Загадка роду Голуховських, або Невідоме графське поховання в селі Клекотів на Брідщині

 

Клекотів – невелике село у Бродівському районі на Львівщині, що знаходиться менш як за 10 км на північний схід від міста Броди та 4 км північно-західніше м. Радивилів Рівненської області. А більше як 100 років тому цей населений пункт розташовувався поблизу австро-російського кордону, який проходив за декілька десятків метрів від села.

Клекотів має багату історію та декілька цікавих пам’яток, серед яких дерев’яна церква Св. Івана Богослова кін. XVII – поч. XVIII ст., однойменний мурований храм 1938-1939 рр. зі слідами куль, залишених від боїв березня-липня 1944 р., старе поруйноване приміщення громадської школи 1936 р., кілька придорожніх хрестів і дві символічні могили Борцям, полеглим за волю України. Є тут Музей-садиба родини Федунів, експозиція якого розповідає про долю галицької родини, яка під час воєнних лихоліть і повоєнних років була розкидана по всьому світу.

Ще однією цікавою історичною пам’яткою Клекотова є надмогильна плита початку ХІХ ст., що лежить у південній частині сільського цвинтаря. Вона взята з давньої могили, що колись знаходилася на старому кладовищі біля дерев’яної церкви Святого Івана Богослова. У зв’язку з будівництвом в 1970-их – на початку 1980-их років дороги, котра загрожувала похованням біля церкви, їх вирішили перенести на сільський цвинтар. Тоді було виявлено невеликий склеп, збудований з цегли, поставленої на ребро, у якому перебували останки маленької дитини. Людські рештки і плиту з великою епітафією (надмогильним написом) перемістили на нове місце. Зараз там, де була гробниця, знаходиться північно-східний ріг церковної огорожі. З цією пам’яткою у Клекотові пов’язана легенда про французького генерала, дитина якого там була похована. Про це нібито мав свідчити текст епітафії, написаний французькою мовою. З метою з’ясування обставин 8 липня 2011 р., при сприянні Йосифа Пелеха, працівниками Бродівського історико-краєзнавчого музею було проведено пошукові дослідження. В них взяли участь директор музею Василь Стрільчук, старший науковий співробітник Андрій Корчак (фахівець по лапідарних написах) та краєзнавець Теодор Зварич. В результаті вдалося відшукати вищезгадану кам’яну плиту, відчистити напис і частково відтворити знищені часом слова. Подаємо відчитаний текст епітафії, яка всупереч переказам, як виявилось, була написана польською мовою.

DOM

WOYCIEH

Y ZOFYA

Z CZYŻOW

HRABIOWIE

GOLUHOWSCY

SYNOWI SWEMU

BRONISLAWOWI

KTÓRY PR. ****NASTU

I PUL MIESIACA ŻY

CIA SWEGO ****

6 KWIETNIA ROKU

1812 ZALEM DLA

RODZICOW ****

KSZYK Z NI****

ROZI ******

З напису дізнаємося, що гробниця була побудована графами Голуховськими – Войцехом та його дружиною Софією з Чижів для померлого сина Броніслава, який прожив одинадцять[1] (?) з половиною місяців і помер 6 квітня 1812 року.

Рід Голуховських досить знаний в історії Польщі й Галичини.

Войцех  Станіслав Голуховський, гербу Леліва (1772-1840), батько похованого в Клекотові Броніслава, був членом Галицького станового сейму (Stany galicyjskie), директором пошти в Галичині. Його дружиною була Софія Юзефа Чиж, гербу Годзємба (1785-1846).  Польська генеалогія зазначає, що у подружжя було троє дітей:

  • Артур Голуховський (1808-1893) – генерал польського Січневого повстання 1863 р., посол до австрійського парламенту, власник маєтку Лосяч Борщівського повіту.
  • Агенор Ромуальд Голуховський (1812-1875) – відомий австрійський (пізніше австро-угорський) політик, міністр внутрішніх справ Австрійської імперії (1859-1861), намісник цісаря в Галичині (1849-1859, 1861-1868, 1871-1875 рр.), власник Гусятина (на Тернопільщині), Гніздичева (нині смт. Жидачівського району Львівської області) та Янова (смт. Івано-Франкове, Яворівського району).
  • Станіслав Людвік Голуховський (1818-1874) – власник маєтку Синьків в Борщівському повіті (нині  с.  Синьків Заліщицького району Тернопільської області), член  Галицького крайового сейму.

Про ще одного сина Войцеха  та  Софії Голуховських Броніслава, який народився у 1811 р., в літературі немає жодних відомостей. Не згадує про нього і польська генеалогія.

Виявлене поховання породжує ряд запитань: яке відношення мають Голуховські до Клекотова, адже їх рід більше пов’язаний з Тернопільщиною та Львовом. Чому саме тут з’явилася ця могила? Чи пов’язано це з австро-російським кордоном?

Очевидно, щоб дати відповіді на ці та інші запитання, потрібні подальші дослідження, які мали би розкрити таємницю роду Голуховських. Тому сподіваємося, що наступні розвідки дозволять відкрити нові сторінки з минулого нашого краю понад 200-річної давності.

За матеріалами книги Стрільчук В. Клекотів — село на кордоні. Матеріали з історії. — Дрогобич: «Трек ЛТД», 2012. – 416 с.

[1] Перші літери слова втрачені. Припускаємо, що це “YEDENASTU“ (одинадцять).

Про вислів «пропасти, як у Бродах»

У 2017 р. побачила світ українською мовою книга австрійського письменника, журналіста, перекладача Мартіна Поллака «До Галичини. Про хасидів, гуцулів, поляків і русинів. Уявна мандрівка зниклим світом Східної Галичини та Буковини» (Чернівці: Книги-ХХІ, 2017, 272 сторінки. Переклад із німецької Нелі Ваховської). Ця праця, що вперше вийшла друком у 1984 р., є своєрідною подорожжю Східною Галичиною та Буковиною періоду Австро-Угорщини. Мандрівка, яку здійснив автор, є уявною, бо зробити таку реальну подорож у той час було неможливим. Опираючись на літературні джерела, старі часописи, світлини, працюючи у бібліотеках та архівах, автор у вигляді невеликих репортажів описує міста, містечка та села історичних областей Західної України. Окрема замальовка під назвою «Пропасти, як у Бродах» є і про наше місто (сторінки 223-239). Основою уявного міста Броди кінця ХІХ – поч. ХХ століття для автора служать твори австрійського письменника Йозефа Рота – «Євреї в мандрах», «Марш Радецького». Саме з них у репортажі наводяться чималі цитати, котрі описують невелике провінційне місто на кордоні Австро-Угорщини і Росії, яке було «бідненьким і брудним, і тільки полущені фасади й занедбані споруди нагадували про колишню розкіш» (с.232-233) великого центру транзитної торгівлі між Сходом і Заходом.

«Пропасти, як у Бродах» – цей  вислів, який, очевидно, з’являється у 1880-х роках, після скасування вільно-торгового привілею, коли Броди почали занепадати і ставати провінційним та забутим містечком. «Пропав, як у Бродах»  – говорили, «коли хотіли наголосити, що когось тяжка недоля закинула в похмуре і печальне місце, звідки не втекти» (с.234). Інше тлумачення цього вислову пов’язує автор із ще однією сторінкою тогочасних Бродів – міста контрабандистів, яких у нас ще називали «пачкарями». Контрабандистам не завжди вдавалося успішно перетнути кордон, і хто потрапляв у руки митників чи жандармів, назавжди втрачав свій нелегальний товар. Тому й говорили: «пропав, як у Бродах».

Матеріал про наше місто, викладений у книжці Мартіна Поллака, багато в чому перегукується із подібними описами Бродів іншими мандрівниками, і це закономірно, адже подорож його була уявною та базувалася на різного роду джерелах. Однак авторський стиль, окремі підмічені факти роблять репортаж цікавим для читачів і цінним для краєзнавців.

Підготував Василь Стрільчук

Українська бурса як осередок національно-патріотичного виховання покоління борців за волю України

31 жовтня 2017 р. минуло 115 років від часу, коли у Бродах було започатковано створення особливої інституції, яка в подальшому відігравала важливу роль у національному житті нашого краю аж до 1939 р.

Цього дня у 1902 р. група активних діячів на чолі з учителем Цісарсько-королівської гімназії ім. кронпринца Рудольфа в Бродах доктором Василем Щуратом вирішила заснувати товариство «Русько-українська Повітова Бурса» і підписала статут. Серед ініціаторів-засновників, окрім В. Щурата, були місцеві священики – професор гімназії о. Іван Туркевич, парох с. Суховоля о. Михайло Олексишин, парох с. Корсів о.Іван Чировський, парох с. Лешнів о. Микола Герасимович, о. Анатоль Долинський з м. Броди, катехит виділової школи у Бродах о. Юліан Дзерович, цісарсько-королівські судові ад’юнкти Григорій Питляр та Іван Герасимович, професор гімназії Василь Санат. Як зазначалося у документі, метою товариства було «помагати убогій русько-украінській шкільній молодежи всіма своіми средствами і пособляти вихованю тоі-ж молодежи в нацйональнім релігійно-моральнім дусі». І хоча перша редакція цього документа була відкинута Намісництвом через певні неузгодження і зауваження, початок було зроблено. Нову редакцію статуту Товариства Галицьке намісництво зареєструвало через декілька місяців – у лютому 1903 р.

Ключовою проблемою, яка стояла перед Товариством, було пошук відповідного приміщення, де могли б проживати українські діти, які доїжджали з довколишніх сіл і містечок на навчання у місцеву гімназію чи інші школи Бродів. Спочатку українська громадськість винайняла таке приміщення на вулиці Львівській (нині 22 січня), згодом заклад розміщувався на розі вулиць Філіпа Цукра та Музичної (нині ріг вулиць академіка В.Щурата та В. Хроновича), де проживав і сам професор Василь Щурат. А вже пізніше в районі вулиці Бузової (на межі міста Броди і приміського села Великі Фільварки) було вибудовано двоповерхову споруду української бурси з відповідними приміщеннями (їдальнею, бібліотекою,  кімнатами для занять, для проживання учнів і префекта закладу).

До Першої світової війни у Бродах окрім української бурси, діяла польська бурса ім. Юзефа Коженьовського, москвофільська бурса імені Єфимовича, а також свій заклад мала і найчисленніша у місті іудейська громада.

Українська бурса перестояла воєнні лихоліття 1914-1920 років, зазнавши часткових руйнувань. У 1923  році заклад отримав нове ім’я «Українська бурса імені Маркіяна Шашакевича» і після відбудови продовжував свою роботу до 1939 р.

Значення товариства Української бурси і створеного ним закладу як виховного та просвітнього осередку важко переоцінити. Завдяки цьому українська молодь краю мала можливість здобути добру освіту у стінах Брідської гімназії чи інших шкіл міста як в період Австро-Угорщини, так згодом і в період Другої Речі Посполитої. Тут проходило національно-патріотичне та релігійне виховання молодого покоління, на долю якого випало чимало різних випробувань і, зокрема, боротьба за Українську державу впродовж ХХ ст. Вихованцями, або як писали тоді «питомцями», бурси були такі відомі згодом діячі, як: четар УГА, краєзнавець Павло Дубас (1894-1972), науковець, поет, перекладач Василь Ящун (1915-2001), ідеолог національно-визвольного руху 1940-50-х років, полковник УПА Петро Федун – «Полтава» (1919-1951), командир куреня УПА «Перемога» в ТВ «Гуцульщина», окружний провідник ОУН Буковини Юліян Матвіїв (1914-1953), член ОУН, відомий пластовий діяч Андрій Турчин (1912-2004), крайовий референт Юнацтва ОУН(б) Південно-Східних українських земель у 1943-1944 рр. Юрій Федорук – «Лемко»(1921-1944)  та багато інших.

P.S. Дізнатися більше про історію будівлі української бурси в Бродах, яка нині є частиною розбудованого у 1970-х роках приміщення сучасної Бродівської СЗОШ І-ІІІ ступеня №2, можна  у статті:

Ульянов В. Будівля української повітової бурси ім. Маркіяна Шашкевича та її доля у 1940-1991 рр. // Гімназія в Бродах: від минувшини до відродження. З нагоди 10-річчя відродження. Випуск 1. – (Матеріали першої науково-теоретичної конференції 31 жовтня 2007 р.). – Броди.2008. – С. 19 – 32.

Підготував Василь Стрільчук

 

Михайло Романюк – кандидат на здобуття Обласної премії імені Героя України Степана Бандери

Для багатьох брідщан, які цікавляться історією національно-визвольних змагань 1930-50-х років, є добре відоме ім’я історика Михайла Романюка. Науковець народився у Бродах, навчався у Бродівській середній школі №1, закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка за спеціальністю «історик, викладач історії». Деякий час Михайло працював вчителем історії та правознавства Бродівської гімназії імені Івана Труша, а згодом – у середній школі № 91 м. Львова.

Нині Михайло Романюк – кандидат історичних наук, працює старшим науковим співробітником Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України. Він є директором Центру незалежних історичних студій. Відомий історик є постійним учасником науково-краєзнавчих конференцій «Брідщина – край на межі Галичини й Волині», які щорічно проходять у м. Броди.

Дослідник є автором понад 100 наукових і науково-популярних публікацій. Його статті друкуються у часописі «Визвольний шлях», збірниках наукових конференцій, неодноразово публікувалися і у районній пресі. Він є автором монографій «Золочівська округа ОУН у національно-визвольному русі (1937–1953)», «Петро Федун – «Полтава» – провідний ідеолог ОУН та УПА»; упорядник і редактор двох томів документів «Федун Петро – «Полтава». Концепція Самостійної України», а також упорядник 23-го і 24-го томів «Літопису УПА. Нова серія» та книги «Українська дивізія «Галичина» (Львівщина): історія, спогади, світлини» (спільно з Ігорем Іваньковим).

Сьогодні Михайло Романюк є одним з п’яти претендентів на здобуття Обласної премії імені Героя України Степана Бандери. Зазначимо, що присудження цієї премії передбачається в трьох номінаціях, а саме: громадська, політична та науково-навчальна національна державотворча діяльність. Рішення про присудження премії оголосять не пізніше 14 жовтня – свята Покрови Пресвятої Богородиці.

Отож вболіваймо за нашого земляка і побажаємо йому заслуженої перемоги!

Василь Стрільчук

Фото Володимира Ульянова

 

У Бродах відкрилася виставка, присвячена австрійському письменнику Йозефу Роту

«Австрійській єврей з Галичиною у серці» – саме таку назву має оновлена виставка, що розпочала свою роботу у 20 вересня 2017 року у виставкових залах Бродівського історико-краєзнавчого музею. У далекому 1994 році коли в Бродах гучно відзначали 100-річчя від дня народження нашого земляка,  класика австрійської літератури Йозефа Рота, ця виставка була подарована  Австрійським  літературним  товариством. Час від часу фотографії частково демонструвалися учням та гостям Бродівської гімназії ім. І. Труша, але відновити і показати її у повному обсязі вирішили саме зараз.

На відкритті виставки, у своєму вступному слові, директор  Бродівського історико-краєзнавчого музею розповів про історію виникнення цієї виставки і зауважив, що на даний момент вона є дуже актуальною, адже постать Йозефа Рота це той міцний зв’язок, який єднає нас з Європою. Це можливість популяризувати історію нашого міста не лише в Україні, а й далеко за її межами. Як зазначив Василь Стрільчук, завдяки багатьом творам цього письменника ми бачимо художній образ Бродів, Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст. Невеличку екскурсію по виставці провів старший науковий співробітник музею Андрій Корчак. У своїй розповіді він зупинився на основних біографічних відомостях про Рота, а також поділився особистими міркування про творчість письменника. Як зазначив у виступі А. Корчак, у своїх романах, новелах, нарисах письменник передбачив трагічну долю європейського єврейства у середині ХХ століття.

У другій частині презентації виставки відвідувачі мали змогу переглянути документальний фільм «Броди – місто Йозефа Рота», що був створений завдяки міжнародному проекту «CHOICE: культурна спадщина і сучасність». Бібліотекар музею Наталія Ханакова, що була консультантом стрічки, поділилася своїми враженнями, що залишилися в неї  від зйомочного процесу.

У своєму виступі начальник відділу культури, національностей, релігій та туризму Бродівської РДА Марія Радзівіл відзначила багатогранність і талановитість нашого земляка та зауважила, що творчий процес у якому задіяні працівники Бродівському музеї наблизить наше місто до Європи.

Виставка триватиме до листопада 2017 року. Запрошуємо всіх бажаючих!

Наталія Ханакова

Фото Володимира Ульянова

Таємниці підземель Бродів

 

Невивченою сторінкою минулого нашого міста є його підземна частина. Адже ніхто й ніколи системно не займався дослідженнями міських пивниць (підвалів). Не проводилися в історичному центрі м. Броди археологічні дослідження.

Про підвали середмістя Бродів ходить чимало легенд і переказів. Значно підсилюють ці легенди цікаві знахідки в ході виконання будівельних робіт, що проходять в історичному центрі кілька останніх десятиріч. Однак унікальні артефакти, на жаль, не стають історичним надбанням громади міста, а «випливають» на «чорних» ринках обласних міст, інтернет-аукціонах, чи вивозяться невідомими шляхами за кордон.

Проте пивниці центру Бродів, відновлені і відповідно облаштовані, могли б стати своєрідною «родзинкою» як для туристів, так і для гостей, а для жителів Бродів – можливістю для додаткового заробітку.

Адже відомо, що впродовж своєї історії місто завжди було важливим торгівельним центром. Обмеженість території міста (оборонним валом і довколишніми болотами) змушувала мешканців Бродів шукати додаткові площі, в тому числі й за рахунок спорудження глибоких підземель. Там, у пивницях, дуже часто знаходилися льодівні, де купці могли довгий час зберігати морожену рибу, м’ясо, інші продукти. Відомо також про розміщення у підвалах Бродів невеличких підприємств: олієнь, крупорізок, вендзолярень та ін. Звичайно, що зберігалося там вино і пиво, овочі та фрукти.

Міські підвали мали декілька рівнів. Цікавим є те, що підземелля найстарішої центральної частини міста ніколи не затоплювалися водою, як, наприклад, східна дільниця історичного середмістя (околиці Майдану Свободи). Пояснюється це тим, що місто виникло на острові посеред боліт, а основу цього острова становив твердий шар опоки (мергелю). І щоб викопати глибоку пивницю, господар був змушений вдовбуватись у тверду породу, яка, у свою чергу, не пропускала води. Якщо верхні яруси міських підвалів знаходились у м’якому шарі ґрунту, то нижній (другий) ярус був видовбаним у твердій опоці. Наочним прикладом такого виду пивниці є двоярусний підвал під старою кам’яницею, де нині знаходиться міська рада. Впродовж двох  місяців проходить розчищення цих підземних приміщень, які можуть стати цікавою туристичною атракцією.

Окремою, не менш інтригуючою темою є підземні ходи, які були у кожному давньому місті. Зокрема, відомі дві згадки (перекази) про підземні переходи до замку: перший йшов від будинку відомого жителя міста Мікулєвича, що жив у районі бродівського Підзамча; а другий – від споруди колишнього домініканського монастиря, що стояв колись на південній стороні Ринку.

Двоярусні підвали міста у роки Другої світової війни служили схронами для бродівських іудеїв, які переховувались там від нацистів. А в березні 1944 р., коли фронт підкотився до нашого міста, підвали центральної частини міста стали форпостом для більшовицьких партизанів, які, допомагаючи регулярним частинам захопити місто, із заходу (з тилу) увійшли в Броди і закріпилися у підвалах міських кам’яниць. Однак німцям вдалося їх вибити звідти і утримувати місто до липневих боїв 1944 року.

Загалом слід відзначити позитивну тенденцію у місті Броди щодо пошуку та спроб збереження автентичності (наскільки це в даний час і в сучасних умовах є можливим). Сподіваємось, що дослідження і відновлення брідських підземель триватиме і надалі. А гарним прикладом відреставрованої пивниці у нашому місті є підвал на майдані Свободи, відновлений підприємцем Ігорем Болюхом (про це вже згадувалося на нашому сайті).

Василь Стрільчук

Фестиваль у Бродівському замку

Теплої липневої днини вже вдруге у Бродівському замку зібралися майстри на фестиваль «Народні умільці», що відбувся 30 липня 2017 року. На замковому подвір’ї, перед палацом Потоцьких, розмістилися митці не лише з Брідщини, але й з Буська, Кременця, Київщини та інших місцевостей.

Бродівський район представляли Черницька, Підгорецька, Лешнівська, Ясенівська, Пониковицька, Пониквянська, Попівецька, Станіславчицька, Наквашанська, Комарівська та Шнирівська  сільські  ради, які демонстрували короваї, вишивку, страви, прикраси тощо. Художники Надія Свидовецька, Наталя Процик, Михайло Коваленко виставили на оглядини свої мистецькі роботи, які бажаючі могли придбати як сувеніри для подарунків. Бісероплетіння було представлено викладачами з Центру дитячої та юнацької творчості і майстринею Наталею Сакалюк.

Учасники фестивалю мали змогу відвідати й майстер-класи. Мистецтво розпису хною (мехенді) презентувала майстриня з Києва Олеся Токарська. А працівники Національного природного парку «Північне Поділля» вчили брідщан та гостей фестивалю виготовляти оберіг «Мішечок щастя» та робити пшеничне перевесло.

Працівники Бродівського історико-краєзнавчого музею представили свій стенд з краєзначою літературою.

Порадували глядачів і творчі фольклорні колективи «Криниченька», «Забавлянка», вокальний ансамбль «Козачка», дует «Баба Палашка і баба Параска» та інші колективи Народних домів при сільських радах. По-особливому вразила гостей Бродівського замку Ганна Грушицька – директор народного дому м. Буськ, що привезла на фестиваль оригінальні вишиті сорочки роботи «Творчої майстерні родини Грушицьких». Майстриня також заспівала для глядачів.

Проведення такого роду заходів покликане сприяти популяризації і розвитку народних ремесел Брідщини, а також привернути увагу до необхідності збереження пам’ятки архітектури національного значення Бродівського замку та інших об’єктів історико-культурної спадщини краю.

Наталія Ханакова

Нові археологічні знахідки під час досліджень давніх Бродів

Дослідження багатошарової пам’ятки археології Броди-І продовжуються і цього року. Традиційно археологічні розкопки проводять студенти-практиканти Львівського національного університету імені Івана Франка під керівництвом доцента кафедри археології і спеціальних галузей історичної науки, кандидата історичних наук Ярослава Онищука. Цього року археологи натрапили на 4 об’єкти, функціональне призначення яких з’ясовується. Серед знахідок – велика кількість фрагментів кераміки вельбарської культури (ІІІ ст. н.е.) та Київської Русі ХІІ-ХІІІ ст., добре збережені пряслиця готського і дваньоруського часу (овруцьке шиферне пряслице), голки, декоративна бронзова пластина, обмазка з відбитками деревини та ін.

Цікавою знахідкою є денце горщика з клеймом у вигляді тризуба (символ Рюриковичів), що вперше виявлене в околицях Бродів. Такі предмети зустрічаються на давньому Пліснеську, а от для Бродів це унікальна річ. Майстер, який виготовляв давній посуд, мав право ставити князівський герб на своїх виробах. Можливо, ця посудина свого часу була куплена і привезена з Пліснеська. Постає запитання: чи не може ця знахідка мати відношення до поселення, яке вперше згадується в «Повчанні Володимира Мономаха дітям» під 1084 р. – місцем де зустрічалися князі Володимир Мономах і Ярополк Із’яславович? Сподіваємось подальші дослідження порадують дослідників новими і не менш цікавими знахідками.

Як і попередні роки так і цього річ розкопки проводяться за підтримки Бродівської міської ради, при сприянні Бродівського історико-краєзнавчого музею та Бродівської ЗОШ І-ІІІ ступеня №4.

Василь Стрільчук

ХІ краєзнавча конференція і 10 науковий збірник «Брідщина – край на межі Галичини й Волині»

16 червня 2017 р. відбулася ХІ наукова краєзнавча конференція «Брідщина – край на межі Галичини й Волині», у якій взяли участь науковці та краєзнавці з Львівщини, Тернопільщини та Рівненщини, Житомирщини. Цьогорічна конференція була приурочена 100-річчю від дня народження видатної діячки ОУН Галини Столяр (1917-1942). Адже, як відомо, вшановуючи свою землячку Бродівська районна рада проголосила 2017 – роком Галини Столяр.

Традиційно захід розпочався з благословення і молитви, які виголосив о. Богдан Вихор – настоятель храму Пресвятої Богородиці Владичиці України, голова ГО «Край». Після привітального слова від представників районної і міської влади директор Бродівського історико-краєзнавчого музею Василь Стрільчук ознайомив учасників конференції з результатами культурного проекту «Громада та полікультурна історична спадщина Бродів: потенціал, взаємодія, перспектива», що реалізувався ГО «Край» за фінансування Європейського Союзу і Асоціації агенцій місцевої демократії (ALDA, Франція) у місті Броди в рамках міжнародної програми «CHOICE: культурна спадщина і сучасність». Присутні на заході переглянули промоційний фільм «Броди», виготовлений в рамках проекту. Незмінна ведуча заходу Надія Степура, завідувач відділу обслуговування центральної районної бібліотеки, презентувала книжку «Броди. Міська абетка», видану в рамках проекту, яку кожен з учасників конференції отримав як подарунок від ГО «Край».

Однією з ключових доповідей став виступ краєзнавця, журналіста Михайла Шишки «Незламна духом» про Галину Столяр.

Після невеличкої перерви на каву робоче засідання конференції розпочалося з презентації науково-популярного журналу «Наша спадщина», присвяченому питанням охорони і збереження пам’яток історії та культури. Її провів головний редактор квартальника Андрій Левик. Під час презентації виступили члени редколегії журналу: історик Іван Сварник, який також ознайомив присутніх з архівними матеріалами з історії Брідщини; та доктор історичних наук Андрій Гречило, котрий розповів також про питання розвиту української геральдики. Редколегія видання закликала учасників заходу до співпраці й запропонувала подавати свої наукові доробки до журналу «Наша спадщина».

Авторський краєзнавчий проект про с. Підгірці представив присутнім голова громадської організації «Шолом-Підгірці» п. Ігор Кавич. Він розповів про інтерактивний проект з картою села, де відображено кожне обійстя Підгірців до Другої світової війни. Додаткові позначки, документи і фотоархів розповідають про долю кожної родини.

Наукову роботу конференції продовжив виступ кандидата історичних наук, доцента кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки ЛНУ ім. Івана Франка Ярослава Онищука «Деякі підсумки дослідження багатошарового поселення Броди-І у верхів’ях р. Стир». До речі, Ярослав Онищук був ведучим робочої частини конференції.

Слід зазначити, що серед доповідачів були люди різного віку: від студента 1 курсу і до поважних краєзнавців 87–річного віку.

На заході висвітлювалися та розглядалися питання археології краю, історії міста Броди і населених пунктів Брідщини, національно-визвольних змагань, постатей краю, пам’яткоохоронної та музейної справи, народознавчих досліджень.

Детальніше із змістом наукових доробків учасників конференції можна ознайомитись у черговому науковому збірнику матеріалів, який був надрукований з невеличким запізненням через певні фінансові проблеми. Однак, завдяки тому, що захід було включено до «Календарного плану заходів з організації відзначення визначних дат суспільно-політичного і культурного життя України, області та району, історичних подій, державних, національних та релігійних свят на 2017 рік у Бродівському районі” та при фінансовій підтримці голови ГО «Шолом-Підгірці» п. Ігоря Кавича чергове видання побачило світ і є доступним для науковців, краєзнавців та усіх зацікавлених осіб. Через деякий час збірник буде розміщено у вільному доступі на нашому сайті: brodyhistory.org.ua, де є деякі попередні наукові випуски.

Три фільми про історико-культурну спадщину міста Броди

У рамках проекту громадської організації «Край» «Громада та полікультурна історична спадщина міста Броди: потенціал, взаємодія, перспектива»,  який реалізувався  в рамках міжнародного проекту «CHOICE – Cultural Heritage: Opportunity for Improving Civic Engagement» (за фінансування ЄС та Асоціації агенцій місцевої демократії ALDА, при підтримці Центру Культурного менеджменту та Бродівської міської ради) було підготовлено три короткометражних фільми про історико-культурну спадщину міста Броди. Середня тривалість фільмів близько 8 хв.  Кожен фільм має свою мету та завдання і знятий різними творчими групами.

Перший фільм – «Бродівський замок» – знятий з метою привернення уваги громадськості, представників влади і місцевого самоврядування до проблеми збереження унікальної пам’ятки оборонного зодчества XVII ст. – Бродівської фортеці. Як показали заходи проекту «CHOICE» (семінари-тренінги, анкетування і стратегічна сесія), Бродівський замок є основним стратегічним об’єктом для розвитку міста, який мав би стати в перспективі краєзнавчо-туристичним центром Бродів.

Другий фільм «Броди. Місто Йозефа Рота», присвячений постаті видатного австрійського письменника Йозефа Рота (1894-1939), уродженця міста Броди. Завдяки Й. Роту наше місто відоме у багатьох країнах світу. У сюжетах своїх творів письменник часто описував Броди кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Ряд міських споруд,  згаданих Ротом, збереглися до наших днів і є цікавими, як і саме місто, для багатьох іноземних туристів. Однак громада міста не використовує цей потенціал, більше того, ряд будівель, пов’язаних з творами Йозефа Рота, втрачають свій автентичний вигляд. Метою цього фільму є привернення уваги до збереження об’єктів культурної спадщини, пов’язаних з Йозефом Ротом, які мають туристичну привабливість.

Третій фільм «Броди» – це промоційний ролик про наше місто, який дозволяє побачити сучасний стан багатокультурної спадщини Бродів під незвичним кутом. Його метою є показати, передусім, жителям міста його красу, самобутність, багату архітектурну спадщину, а водночас, привернути увагу до проблеми збереження пам’яток. Для туристів і гостей Бродів фільм є своєрідною візитівкою і запрошенням відвідати цікаве галицьке містечко.

Фільми «Бродівський замок» і «Броди» мають версії з сурдоперекладом, які також можна переглянути на нашому сайті.