слід. Про це свідчить й те, що його іменем була названа одна з головних міських вулиць (давня вул. Лешнівська, сучасна – Івана Франка).

Пауль Ґольдгабер працював лікарем у Бродах з 1863 р. Він був членом повітової ради і повітового відділу (1868-1875), входив до складу галицького господарського товариства (1871-1872). У 1872-1875 рр. був бурмістром Бродів. В 1876-1892 р. входив до складу міської ради і працював головним міським лікарем. З 1888 по 1892 р. був заступником бурмістра Антонія Вітославського. У 1893 р. вдруге обраний очільником магістрату Бродів. Незважаючи на те, що був бурмістром, продовжував надавати допомогу хворим. І коли весною 1893 р. на вул. Лешнівській в Бродах спалахнула епідемія висипного тифу, він прийшов рятувати недужих. Однак, під час консиліуму, заразившись від хворого, лікар важко захворів. 5 квітня 1893 р. містом розійшлася звістка, яка до глибини вразила кожного мешканця Бродів незалежно від віровизнання: Пауль Ґольдгабер помер. Великий натовп людей зібрався на вулиці перед будинком, де мешкав бурмістр. Як писала тогочасна преса про померлого, «Місто втратило найкращого лікаря; хворі та бідні опікуна, який їм у багатьох випадках, окрім надання лікарської опіки, допомагав матеріально; родина, яка складається з трьох незабезпечених дітей, втратила батька (5 років тому втратила і матір), а громада – енергійного бурмістра, який мав на меті добро міста, а не особисту користь. Померлий був людиною чистого характеру і ніхто не міг сказати злого слова про нього».

Віддаючи останню шану померлому, майже усе місто прийшло провести його тіло до могили. Були представники усіх інституцій, ради міста, єврейська громада, офіцерський корпус, пожежна сторожа. Над могилою про заслуги покійного розповів професор гімназії Герцель, радний Бродів. Від ради міста прощався з покійним вчитель Теувім, а від імені колег говорив лікар д-р Каллях. Бурмістра-лікаря поховали на новому єврейському цвинтарі, що на північній околиці Бродів. Його могила на даний час ще не віднайдена.

Випадки, коли лікар помирав, заразившись від хворого, були непоодинокими у Бродах. Від цієї ж хвороби кілька років потому помер лікар Якоб Вольф Ґлясгаль, а у 1898 р. помер міський лікар Фелікс Ляйблінґер, заразившись від пацієнта черевним тифом. Як писали в тодішніх часописах, «вони стали жертвою професії».

19 квітня 1893 р. відбулося засідання міської ради, присвячене вшануванню пам’яті померлого бурмістра доктора Ґольдгабера. Радні міста віддали шану його заслугам і ухвалили ряд рішень з увічнення пам’яті померлого. Заступник бурмістра Куляк розповів про заслуги доктора Ґольдгабера і попросив дозволу вписати це до протокольних книг. Радний Хаєс запропонував повісити портрет бурмістра у залі засідань, а на пропозицію Теувіма ухвалено назвати вулицю Лешнівську «вулицею Ґольдгабера».

До наших днів, на жаль, не збереглось приміщення сесійної зали магістрату Бродів, де висів портрет бурмістра Ґольдгабера. Поки що не віднайдені протокольні книги тих років із записами про заслуги лікаря-бурмістра (ймовірність того, що ці документи теж безповоротно втрачені, є досить великою). Пам’ять про Пауля Ґольдгабера зберігають давні карти-схеми м.Броди із зазначенням вулиці, названої його прізвищем; поштівки з видами вулиці та документи кінця ХІХ ст. – 1939 р.

В період національного відродження і початку декомунізації міста (на поч. 1990-х років) була спроба повернути ім’я жертовного бургомістра громаді Бродів у назві однієї з міських вулиць. Оскільки питання повернення назви – перейменування вулиці Івана Франка на д-ра Ґольдгабера не стояло тоді на порядку денному, вирішено дати ім’я лікаря одній із сусідніх вулиць. Таким чином, рішенням сесії Бродівської міської ради від 14.05.1991 р. «Про повернення старих назв та перейменування вулиць м.Бродів» іменем лікаря Ґольдгабера було названо вулицю Карла Маркса (давню Верхню Підвальну). Однак недостатня обізнаність жителів міста, зокрема і мешканців цієї вулиці, про особу Пауля Ґольдгабера, які, очевидно, вперше почули це ім’я, стала причиною обурення і звернень до міської ради. Як наслідок, вулицю знову перейменували і дали їй нову назву – Галицька. Таким чином, ім’я лікаря Ґольдгабера знову затерлося в пам’яті міста.

 

Василь Стрільчук

 

 

Бурмістр Постель та вулиця його імені у Бродах

(із циклу “Бурмістри Бродів”)

 Про минуле Бродів відомо чимало: основні події, прізвища власників міста, історії окремих споруд, деяких вулиць, походження основних міських топонімів, біографії видатних людей, пов’язаних з містом чи Бродівською гімназією … Але що ми знаємо про людей, які творили цю історію, які розбудовували Броди, піднімали місто з руїн після великих пожеж, вирішували життєві проблеми мешканців, рятували їх, іноді навіть ціною власного життя? Вдячні громадяни міста Бродів називали їх іменами ще за життя вулиці, товариства, складали про них легенди, возвеличували на різноманітних міських святах і зібраннях.

У цій та наступних публікаціях мова піде про бурмістрів Бродів, людей, які очолювали міську громаду, представляли її інтереси, керували майном, дбали за добробут громадян та ін.

У далекому 1867 році, який перетворив Австрійську імперію на дуалістичну Австро-Угорську монархію бурмістром Бродів було обрано Алоїза Постля де Леопольдського (1818-1889).

Народився Алоїз Постель де Леопольдський 21 березня 1818 р. в містечку Стара Сіль неподалік Старого Самбора. Після здобуття освіти пішов на державну службу. Першим відомим нам місцем його праці було містечко Нисько на р. Сян. Там у 1844 р. він працював замісником комісара фінансового відділення Цісарсько-королівського камерального управління Жешовської округи. В 1845 р. він перебував на службі в Золочівському окружному камеральному управлінні, центральний осідок якого знаходився на той час у вільно-торговому місті Броди (центр повіту, який входив до складу Золочівської округи). Алоїз Постель де Леопольдський був на посаді комісара 2 класу Бродівського фінансового відділення (скарбової сторожі), яке мало свої пункти у Бродах, Старих Бродах, Щуровичах та Радехові (в останньому й служив майбутній бурмістр впродовж 1845-47 рр.). Згодом його перевели на таку ж посаду у Старі Броди, де він працював у 1848-50 роках. У цей період відбулися події, які вплинули на подальшу долю австрійського службовця. В 1849 р. у місті Броди спалахнула велика пожежа під час якої згорів костел, чимало житлових будинків та інших споруд. Алоїз Постель де Леопольдський відважно організував рятункову акцію у місті, за що згодом був відзначений імператором Францом Йосифом І Золотим хрестом заслуги з короною. Після цього Постля переводять до окружного міста Золочів, де він працював у місцевому фінансовому відділенні  впродовж 1851-52 р. А в 1853-1855 р. він вже був комісаром 2 класу фінансового відділення у Львові. Пізніше Алоїз Постель продовжив свою кар’єру на посаді старшого контролера головного митного уряду в м. Броди, там він працював упродовж 1856-1866 р. (аж до завершення кар’єри службовця).

У 1867 році Алоїза Постля де Леопольдського обирають бурмістром міста Броди, очевидно, беручи до уваги його великі заслугу перед громадою міста та чималий досвід чиновницької праці на відповідальних постах. На посаді очільника міста він змінює Йогана Поглодовського, якого було переведено в м. Підгайці на посаду комісара повітового уряду.

Вже з першого року головування йому випало непросте випробовування – потрібно було долати наслідки великої пожежі, яка сталася 23 травня 1867 р. Вогонь, що спалахнув близько 6 години після полудня на вулиці Пекарській та тривав до 4 години після півночі завдав величезних збитків місту та його мешканцям. Згоріли вулиця Божнича та Шпитальна, західна сторона Ринку, іудейський шпиталь, двірський бровар, стара і нова синагоги, різницькі ятки та рибна торговиця, римо-католицький парафіяльний дім, головні школи для хлопців та дівчат, споруди на замковій площі, частина кляштору, Велика і Мала Львівські вулиці, Парафіяльна, Велика і Мала Юріївські вулиці. Також згоріла західна частина вулиці Лешнівської (від вул. Шкільної й до мосту), частина Малих Фільварків та Юридики. Загалом вогонь знищив 760 будинків, в яких проживало 1000 сімей – 6436 осіб. 4 людини загинули під час пожежі намагаючись врятувати своє майно. У місті було створено комітет допомоги погорільцям, зі всіх ближніх і дальніх міст і містечок імперії надходила допомога (у вигляді буханців хліба, одягу, товарів першої необхідності та грошей). Великий організаційний тягар впав на плечі радних та бурмістра. Впродовж цілого року надходила різноманітна допомога потерпілим. Бродам була надана державна фінансова позика на подолання наслідків пожежі. Ще багато років потому місто відбудовувалося.

Одним з найважливіших реалізованих проектів періоду головування Алоїза Постля де Леопольдського було прокладення до Бродів залізничного сполучення і будівництво вокзалу. Ця справа, що тривала з перервами вже понад двадцять років, у 1867 р. вийшла на завершальну стадію. 15 травня 1867 року урядом було затверджено концесію, яку отримало товариство залізниці імені Карла Людвіка на право будувати і запроваджувати рух зі Львова до Бродів з розгалуженням до Тернополя, а звідти – до російського кордону. Саме будівництво розпочалося в 1868 р., а 10 липня 1869 р. роботи були завершені, а залізницю здано для громадського користування. У місті в той час була створена відповідна інфраструктура – збудовано залізничну станцію та дорогу, яка з’єднувала Броди з цим важливим вузлом комунікації. Велика заслуга в облаштуванні нової вулиці та спорудженні дороги, що вела від центру до вокзалу (що територіально знаходився на землях сусіднього села Смільне) була Алоїза Постля де Леопольдського – бурмістра Бродів. За ці старання жителі міста назвали новозбудовану міську артерію на його честь – Постельштрассе. Таке не зовсім традиційне вшанування бурмістра ще за його життя й урядування, викликало певні поетичні шаржі серед дотепних мешканців міста. Як писала одна з крайових газет: як повідомляють з Бродів, кожен праведний житель «Галицького Франкфурта» від 6 липня з благоговінням співає краков’яка:

Do honorów wielkiego           До великих почестей

Przysło miasto naszego,         Прийшло наше місто,

Bo ni z tego, ni z owego         Бо ні з того, ані з сього

Jest ulicuf Postlowego            Є вулиця Постльового.

 Вулиця Алоїза Постля

Як відомо з описів, під час відкриття вулиця була обсаджена хвойними та іншими деревами, на яких розвивалися австрійські, баварські, польські та руські (українські) прапорці, а на кутовій кам’яниці біля Ринку висів килим. Вулиця Постля проіснувала у Бродах до початку 1920-х років.

На посаді бурмістра Алоїз Постель перебував до 1872 р. (загалом 6 років, тобто два терміни). Його наступником став лікар Павел Гольдгабер (мова про якого буде в одній з наступних публікацій).

Згодом А. Постель залишив Броди і переїхав до міста Перемишля на запрошення Перемишльського латинського єпископа Мацея Гіршлєра (1807-1881), з яким мав приятельські відносини. Там він був адміністратором маєтків Перемишльського єпископства. У 1881 році його обрали до міської ради Перемишля, де він був вибраний асесором (службовою особою, яка обиралася з числа радних міста і входила до складу управи міста). На цій посаді Алоїз Постель де Леопольдський працював аж до смерті. «Довірені йому обов’язки виконував досить сумлінно. Від ранку до вечора був на ногах, вирішував різні справи міста, до роботи брався з молодечим запалом. Хто спостерігав за діяльністю Алоїза, той був здивований його рухливістю. Щойно він займався облаштуванням торговиці за мостом, за чверть години він в кухні для убогих роздає обіди бідним, за півгодини є біля робітників на Засянні і так цілий день, цілий Божий рік», – так писала про нього «Перемиська газета». У  1884 році, під час виборів, його не обрали до ради міста, однак новообрані радні (депутати) попросили А. Постля, щоби той і надалі виконував обов’язки асесора. Така оцінка його праці від опозиційної партії була найкращим свідченням його заслуг і характеризували його як відповідальну, діяльну людину.

Алоїз Постель де Леопольдський помер 2 січня 1889 р. у віденській клініці після тяжкої недуги. Його тіло було перевезено на цвинтар у Перемишлі, де він був похований у родинному гробівці.

Така коротка історія про будівничого однієї з важливих магістралей сучасних Бродів – вулиці Залізничної, яка понад 50 років носила його ім’я. Хоча, як побачимо далі, Алоїз Постель фон Леопольдський був не єдиним і навіть не першим на чию честь назвали міський мікротопонім.

 

Підготував Василь Стрільчук

Автор висловлює щиру подяку Пану Артуру Мельнику за надані світлини родинного гробівця Постлів у м.Перемишль (Республіка Польща).

«Філуменістична Шевченкіана» у Бродах

«Філуменістична Шевченкіана» – саме під такою назвою 13 березня 2018 року  у виставкових залах Бродівського історико-краєзнавчого музею відкрилась виставка етикеток з сірникових коробок з особистої колекції Галини Панахид (м.Львів).

Кажуть, що «всі ми родом з дитинства», адже свою колекцію пані Галина почала збирати саме тоді. Зараз наскладалося дуже багато – півмільйона етикеток. Сама ж пані Галина стверджує, що кожну подію можна проілюструвати філуменістикою. Саме ця виставка присвячена 204-ій  річниці від дня народження Тараса Шевченка і об’їздила музеї  Бережанів, Луцька, Львова, Дрогобича, Нового Роздолу та інших.

На відкритті виставки Галина Панахид розповіла про історію виникнення сірників, як розвивалася сірникова промисловість після Незалежності України, які бувають сірники (за розмірами, використанням, якістю). Учням 10 класів Бродівської ОЗ «Бродівська загальноосвітня школа І- ІІІ ступеня № 3» випала честь прослухати цей цікавий екскурс, а найголовніше – потримати і роздивитися експонати з особистої колекції пані Галини. Присутні на виставці. Представники центральної бібліотечної системи, відділу освіти, краєзнавці, небайдужі брідщани з захоплення  розглядали філуменістичні предмети, а це не тільки сірникові обгортки, а і спеціальні підсвічники з держаками для сірників, сірникові коробки, календарі, тощо.

Виставка буде експонуватися до 13 квітня 2018 року за адресою: м. Броди, вул. Замкова, 1, виставкові зали Бродівського історико-краєзнавчого музею. Екскурсії за попереднім замовленням за тел. 4-21-13.

Наталія Ханакова